Вступ………………………………………………………………………………..3

І. Критерії оцінки діяльності педагога в історії педагогічної думки……………………………………………………………………………..

1.1. Соціальна значущість особистості вчителя в історії педагогіки…………..

1.2. Вимоги до моральних якостей вчителя в оцінках видатних педагогів минулого……………………………………………………………………………

ІІ. Особистість вчителя в творчій спадщині українських мислителів……………………………………………………………………..

2.1. Проблема особистості вчителя і педагогічної праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст………………………………………

2.2. Педагогічна культура вчителя у творчій спадщині В.О. Сухомлинського ..

Висновки……………………………………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………………………..

Додатки……………………………………………………………………………..

Вступ

Однією із задач системи освіти є виховання гармонійної і всесторонньо розвинутої особистості. Ця задача є найскладнішою і відповідальною, її виконання залежить від професійного рівня вчителя і його особистих якостей.

Вирішення проблем підготовки вчителя до виконання його професійних функцій на сучасному етапі неможливо відокремити від історії розвитку педагогічної думки в країні, без використання теоретичної і практичної спадщини педагогівминулого.

Теоретичною основою дослідження є положення світової педагогічної думки вітчизняних та зарубіжних філософів і педагогів: Платона, Аристотеля, Я.Коменського, Й. Песталоцці, Д.Локка, Ж.Ж.Руссо, К.Ушинського, А. Макаренко, В. Сухомлинського, І. Зязюна, С. Сисоєвої та ін.)

Однією з найактуальніших у педагогіці й філософії освіти є проблема професіоналізму, культури та духовно-морального обличчя вчителя. Розв’язання завдань, поставлених перед педагогом сучасним суспільством, неможливе без врахування досвіду попередніх поколінь освітян. З огляду на це тема курсової роботи «Вимоги до особистості педагога у творчій спадщині вітчизняних і зарубіжних мислителів» є актуальною.

Об’єктом дослідження є педагогічна діяльність в контексті історико-культурного розвитку людства

Предметом дослідження: вимоги до особистості педагога у творчій спадщині вітчизняних і зарубіжних мислителів

Мета дослідження проаналізувати погляди вітчизняних і зарубіжних педагогів минулого на особистісно-професійні якості учителя

Досягнення мети дослідження можливе за умови розв’язання таких завдань:

проаналізувати оцінки в історії педагогічної думки соціальної значущості особистості вчителя;

вивчити вимоги до моральних якостей вчителя в оцінках видатних педагогів минулого;

виявити місце проблема особистості вчителя і педагогічної праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст.;

проаналізувати критерії педагогічної культури вчителя у творчій спадщині В.О. Сухомлинського

1.1. Соціальна значущість особистості вчителя в історії педагогіки

Соціальна значущість особистості вчителя, його професійної якості із прадавніх часів хвилювали філософів, педагогів, природознавців. У системі загальнолюдських цінностей ідеальний педагог-наставник виступає як людина, чия праця оточена повагою, пошаною. Ще в давньогрецькій літературі можна натрапити на характеристику особистості вчителя (поема Аполлонія Родоського "Аргонавти", поема Гомера "Іліада"). Вихователь міфічних героїв Ясона і Ахіла кентавр Хірон наділяється якостями глибинного мислення, непересічного інтелекту, мужності, хоробрості, правдивості, чесності, естетичними засадами [2, 145-146].

В історії педагогіки афінська система виховання залишила слід як провідниця високої духовної культури, форпост формування гармонійної людини, визначальними якостями якої були моральна чистота, духовне багатство та фізична досконалість. Демократичний афінський лад породив образ ідеальної людини, яка уособлювала гармонію фізичного розвитку та розумове, моральне, естетичне і фізичне виховання. Саме в Афінах зароджуються і локалізуються перші педагогічні теорії. Найвидатніші тогочасні філософи виступали одночасно і виразниками педагогічних ідей античного світу.

Платон, скажімо, своє бачення системи виховання дітей і молоді в умовах рабовласницького суспільства окреслив у творах "Держава", "Закони" та "Протагор". У нього багато цікавих думок щодо виховання дітей дошкільного віку, розширення навчальних програм, створення державної системи виховання, освіти для дорослих членів суспільства і самовдосконалення людини протягом життя. На практиці він дотримувався суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителя і учня.

Арістотель мету виховання вбачав у розвитку в людині вищих душевних якостей - розуму і волі. На його думку, керівництво навчально-виховним процесом повинно здійснюватися державою, яка визначає його мету, завдання і зміст. За Арістотелем, гармонійний розвиток особистості - наріжний камінь виховання. Звідси - негативне ставлення до спартанської системи виховання, що ігнорувала гармонійний розвиток індивіда.

Згідно з філософсько-педагогічною системою Платона і Арістотеля, досконалий вчитель-наставник має бути орієнтований на виховання гармонійної особистості. І якщо ці мислителі розходились у поглядах на світобудову, то були єдиними у твердженнях, що естетичне і моральне виховання є свідченням гармонії, реальні вияви якої спостерігаються у спорті, астрономії, математиці та граматиці.

В плеяді видатних педагогів минулого одне із чільних місць належить Я.А. Коменському, творча спадщина якого багато століть приваблює увагу дослідників. Я.А. Коменський зазначав, що вчитель повинен мати глибокі і ґрунтовні знання, бути взірцем доброчесності, любити свою справу, а до учнів - ставитись по-батьківському. На думку видатного педагога, саме від учителя, його освіти, знань та вмінь залежать усі успіхи в роботі школи, у навчанні та вихованні учнів. У процесі своєї роботи вчитель має виховувати в учнях поміркованість, мужність, справедливість. Якщо робота школи є незадовільною, то провина в цьому лежить на тих вчителях, які не зуміли привернути до себе учнів такими рисами, як доброзичливість, уважність.

Своє бачення мав Я.А. Коменський стосовно методів проведення уроків. Під час пояснення учням навчального матеріалу, учитель повинен спочатку узагальнити проблему, а вже потім - переходити до детального висвітлення питань. Виклад навчального матеріалу слід будувати на конкретних прикладах, не переобтяжуючи пояснення дрібницями.

Велику увагу відводить Я.А. Коменський використанню вчителем елементів гумору, що передбачає використання дотепних зауважень, влучних порівнянь та загадок. Характерною рисою роботи вчителя повинно стати постійне зацікавлення учнів під час шкільних занять. Загалом, професію вчителя Я.А. Коменський вважав надзвичайно важливою, більше того - найпочеснішою.

Вагомий внесок у розвиток педагогічної думки зробив англійський філософ, просвітитель і педагог Д.Локк. Він розвинув і теоретично обґрунтував необхідність цілеспрямованої організації виховання та навчання, на чому наполягав ще Я.А. Коменський. Д.Локк сформулював принципово важливе положення: навчання виступає засобом