Наступна група запитань ставилася з метою характеризувалась визначенням рівня естетичної реакції на об“єкти та явища навколишнього (відчуття кольору, форми, уміння сприймати звуки). Наприклад, для з’ясування загального розуміння природи учням було поставлене запитання: «У чому, на твій погляд, полягає краса природи?» Аналіз результатів опитування показав, що більшість учнів КК (88 %) та ЕК (91 %) дала відповіді, які вказували на переважно особистісне ставлення до навколишнього світу. Краса, на їхню думку, у сонечку, у деревах, у квітках тощо. Можна зробити висновок, що сприйняття навколишнього у більшості дітей обох груп знаходлось на репродуктивно-фрагментарному рівні.

Ми виявили лише невелику кількість дітей (12 % учнів КК та 9 % учнів ЕК), які емоційно ставляться до природи на рівні висловлювань: «Краса природи - у змінах пір року, у зеленій траві, у весняному сонечку».Слід звернути увагу, що міркування старших школярів сповнені епітетами, вони більш цілісно охоплюють картини світу, помічають його красу, сприймають навколишнє на емоційно-чуттєвому рівні. У більшості випадків це учні, які сприйнятливі до природної краси. Це пояснюється тим, що з дитинства в сім”ї звертається увага на будь-які зміни в природі, найвиразніші об’єкти та явища навколишнього.

Аналіз відповідей третьокласників та практики шкільного навчання показав, що переважно низький рівень сформованості естетичних словесних реакцій дітей пояснюється тим, що в процесі навчання і виховання на уроках переважно відсутнє системне накопичення чуттєвих вражень, слабо розвивається емоційно-образне мислення дітей. З цих причин відбувається гальмування естетичної реакції у школярів, що виявляється у змісті та формі їх висловлювань.

Як показує експеримент, загальне вибіркове ставлення першокласників до об’єктів навколишнього у зв”язку з відсутністю у них цілісності сприйняття визначається окремими елементами, серед яких на першому місці стоїть форма. Для них будь-який предмет може стати мотивом позитивної або негативної реакції: «Білка подобається тому, що вона пухнаста», «Жаба не подобається тому, що вона слизька». Гарними також є ті деталі, які виділяються кольором («веселка гарна тому, що в ній різнобарвні смужки»). Іноді позитивною або негативною оцінкою для молодших школярів є колір. Зустрічалися факти, коли негативне ставлення до кольору у сезонних явищах визначало загальне ставлення до навколишнього («все чорне та біле - у світі взимку нічого красивого немає»). Як правило, діти віддають перевагу різнокольоровим та яскравим явищам та об’єктам довкілля. У той же час деталь і колір можуть не відігравати визначної ролі під час оцінювання явищ, якщо дитина розуміє їх практичний сенс: «Дощ подобається тому, що він напоює квіти і землю», «Гусінь не подобається тому, що вона з”їдає листя дерев».

Більшість третьокласників ототожнюють естетичну і практичну оцінки, не відрізняють прекрасне від позитивного взагалі, лише у деяких з них відкривається тенденція до диференціювання оцінок: «Липа подобається тому, що лікує від застуди», «Метелик гарний тому, що він схожий на квітку, різнобарвний».

У даному випадку діти вже мають певне уявлення про красу речей, але вони ще не піднімаються до розуміння естетичної цінності навколишнього. Позитивно оцінене, емоційно пережите, як правило, запам”ятовується, стає улюбленим, бажаним. Якщо у школяра складаються більш-менш стійкі критерії оцінки, буде стійким також інтерес до явищ, які відповідають цим критеріям.

Тому інтереси, характер того, що найбільше подобається дітям, дозволяє зробити висновок про сформованість смаків та потреб. Але дані анкетного опитування, бесіди свідчать про те, що діти переважно описують явища та об’єкти, які вони нещодавно бачили. Це говорить не тільки про недостатній багаж пам”яті, але і про невміння школярів аналізувати і порівнювати побачене. Тому в великої частини учнів майже немає стійкого інтересу, чіткої мотивації ставлення до прекрасного, тому що критерії смаку ще не сформовані.

За умови ефективної організації навчально-виховного процесу здатність школяра зрозуміти красу поступово розвивається: зростає як кількість об”єктів, що оцінюються як прекрасні, так і змінюється уявлення про те, чим і чому вони красиві. Передусім поняття краси повинне співвідноситися з моральною сферою, тобто морально досконале виявляється і красивим. Однак слід сказати, що випадки розуміння моральної краси серед третьокласників були досить рідкісні. Найчастіше красивими дітям здавалися окремі предмети, деталі: пелюстки у квітки, хвіст у білки, зірки тощо.

У зв”язку з новим розумінням краси пованен змінюватися і тип мотивації, зумовлений деталлю чи кольором, цілісністю сприйняття, більш глибоким розумінням навколишнього, мотивація краси кольором, формою зменшується.

Третє завдання передбачало визначення вмінь комбінування словесної та образотворчої діяльності учнів. З”ясувалось, що дітям було досить складно проводити аналогію між виниклим словесним образом та відтворенням його у малюнку. В більшості випадків вибір зупинявся на образотворчому варіанті. Це пояснюється тим, що саме малювання як один з видів художньої творчості у молодшому шкільному віці є не стільки творчістю, скільки мовою дитини, описом того, що вона хотіла б висловити, що підтверджує ряд досліджень (30; 86; 103; 165 та ін.). Під час проведення цього етапу констатуючого експерименту ми відзначили, що більшість школярів виконували завдання зацікавлено, з бажанням виявити свої здібності.

Дітям пропонувалося творчо інтерпретувати отримані враження. Суть творчих завдань полягала:

у вираженні в малюнках почуттів, які виникли в результаті спілкування з природою: «Намалюй красу природи»;

у складанні вірша до певної пори року за наданими римами (боса- жовтокоса, сумне-засне);

у вокальній імпровізації, оскільки саме у цьому виді діяльності, на думку багатьох дослідників, музична творчість дітей виявляється найбільш яскраво.

Ці