До побачення у школі!

Науменко Настя

Скарбничка дитячих словесних творів

Осінь плаче дощами

Жовтокоса осінь дуже любила малювати. Вона старалася цього року. Розмалювала листя на деревах і кущах. Яких тут кольорів не було! І жовтогарячий, і буряковий, і червоний…Закінчила осінь роботу і почала милуватися своїм мистецтвом.

Кожного дня милувалася, аж стала помічати, що листя опадає, а краса пропадає. Заплакала, засумувала осінь. Бо ж вона знала, це її сестра сива зима вступає у свої права. Так прийшла зима і перефарбувала усе у біле.

Продовження додатку Б

Цілий рік тепер осінь має чекати своєї черги.

Копитчук Ліда

Осінь прийшла розмалювати осінній пейзаж. Ця чарівниця пройшла всі лісочки, всі садочки покрити в різнобарвні кольори.

Але красне літечко не хоче пускати осінь в свої володіння. Воно хоче ще погріти землю теплими сонячними промінчиками. Разом із осінню заплакали хмарки. Це був справжній осінній дощ, який приносив сум і нагадував людям про теплий, літній, веселий дощик. Але осінній дощ приносить не тільки сум, а й користь людям, поливаючи своїми слізьми озимину.

Осінь так сумно плакала, що красному літечку стало шкода своєї сестриці. Воно поступилося. І відтоді осінь стала повноправною господинею своїх чарівних володінь.

Кочнєва Настя

Жовтокоса осінь плаче дощами

Іде осінь по дорозі та й плаче. Усім живим та неживим істотам її жаль. Холодний листопад розвеселив осінь, та ненадовго. Осінь знов заплакала дощами востаннє, бо настала зима.

Тараненко Кирило

Йшла сумна осінь по лісу. Її друзі помітили, що вона така сумна.

«Чому ти плачеш?» - спитали друзі.

«Мені прикро, що приходить зима. Я буду сумувати за лісом».

Друзі попросили зиму ще один рік не приходити. Вона погодилась. Осінь була дуже рада за гарну звістку.

Науменко Настя

Продовження додатку Б

Смілива сніжинка

Жила собі сніжинка на небі. Їй дуже захотілося побачити красу зими на землі. Вона сміливо стрибнула з неба. Спочатку їй стало дуже сумно, а потім її підхопив вітерець. І вона з ним познайомилась і стала кружляти та гратися.

Коли вона впала, тоді попрощалася з вітром. ЇЇ зловив хлопчик. У той момент у нього були друзі. Він хотів їм показати сніжинку, але вона розтанула, і на руці залишилась крапля води. Хлопчик зловив ще одну сніжинку. І знов захотів показати друзям. Але промінець сонця її забрав на батьківщину на небо.

Демінська Марина

Казка про сніжинку

Жила-була смілива сніжинка. Вона була кришталева. В неї було багато друзів: вітерець, дощ, туман, зірки, сніжинки, небо, місяць. Вона любила гратися з вітром. Одного разу її підхопив вітер та приніс в незнайоме місце. Це була Іспанія. Сніжинка знайшла собі нового друга - зайчика.

І вони весело гралися.

Дітковська Тетяна

Сніжинка

Жила маленька сніжинка. Вона дуже хотіла дізнатись, що таке земля. І прийшла її черга спуститися на землю. Коли вона спустилася, то побачила своїх подружок на кришталевій білій землі. Вони побавились, покружляли у хороводі. Потім стало їм жарко, і вони перетворилися у прозорий струмочок.

Будь швидким, прозорим, чистим, як струмочок наш іскристий!

Науменко Настя

Продовження додатку Б

Прийшла весна

Був колись острівок, куди ніколи не приходила Весна. Але одного разу на цей острів все ж таки вона завітала. Ось як це сталося.

Йшов третій місяць зими. Люди та птахи змерзли, поля ночували під снігом. Усе навкруги було біле від снігу. Метелиці водили хоровод Зими, вітер розносив сніг по всьому острівку. Мороз закував усю річку у лід. Люди просили, просили, просили, щоб до них прийшла Весна. Під час одного з таких прохань вона пролітала мимо острівка. На її сукні були намальовані квіти, її шапочка була схожа на кульбабу. Весна почула прохання людей та зжалилась над ними. Зайшла до них. Вона подарувала їм сонечко, тепло та квіти. Люди та птахи дуже зраділи подарункам і Весні.

Ось так до острова приходила Весна.

Тараненко Кирило

Все відбулося у казковому світі. Сперечалися між собою дві чарівниці. Холодна, люта Зима та квітуча, лагідна Весна. Суперечка була про те, хто з них краще прикрашає землю.

Зима говорила, що кращого за її біле покривало та колючий мороз немає нічого. А Весна, що кращого за її духмяні квіти та соковиту зелену травичку не буває нічого. Ось так чарівниці сперечалися, а за стінами замку так само змінювалася погода. Коли говорила Зима, на вулиці сипав сніг та дув сильний морозний вітер. Але коли промовляла Весна, пригрівало сонечко, починали щебетати пташки та бігли з горбочків весняні струмочки…

Сперечалися так чарівниці не дні, а цілі місяці. Довго ще б могло так продовжуватися. Але зимі стало дуже жарко, тому що на допомогу до Весни прийшло запашне Літечко. І тільки тоді чарівниці зрозуміли, що кожному повинен

Продовження додатку Б

бути свій час для прикрашання землі. Зима має прикрашати білим снігом, Весна – запашними квітами і співом пташок, Літечко стиглими ягодами, а Осінь різнобарвним листям.

І зажили чарівниці у мирі та злагоді, поділивши рік на чотири рівні частини.

Кочнєва Настя

Казка про їжачка

Був собі у лісі їжачок. Він був гарний, добрий, але дуже самотній. Вирішив собі їжачок пошукати друзів. На галявині він зустрів маленького ведмедика. Їжачок запропонував ведмедикові погратися з ним. Ведмедик погодився залюбки, але коли він випадково доторкнувся до їжачка та вколовся голочками, він сказав, що більше не буде гратися з ним. Засмутився їжачок