Байкери

Байкери (англ. biker, від bike motorbike motorbicycle «мотоцикл») — любителі мотоциклів. На відміну від звичайних мотоциклістів, в байкерів мотоцикл є частиною способу життя. Характерним також є об'єднання з однодумцями на основі цього способу життя. Байкерський рух зародився в США, проник до Європи і Росії, деякий час входив до складу субкультури, коли байкери були розділені на декілька агресивних і ворогуючих угрупувань. Найбільш відоме угрупування — Hells Angels («Ангели Пекла»).

Стереотипний зовнішній вигляд байкера: бандана (головна хустка темних тонів, зав'язана на піратський зразок на потилиці) або чорна в'язана шапочка, «косуха» (шкіряна куртка із замком навскоси) або шкіряна мотокуртка (часто поверх мотокуртки надівається джинсовий або шкіряний жилет без рукавів з «кольорами» (символікою) мотоклубу), шкіряні штани. Байкери часто відпускають довге волосся, вуса, бороди. Для захисту очей від вітру носять окуляри, часто ігнорують шоломи.

Впродовж десятиліть склалося два суперечливих, таких, що майже взаємовиключаються образу байкерів. З одного боку, це вільна і сильна людина, що не боїться ні Бога, ні смерті і риски, ні дощу і ні вітру, ні швидкості і небезпек далеких доріг. Особливо цей образ культивується саме усередині байкерських співтовариств. З іншого боку, в засобах масової інформації, а отже, і в буденній, масовій свідомості, стереотипами стали нешанобливе відношення байкерів до закону і обивателів (цивілам, на жаргоні байкерів) руйнівників, ворогів суспільства і законів, тісно пов'язаних із злочинами. Спосіб життя байкерів і особливо членів мотоклубів (МС) середини 60-х років XX століття серйозно вплинув на масову культуру, що в першу чергу відбилося в кінематографі. Завдяки мас-медіа в свідомості обивателя став формуватися розпливчатий, але однозначний образ «байкера» - п'яного, нещадного і жорстокого. Масова культура, у свою чергу, зробила цей образ огидно-привабливим і привнесла в нього ряд стереотипів, міфів і іншої всячини. На хвилі популярності Hells Angels і інших outlaw-клубів стали в масовому порядку зніматися фільми, писатися книги і випікатися смажені публіцистичні статті.

Металісти

Слово «металіст» — російське, похідна від слова «метал» з додаванням запозиченого латинського суфікса «-іст». Спочатку воно означало працівників слюсарної промисловості, «бляхарів». Металіст в значенні «любитель важкого металу» увійшло до ужитку в кінці 1980-х.

На відміну від субкультури готові і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, в основному, довкола музики. Проте, є деякі межі, які вважаються характерними для представників субкультури.

Тексти метал-груп пропагують незалежність, самостійність і упевненість в собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне, але традиційно вважається, що металісти не релігійні. Не дивлячись на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал-груп, вони як правило сприймаються як алегорія. Інтелектуальний рівень металістів може бути досить високий, а захоплення металом може бути ознакою інтелігентності. Серед металістів популярна фантастична і містична література (Р. Лавкрафт, Дж. Толкиен, Ф. Херберт, У. Берроуз і ін.), міфологія (особливо скандинавська).

Враховуючи вище наведені дані про найпоширеніші субкультури, можемо зробити висновки, що при роботі з неформалами потрібно перш за все приймати їх таким, якими вони є, не осуджуючи і не вважаючи їх «не правильними» чи аномальними, не намагатись змінити чи виправити в них що небуть. Для таких дітей важливим є їх позитивне сприйняття, розуміння їх уподобань. Найбільш вагомим чинником, що підштовхує молоду людину до залучення до субкультури є бажання виразити свою індивідуальність, проявити її не тільки в розмові чи творчості, а й в одягу та аксесуарах. Саме цьому, для неформалів не аби яке значення має вираження в одягу, адже воно демонструє не тільки те, до якої саме субкультури належить людина, а й виділяє її з групи до якої вона належить. Така творча індивідуалізація набуває особливої вагомості в період різноманітних фестивалів та сейшинів.

Велике значення має розуміння того, що такі діти потребують творчого самовизначення, підтримки, позитивного схвалення, залучення учня до різноманітних форм діяльності, гуртків, самодіяльності та інших позашкільних організацій. Дана особливість витікає з того, що молода людина залучаючись до субкультури шукає в ній однодумців, які сприймають його чи її такими, якими вони є, надають відчуття підтримки і розуміння. Враховуючи те, що в юнацький період сім'я для особистості відходить на другий план, можемо говорити про те, що в причетності до життя субкультури дитина реалізує свої потрібності в спілкуванні і одобрені.

Отже, можемо зробити висновок, що в період свого становлення молода людина залучається до певної субкультури для того, щоб відчувати підтримку і розуміння, творчо реалізуватись та виявити свою індивідуальність. Працюючи з такою дитиною потрібно створити довірливу атмосферу, підтримати її, прийняти такою, яка вона є та ставитись до неї так, як і до інших дітей, що потребують уваги соціального педагога.