Серед пам’яток даної народної культури, які припинили своє активне функціонування, переважають замовляння, голосіння, билини, думи, окремі жанри казок, легенд, пісень. Найактивніше на сьогодні функціонують “крилаті” жанри: прислів’я, приказки, примовки, анекдоти, образні порівняння. З усього невичерпного кола фольклорних творів самовиділяються своєю конкретно-образною структурою, близькістю тематики і доступністю змісту твори дитячого фольклору з виразним моралізаторським спрямуванням. Особливу групу складають лаконічні твори, прислів’я та приказки, які безпосередньо уособлюють народну мораль. У сукупності вони складають народний кодекс честі, втілений у образну форму, і більшість з них здатна донести до дітей без зайвого моралізаторства свій споконвіку актуальний повчальний зміст.

Соціокультурне виховання молодших школярів відбувається у шляхом взаємопроникнення та взаємодоповнення макро- та мікросередовища соціокультурного простору та зон розвитку суб’єктних якостей дитини, що збагачується особистісно значущими подіями. Важливим є узгодження цілей та змісту діяльності початкової школи та закладів позашкільної освіти, Основними якісними характеристиками процесу соціокультурного виховання учнів початкової школи є:

подієвість як активна соціальна взаємодія дорослих та дітей у сфері їх сумісного буття, результатом якого є духовне збагачення, взаємо розвиток як дорослих, і дітей,

діалогічність як поліфонія цілей, цінностей, смислів діяльності, що забезпечує ставлення дитини до світу і до самої себе на засадах питання,

активність як здатність підтримувати рівень емоційної, духовної, інтелектуальної напруги,

відкритість як атмосфера довіри, прийняття кожного члена колективу таким, який він є, відповідно виникає почуття успішності, свободи.

Важливого значення набуває принцип зв'язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соціальної групи Має на меті адресну організацію допомоги та підтримки молодшому школяреві, обумовлену соціально-економічними та соціально-культурними умовами макро- та мікросередовища об'єкта соціально-педагогічної діяльності.

Принцип сприяння самореалізації дітей у всіх сферах їх життєдіяльності забезпечує здійснення соціокультурного виховання як створення умов для саморозвитку особистості в трьох автономних і в той же час взаємопов'язаних сферах: освіті, організації соціального досвіду через участь особистості в діяльності позашкільних закладів, громадських організаціях, формальних та неформальних групах; індивідуальній допомозі.

2.2. Реалізація педагогічних умов у процеси виховання засобами українського фольклору

Відповідно до завдань дослідження та загальної концепції організації соціокультурного виховання учнів початкової школи засобами українського фольклору були визначені наступні напрямки роботи:

насичення творами українського фольклору навчально-виховної діяльності учнів початкової школи під час урочної діяльності;

використання засобів українського фольклору у позаурочний час;

організація роботи із батьками;

співробітництво із позашкільними закладами, насамперед із дитячими театральними гуртками, дитячими ізостудіями, гуртками юних умільців, гуртками народної іграшки;

співробітництво із редакціями дитячих газет та журналів м. Києва.

Експериментальна програма соціокультурного виховання молодших школярів засобами українського фольклору передбачала:

поглиблення інтересу молодших школярів до українського фольклору, його жанрів, народної мудрості, звичаєво-поведінкового досвіду народу;

систематичне використання усної народної творчості у виховному процесі з метою вироблення в молодших школярів соціальних навичок, які б задовольняли соціокультурні запити нашого суспільства;

розігрування казкових сюжетів, рольових ігор, аналіз конфліктних ситуацій тощо та їх вирішення на основі норм народної моралі й етики;

інтегрування органічного взаємозв’язку між різними сферами пізнання: навколишнього соціуму, сенсорного виховання, мовленнєвої, ігрової та зображувальної діяльності за мотивами фольклору;

забезпечення права вибору дітьми, організацію аналітико-пошукової роботи з визначення образно-мотиваційної, психологічної дохідливості та відповідності на сучасному етапі становлення початкової школи віковим особливостям різних категорій дітей молодшого шкільного віку;

участь шкільного соціуму, домашнього оточення, мікросоціумів різних рівнів у соціокультурному вихованні молодших школярів, збагаченні досвіду їх соціальної поведінки, громадянської етики.

Реалізація програми здійснювалась у системі творчих завдань на основі фольклорних текстів (для уроків читання, ознайомлення з навколишнім світом та ін., для позакласної роботи, для спільної діяльності дітей і батьків); використанню різних форми спільної творчої роботи позашкільних закладів (Будинки дитячої творчості), засобів масової інформації (дитячі газети та журнали) для розширення соціального досвіду дітей.

Соціокультурне виховання засобами українського фольклору найбільш доцільно здійснювати на уроках читання, розвитку мовлення, українознавства, людина і світ, позакласного читання. При цьому необхідно спиратися на знання учнів про закони художнього пізнання світу, які вони відкривають для себе на уроках образотворчого мистецтва.

Особливу увагу у процесі соціокультурного виховання саме молодших школярів слід приділяти тим жанрам, які найбільш ефективно сприяють соціальній адаптації та формуванню соціокультурної вихованості школярів. Це казка, народні афоризми та ін.

Про можливості казки та казкотерапії як напрямку соціально-педагогічної роботи із дітьми вже відзначалося у підрозділі 1.3. та 2.1.

При укладанні програми ми зосередили основну увагу на народній казці, оскільки перевагою цього жанру, з огляду на вік вихованців, є те, що його твори наповнені діяльнісною та поведінковою конкретикою, тобто, основним засобом змалювання казкового героя є опис його дій та вчинків. Саме через їх художнє відтворення створюється образ героя, а змалюванню психології і внутрішнього світу приділяється значно