Стосовно сприймання, в учнів 1-2 класів воно характеризується слабкою диференційністю. Поступово, до третього класу учні опановують техніку сприймання: вчаться слухати, дивитися й бачити, виділяти, в результаті чого сприймання набуває розчленованості. У розвитку такого розчленованого й довільного сприймання велику роль відіграє слово. Воно скеровує дію сприймання, і дитина поступово вчиться сама формулювати завдання сприймання. Причому роль слова в сприйманні поступово змінюється. У першокласника воно ніби завершує процес сприймання як номінативна одиниця. В учнів 2 та 3 класів слово починає цей процес, за цим іде словесний опис того предмета чи явища, які названі словом. Великий вплив на швидкість і тривалість запам'ятовування того, що сприймається, справляють почуття дитини.

Отже, перехід мислення дитини молодшого шкільного віку на новий ступінь супроводжується перебудовою інших психічних процесів, особливо пам'яті та сприймання, що й складає основний зміст розумового розвитку учня початкових класів.

Таким чином, у формуванні особистості молодшого школяра на перший план виступає розвиток інтелекту. Діти приходять до школи, маючи "карликовий інтелект при грандіозних можливостях пам'яті і ще грандіозніших можливостях сприймання, і в молодшому шкільному віці він здійснює свій максимальний розвиток, якого не здійснює більш ні пам'ять, ані сприймання" /44, с. 27/. Адже природно, що всі психічні процеси тісно пов'язані з розвитком почуттєвої сфери людини, яка для формування особистості також є важливою, тим більше, що у дітей почуття переважають над розумом. Тому учні початкових класів не завжди уміють виражати емоції, описати свій настрій чи почуття. Знайти шляхи вираженим власного стану, навчитися переживати емоції допоможе мистецтво. "Оскільки без емоцій взагалі не може відбутися акт сприймання мистецтва, цей компонент необхідно закріпити саме у молодших класах школи", - наголошує О.Н.Дем’янчук /49, с.60/. Культура почуттів, вихована за допомогою мистецтва, у поєднанні із знаннями, закріпленими емоційно, дозволяє перетворити знання у переконання особистості. Л.С. Виготський підкреслював: " Переконання, які ми можемо прищепити в школі через знання, тільки тоді корінням вростають у дитячу психіку, коли ці переконання закріплені емоційно" /49 ,с.48/.

У молодшому шкільному віці при провідній ролі пізнавальної діяльності відбувається інтенсивне накопичення основ знань про світ, формуються елементи знань про естетичні та художні явища. Донцов А.В. пише, що естетичний розвиток " визначається первинними знаннями про естетичні й художні властивості предметів у конкретних видах діяльності, освоєння способів естетичного сприймання" /44, с.36/. Власне, це, у поєднанні з емоціями, призводить до якісних змін сприймання і пам”яті, до перетворення їх у довільні процеси.

Суттєвих змін зазнає також мислення учнів початкових класів. У дитини в процесі навчальної діяльності формуються основи теоретичного мислення. Завдяки становленню аналізу та синтезу змінюється сам зміст мислення порівняно з дітьми дошкільного віку: від наочно-конкретного воно стає узагальненим.

У процесах сприймання та уяви особливу роль відіграє слово.Воно поступово спрямовує дію сприймання, керує ним. І якщо для першокласників слово є лише номінативною одиницею, для учнів другого класу це - знак для пізнавання та розуміння повторюваності у мові, то для третьокласників - слово є початком їх дослідницької діяльності, котра передбачає з”ясування значень слова, вживання його у різних контекстах. Діяльність уяви також поступово висуває на перший план значення слова як опори для створення нового образу.

У образах, створюваних дітьми 6-9 років, відбуваються значні зміни. Так, спочатку зображення людей та предметів відрізняється бідністю й не- розчленованістю. З часом образи набувають повноти, зростає кількість описуваних деталей. Р.Арнхейм, вивчаючи розвиток образів уяви молодших школярів, помітив, що першокласники створюють схематичний образ, в учнів 2-го класу образи мали на одну-дві ознаки більше, у третьокласників число ознак також зростає порівняно з другокласниками /9, с.203/. Загальна перевага аналізу над синтезом у дітей молодшого шкільного віку приводить до того, що образи, створювані ними, мають фрагментний характер.

Створення найбільш цілісного, правильного образу властиве учням третього класу. Поряд із розвитком цілісності, образи, уявлювані молодшими школярами, набувають усе більшої диференційованості. Так, учні першого класу створюють образи, що відрізняються розмитістю. Діти вносять в цей образ те, що є, і те, чого немає. Другокласники не вносять зайвих деталей, у третьокласників в результаті набутих знань та життєвого й емоційно-чуттєвого досвіду образ є яскравим і узагальненим. Узагальнення має тісний зв'язок з абстрагуванням. Важливого значення тут набуває слово, за допомогою якого відбувається усвідомлення продукту абстракції та закріплення його у матеріальній мовленнєвій формі.

Передумовою успішного навчання та виховання учнів початкових класів можна вважати їх надзвичайну довірливість, вразливість, готовність до зустрічі з новим. Усе нове в оточенні дитини викликає негайну реакцію. Дитина молодшого шкільного віку відрізняється сильною спрямованістю на сприймання зовнішнього світу. На першому році навчання ще часто проявляється імпульсивність в поведінці, а вже до четвертого класу моторні імпульсивні реакції, що були характерними для дошкільняти і першокласника, починають замінюватися мовними. Це положення особливо привертає нашу увагу, оскільки у дітей 9-10 років помітно розвивається мовна виразність і збагачується інтонація мовлення, що свідчить про внутрішнє ставлення їх до висловлюваного. Мовець у цьому випадку об”єктивно розставляє смислові акценти, спрямовує тон голосу на вираження певної інтонації висловлення. Крім того, молодшому школяреві властива