Аналіз малюнків та спостереження за процесом роботи показав, що учні охоче виконували завдання, але бачення краси природи відображалося в основному шляхом відтворення власного розуміння завдання у малюнку. Діти малювали переважно пейзажні картини, які відзначаються багатопредметністю, в них присутня несуттєвість у зображенні особливостей тієї чи іншої пори року (зображення себе, друзів, домашніх тварин тощо). У контрольних та експериментальних групах простежуваласяся відсутність навичок роботи з художніми матеріалами, недостатність знань щодо засобів виразності в образотворчому мистецтві ( колір, світло, композиція, малюнок).

Оцінювання з боку емоційності показало, що у школярів домінують позитивні емоції – це виражається в яскравому оформленні малюнків, старанно промальованими деталями, але із розмаїття природних кольорів і відтінків вони зупиняються лише на кількох найбільш традиційних.

Під час інтерпретації малюнка діти акцентували увагу на своїх емоціях – радості, захопленні, сумі, співчутті тощо. Велика чачтина учнів наслідували один одного.

Комплексне застосування методів дослідження дозволило об’єктивно вивчити рівень сформованості естетичних почуттів у молодших школярів. За показниками констатувального експерименту було виявлено групи учнів та класифіковано за рівневими ознаками, які наведено в таблиці 1.

Рівні розвитку естетично-творчої діяльності третьокласників.

(констатуючий зріз)

Таблиця 1

Рівні | Контрольний клас | Експериментальний клас

Низький | 45 % | 47 %

Середній | 43 % | 42 %

Високий | 12 % | 11 %

Характеристика рівнів розвитку естетично-творчої діяльності третьокласників:

низький – характеризується естетичною індиферентністю та емоційною байдужістю; неусвідомленістю власних емоційних переживань та почуттів, що виявляється у невмінні їх висловлювати; неуважністю до естетичних якостей природи; недиференційованим характером естетичної оцінки природи; епізодичними виявленнями активності у творчій діяльності, без заглиблення в її зміст; нездатністю адекватно виявляти свої враження в художньо-творчій діяльності. Таких учнів у контрольному класі виявилося 45 %, в експериментальному – 47 %;

середній – характеризується сталим інтересом до природи, прагненням накопичувати та утримувати естетичні враження, проте слабкою емоційною домінантною, частковим відображенням емоційно-образного змісту сприйнятої естетичної інформації, нейтрально-естетичним характером оцінки; недостатньою образністю мовлення, детальним, проте дещо обмежено-одностороннім художньо-образним сприйняттям навколишнього, наявністю деякої ініціативи у творчій діяльності, помірно розвинутим творчим уявленням, бажанням передати у художній діяльності власне емоційне ставлення . Таких учнів у КК було 43 %, в ЕК – 42 %;

високий рівень – характеризується емоційністю чуттєвого освоєння природних об”єктів та явищ: усвідомленістю власних естетичних почуттів, що виникли у процесі спілкування з природою, та вмінням вербалізувати і синтезувати їх у поняття; образною мовою, багатством епітетів; розгорнутістю естетичної оцінки, цілісністю художньо-образного сприйняття; потребою виразити свої почуття у різновидах художньо-творчої діяльності; ініціативністю, активністю, самостійністю. Цих учнів було в КК – 12 %, в ЕК – 11 %.

Результати, отримані під час проведення експерименту, виявили необхідність з”ясування причин такого стану сформованості естетично-творчої діяльності молодших школярів. У зв”язку з цим ми здійснили аналіз практики планування навчально-виховної роботи з школярами молодшого віку з точки зору досліджуваної проблеми. Ми встановили, що робота з ознайомлення дітей з природою планується щотижня. Учителями, вихователями застосовуються різноманітні методи та прийоми виховання засобами природи: екскурсії, бесіди, тематичні вікторини, пізнавальні ігри. Проте в планах навчально-виховної роботи приділяється мало уваги естетичному аспекту цієї роботи. Найчастіше в них можна зустріти лише загальні формулювання, які спрямовують як вихователів, так і дітей тільки на спостереження природи, але не ставляться завдання виявляти її естетичні властивості, формувати вміння давати оцінку природним явищам тощо.

Рідко планувалися екскурсії на природу, засідання гуртків, під час яких здійснювалося безпосереднє та опосередковане сприймання природи у порівнянні з її художнім відтворенням у музиці, літературі, образотворчому мистецтві. І хоча в планах навчально-виховної роботи наявне планування екскурсій до художнього музею, тематика таких відвідувань має загальнопізнавальний характер, відсутні тематичні екскурсії на виставки, в музеї, на концерти та ін

Процес формування естетичних почуттів у молодших школярів великою мірою залежить від особистості вчителя-вихователя. У зв”язку з цим проводилися бесіди з педагогами з метою виявлення їх ставлення до проблеми естетичного розвитку. Аналіз відповідей учителів показав, що 58% педагогів не конкретизують під час уроків мету формування естетично-творчої діяльності дітей, не зовсім усвідомлюють зміст цього поняття. Лише 5% учителів, вихователів бачать значення естетичного виховання у формуванні в дітей почуття прекрасного.

Спостерігається також обмеженість у застосуванні методів навчально-виховної роботи. Вчителі, вихователі найчастіше використовують метод переконання (бесіди) – 38 %, методи включення у художньо-творчу діяльність –

29 %. Не менш активно педагоги застосовують у своїй практиці методи стимулювання (похвала, покарання) - 31%. Але такі показники свідчать, що у вчителів та вихователів недостатній рівень теоретичної та методичної підготовки.

Отримані результати відповідей дозволили зробити висновки, що учителям найчастіше не вистачає виділеного часу на ров”язання завдань з естетичного виховання, вони відчувають брак необхідної методичної літератури та практичних розробок з даної проблеми. І хоча участь сім”ї у шкільному виховному процесі відіграє велику роль, на жаль, участь батьків у ньому, на думку досвідчених учителів, незначна, хоча саме сім”я з її неповторним досвідом, традиціями виховання повинна бути найважливішою ланкою процесу естетичного виховання молодших школярів.

Неоднозначні відповіді було отримано на питання критеріального підходу до оцінювання творчих робіт школярів. Частина вчителів вважає одним із критеріїв якість виховання, тобто сформованість навичок та умінь (29%), інші виділяють естетичні знання (17%), охайність (13.4%), вияви творчості (16%), а 29% взагалі не виділяють критеріїв оцінювання творчих робіт учнів.

Результати анкетування дозволили констатувати