СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ

Дипломна робота

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Підлітковий суїцид як складне соціально-педагогічне явище

1.1. Психологічні, вікові та індивідуальні особливості підліткового віку …11

1.2. Феномен суїциду в історичному аспекті ...............................................…19

1.3. Сутність, види та засоби суїцидальної поведінки…….............................24

1.4. Чинники виникнення та перебігу суїцидальної поведінки у підлітків…31

Висновки з першого розділу ……………………………………………..……38

РОЗДІЛ 2. Виявлення суїцидальних тенденцій у підлітків

2.1. Ознаки й показники суїцидальної схильності і дій учнів………..……….41

2.2. Організація, методика та результати експериментального дослідження…………………………………………….………………..……….44

Висновки з другого розділу ………………………………………………….…55

РОЗДІЛ 3. Умови ефективної соціально-педагогічної профілактики суїцидальної поведінки

3.1. Виявлення дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику……………………………………………………………………………57

3.2. Терапія суїцидента через піднесення цінності його особистості………63

3.3. Створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості шляхом реалізації системи профілактичних засобів………………………………..…69

3.4. Соціально-педагогічна просвіта вчителів та батьків з профілактики суїцидальної поведінки…………………………………………………………73

Висновки з третього розділу…………………………………………..………75

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………77

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………82

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………88

Хоча людському життю немає ціни,

ми завжди чинимо так,

немов існує щось ще цінніше

Сент-Екзюпері

ВСТУП

Життя особистості в час загальних соціальних реконструкцій і потужного інформаційного тиску, які змушують перебувати в стані постійного емоційного напруження, стає загальною нормою. Люди настільки звикли до постійних стресів та емоційних навантажень, що таким проблемам, як внутрішній неспокій, тривога, дискомфорт дуже часто не надається належна увага, не дивлячись на те, що вони можуть призводити до криз, тяжких душевних розладів, потрясінь, які в трагічних випадках закінчуються самогубством.

Явище самогубства завжди привертало увагу філософів, теологів, соціологів, психологів і митців. Мислителі прагнули збагнути, виправдати або засудити цей акт. У різні періоди історії й у різних культурах наявні відмінні оцінки самогубства. У нашій культурі є усталеним виключно негативне ставлення до самогубства. Цей акт вважається гріховним християнською церквою, оскільки є замахом на „образ Божий”; заперечується персоналістичною філософією М. Бердяєва як відступництво перед обов’язком самореалізації, але й тлумачиться як іманентний наслідок індустріальної цивілізації; як прояв загальнокультурної аномії (безнормативність) розглядається у соціології Е. Дюркгайма; є наслідком відчуття вседозволеності – у творах Ф. Достоєвського; вказівкою на неповноту буття і більше того – на заперечення самого існування (буття потенційного) виступає в екзистенціалізмі Ж.-П. Сартра.

Проте проблема самогубства ще й до цього часу не вирішена. Вихід у світ „Страждань юного Вертера” І. Ґете та „Гранатового браслета” М. Буніна спричинили свого часу справжні хвилі самогубств. Ці події вказують на своєрідну спокусливість самогубства, існування в культурі конструктів, які виправдовують, уможливлюють і спонукають до самогубства. Такий погляд на проблему наштовхує на думку, що існуюче тлумачення суїцидального акту як поведінкової реакції на соціальні та особистісні негаразди є принаймні неповними.

Розгляд проблеми у контексті підліткового віку надає їй особливої гостроти (О. Блінова, Г. Старшенбаум, С. Шебанова, К. Хоутен). Психофізіологічні особливості, притаманні підліткам, зумовлюють значну неконтрольованість суїцидальної поведінки. Спілкування з однолітками, яке в суїцидальній поведінці є провідним видом діяльності, визначає певну самодостатність підліткової субкультури, що також ускладнює можливості психологічного впливу на суїцидальні прояви. Відтак, вивчення проблеми суїциду взагалі та його проявів у підлітків є актуальним як у соціокультурному, так і у суто науковому плані.

У всьому світі самогубство є однією з важливих проблем суспільного здоров'я. Проблемою самогубств займається така міждисциплінарна наука, як суїцидологія, що визнана у всьому світі, має свій методичний інструментарій і спирається на знання філософського, соціологічного, психологічного, педагогічного, медичного та біолого-генетичного характеру. 10 вересня за ініціативи Міжнародної асоціації з попередження самогубств у співробітництві з ВООЗ відмічається як Всесвітній день попередження самогубств.

Внаслідок суїциду у світі гине понад 1.000.000 чоловік на рік. Це перевищує кількість смертей у результаті вбивств (500 тисяч) і воєн (230 тисяч). За прогнозами ВООЗ, до 2020 році в результаті суїциду буде вмирати вже 1,5 мільйона чоловік. При цьому щорічно 10-20 мільйонів людей здійснюють спроби самогубства («незавершений суїцид»), які закінчуються пораненнями, травмами та госпіталізацією. Кількість людей, що думають про самогубство як про спосіб вирішення своїх проблем, ще більше – як мінімум у 100 разів. Самогубства є другою (!) за частотою причиною смерті в молодості, і в останні 10 років вони збільшилися майже в 3 рази [http://www.who.int/].

Стосовно кількості самогубств статистичні дані достатньо суперечливі, однак сучасні джерела наводять шокуючу цифру – в Україні 10-12 тисяч жертв щорічно. За роки незалежності добровільно покінчили з життям 200 українців – це приблизно дорівнює кількості населення невеликого міста чи сільського району [http://realt5000.com.ua/].

Статистика стверджує, що Україна займає одне з провідних місць у Європі за кількістю самогубств. За даними Держкомітету статистики, на 100 мешканців припадає 22 самогубства. Це нижче, ніж, наприклад, в економічно благополучних країнах – Фінляндії (37/100 тис. населення), Швейцарїї (34/100 тис.), Австрії (31/100 тис.), Угорщині (27/100 тис.), Норвегії (24/100 тисяч). Однак це значно більше, ніж у бідних країнах Африки, Латинській Америці, мусульманських державах. 1990 рік Україна завершила з показником 20,7 самогубств на 100 тисяч населення. Через п’ять років він зріс до 28,4 — так відреагували люди на важкий час, коли все навкруги руйнувалося і більшість населення проживала в жахливих умовах. У 2000 році відмічено суїцидний пік: на 100 000 українців припадало 29,6 жертв .З того часу показник знижувався, зупинившись з 2005 року на 22 — 23 самогубцях на сотню тисяч жителів країни.

Однак сучасні умови посилили фактори самогубств. Економічна криза, неможливість повернення кредиту поповнили перелік чинників суїцидального ризику. Стосовно підлітків, то до традиційних причин – нерозділене кохання, проблеми в сім’ї, нерозуміння близьких людей, самотність – додалася відверта провокація зі