Діяльність набуває естетичного характеру коли дитина естетично оцінює її результат. Як показує наше дослідження, головним орієнтиром оцінювання для молодшого школяра є, як правило, міра затрачених ним зусиль. Оцінювання прямо пропорційне їм. Яке б висловлювання учнів про будь-який предмет ми не взяли, характерним є те, що естетичне для дитини невід'ємне від її власної активної діяльності. Вона отримує естетичне задоволення, коли їй вдалося розв'язати завдання, подолавши певні труднощі: намалювати щось цікаве, пограти, почитати тощо. Задоволення від успішної праці та естетичне переживання у багатьох випадках єдині для молодшого школяра. Буває так, що учень і намалював не дуже гарно, але він старався, докладаючи трудових зусиль, і йому здається красивим те, що він зробив.

Необхідно також зазначити, що естетична оцінка власних виробів дуже часто залежить від призначення речі. Той предмет дитячої творчості, який, наприклад, виготовлений у подарунок матері, - найкращий.

Відчуття кольору, форми, завершеності і рівноваги композиційного розташування об'єктів, почуття "гарної статури", лінії, відчуття гармонії та дисгармонії, відчуття ритму, руху, пропорції і багато іншого — увесь цей великий потенціал сенсорних можливостей організму є необхідною умовою повноцінної зустрічі особистості з естетичним об'єктом. Це означає, що показниками розвитку естетичної культури слід вважати багатство, різноманітність, тонкість, точність зорових та слухових вражень, їхню змістову характеристику (ціннісне значення, здатність виразити сприйняття природи через художнє слово, малюнок, творчу роботу, танець, пантоміму тощо).

Як відомо, темпи розвитку здібностей нерівномірний, і в зв'язку з віком існують оптимальні терміни, найбільш сприятливі для розвитку тих чи інших сторін. Вони мають назву "сензитивних періодів", коли той чи інший вплив найбільш легко сприймається, більш зберігається, швидше утворюються необхідні зв'язки тощо. В силу цього кожен вік є неповторним, схильним до визначених впливів, що дозволяє говорити про самоцінність вікових груп.

Про це свідчить думка Л. Виготського, що на кожному етапі розвитку виникають нові й нові цілісні психологічні системи, всередині яких діє художнє сприйняття та всередині яких воно тільки й отримує низку таких якостей, які не були йому притаманні поза всією системою розвитку [28 ,с. 374].

Молодший шкільний вік є сензитивним періодом для естетичного

розвитку: саме в цей час естетичний розвиток проходить найефективніше.

Для дітей у цьому віці характерним є естетичне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дій. Поряд з цим, учні початкових класів швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності.

Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою, що свідчить про високий рівень творчих здібностей вікової категорії. Саме на цьому етапі починають проявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художньо-творчої діяльності.

Дитині, яка з якихось причин позбавлена в ці роки необхідних умов для естетичного розвитку, надолужити це пропущене згодом виявляється дуже складно, а часом і майже неможливо.

У цьому віці головним є ціннісний механізм. Такий тип свідомості допомагає дитині через субєктивно-соціальні критерії засвоювати суперечливий об'єктивний світ. На думку О.Лобановськ, дитяча свідомість у процесі її соціального виховання з максимальною ефективністю реалізує і демонструє єдність соціальності та пізнання культурно-ціннісних комунікативних починань і починань гносеологічних [78, с. 64].

Вказана властивість породжує і таку якість, як емоційність, живий інтерес "першовідкривачів". Дитині властивий соціальний інстинкт, потяг робити все гуртом, що так важливо для естетичної діяльності. І ще слід не забувати, що діти не скуті критикою, не відчувають незручності за

результати своєї естетичної діяльності, що також полегшує творчість.

На жаль, сучасна система естетичного виховання має дещо стихійний характер. Це позначається на системі використання предметів художнього циклу у всій навчальній діяльності, яка стає для школяра, на відміну від дошкільника, провідною. Яке місце в ній займає естетично-творча діяльність, засвоєння краси природи, праці, поведінки, як будується естетико-виховний процес - від цього залежить рівень естетичного розвитку учнів, тобто рівень розвитку естетичних почуттів за допомогою естетично-творчої діяльності.

Розуміння естетичних цінностей у процесі світосприйняття вимагає естетичного розвитку особистості. А це, в свою чергу, становить складну форму відображення навколишнього світу і вимагає для свого функціонування цілого ряду здібностей: розвинутості зорового і слухового аналізаторів, наявності певного запасу зразків-еталонів задля зіставлення із сприйнятим та впізнання останнього, уміння сконцентрувати увагу на формі - носієві естетичних цінностей, визначити її особливості, усвідомити смислове значення тощо.

У молодшому шкільному віці ми вже маємо деякі загальні передумови, які сприятливо впливають на розвиток естетичного сприймання. Саме в цьому віці, відзначають науковці, сприймання стає все більш цілеспрямованим і керованим процесом, який забезпечує пізнання не тільки окремих предметів, але й їх систем, цілих природних картин (Б. Ананьєв, М. Волокітіна, О. Запорожець, С. Зорін, Г . Костюк, Б, Ломов, А. Люблінська, В. Маршицька, Н.Тодосієнко та ін.). Для молодших школярів характерна "категоріальність сприйняття", тобто здатність віднести сприйняте до визначеної групи речей. Відзначена також ситуативність сприйняття, яка зумовлена його розчленованістю. В цьому віці вирішальну роль у сприйнятті відіграє геометрична формі предмета. Вона виступає як основа для пізнання. Колір найчастіше стає акцентованим компонентом цього процесу не сам по собі, а в силу свого сигнального