Ціннісні механізми орієнтації, характерні для першокласників, забезпечують дитині успіх у засвоєнні доступних йому об'єктів, які мають естетичну цінність, оскільки нестача реальної Інформації замінюється і доповнюється фантазією, творчим підходом. Тому діяльність дитини і відзначається емоційністю та щирістю. В ній яскраво виявляються особистісні симпатії, пристрасті тощо. Безумовно, на цьому етапі ще немає усвідомлених стійких естетичних критеріїв, вибір найчастіше зумовлений лише інтуїтивними моментами.

Тому в цьому віці легко помічається у навколишньому світі вже знайоме, бажане, відповідне дитячим інтересам. Крім того, досвід дитини, її колишні яскраві переживання спрямовують не тільки сприйняття, але й уяву, що допомагає осмислити побачене. Випадки розрізненого сприйняття зустрічаються рідше, в них уже є тенденція до об’єднання деяких деталей. Цілісність цього процесу пояснюється як великою розвинутістю та натренованістю зорового апарату, так і тим, що розуміння суті багатьох явищ природи , предметів, досягнуте за рахунок загального розумового розвитку школяра, спрямовує процес сприймання по визначеному руслу, забезпечує систему у спогляданні, а це, в свою чергу, веде до об'єднання деталей. Відбуваються суттєві зміни і в дитячій спостережливості: дитина найчастіше помічає не будь-що. а суттєві і важливі у запропонованих для споглядання предметів.

В аналізі результатів сприйняття в учнів 3-4 класів спостерігається тенденція до конкретизації побаченого. При цьому ми вже не так часто зустрічаємось із фактами необгрунтованої фантазії, яка формується з випадкових асоціацій, що є показником зростаючого рівня сприйняття. Але тенденція до точності здатна викликати і негативні моменти: зменшується потяг дитини до творчості.

Дитяча творчість відображає навколишній світ, природу як на основі безпосереднього їх сприйняття, так і в результаті знайомства з творами мистецтва та літератури, в яких відзеркалюються живі, неповторні явища природи.

Витончено помічена, уміло оспівана у віршах образність природи допомагає школярам побачити хвилюючу красу світанку, зоряної ночі, різнобарвних луків, ялинкових хороводів та відчути радість від прекрасних зустрічей з навколишнім світом. Дослідження психологів доводять, що збудження , яке виникає у зорових центрах головного мозку людини, поширюється на слухові центри. Таким чином, створюються якісно нові переживання, що виникають на основі цілісної реакції свідомості, а не в окремих її частинах. Таке повне, всебічне сприйняття мистецького образу цінне тим, що воно уподібнюється сприйманню навколишньої багатогранної дійсності,яка відображається в головному мозку не в окремих її проявах, а цілісно, різнобічно, в єдності зорових і слухових вражень. А це, в свою чергу, пробуджує бажання висловити свої почуття та переживання у малюнку, власному віршику чи творі, художній композиції тощо.

Зіставляючи життєві явища з їхнім відтворенням у поезії, образотворчому мистецтві, музичній діяльності, пластиці, молодший школяр спирається насамперед на власний досвід. Він сприймає навколишнє не тільки на споглядальному рівні, але й дієво, віддаючи перевагу одним об’єктам і явищам перед іншими. Це дає нам підстави розглядати естетично-творчу діяльність молодших школярів як засіб їх ефективного естетичного виховання.

1.2. Естетично-творча діяльність - важливий компонент змісту естетичної культури молодших школярів

Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХI столітті визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д.Ушинський, Л.М.Толстой, В.О.Сухомлинський, Д.Б.Кабалевський, Б.Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.

Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Лисенкової, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.

Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю.Борев, О.Буров, В.Вансаалов, Л.Волович, І.Долецька, М.Каган, Л.Коган, В.Розумний, В.Скатерщиков, Є.Квятковський, М.Лайзеров, А.Макаренко, О.Семашко, В.Сухомлинський, В.Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.

Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л.Коваль, В.Передерій, Ю.Фохт-Бабушкіна, Т.Цвілих, Г.Шевченко, А.Щербо та інших.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв’язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).

Значний внесок у розв’язання проблеми розвитку естетичної культури зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М.Аріарський, Д.Генкін, Г.Єскіна, Г.Загадарчук, В.Кірсанов, О.Миронюк, І.Петрова,