У процесі урочної роботи з молодшими школярами було визначено етапи розгляду української народної казки. Покажемо ці етапи на прикладі роботи із казкою “Рукавичка”.

Перший етап полягав у виразному прочитанні (бажано у ролях) казки.

Другим етапом з дітьми проводилися бесіди, приблизний зміст яких можна окреслити колом наступних запитань:

Чому лісові мешканці поступалися у тісній чарівній рукавичці місцем для інших?

Чому однаково поступливими виявилися не тільки слабші, а й сильніші?

Чи діяли б так само ви?

Чим нагадують вам своєю поведінкою ці казкові звірі людей?

Як вам пропонують поводитися у подібних ситуаціях ваші рідні, родичі, знайомі й незнайомі люди?

Поділіться власними спостереженнями, наприклад, при поїздках у транспорті.

Поясніть прислів’я: тісна хата, та кожному рада.

Пригадайте ще прислів’я і приказки нашого народу про взаємовиручку між людьми?

Наступним етапом проведення заняття було виконання групою дітей у відповідних масках сюжетно-рольової гри “Тісна рукавичка”. Для цього, як правило, обирався належно оформлений куточок приміщення класу, а ролі-типажі розподілялися між собою самими дітьми, залежно від їх уявлень про відповідність кожного з них тій чи іншій ролі, як за статтю, зовнішніми даними, так і за темпераментом, і що важливо, за соціальною роллю у класі. При розподілі ролей, підготовці до ігор, їх проведенні у поведінкових актах дітей з їх безпосереднім характером волевиявлення помітно простежувалися ті особливості соціокультури, які притаманні певним прошаркам нашого суспільства і засвоєні дітьми у родинному колі, що враховувалося при подальшій виховній роботі з учнями-початківцями.

У полі зору були і статеві відмінності вихованців, націленість хлопчиків на дієвий аспект поведінки, міжсобистісних стосунків, а дівчаток – на морально-етичний. Скажімо, дівчаток більше приваблюють моралізаторські твори, хлопчиків – пригодницькі, з діяльними героями. Бралося до уваги, що кожен юний темперамент підсвідомо рефлексує саме щодо свого казкового аналога. І це закономірно, адже народ як майстер слова і психолог, геніальний творець художніх типів і узагальнень зумів відбити в казкових образах все те розмаїття поведінкової психології, яке характерне для українців.

Слід зауважити, що нашому соціокультурному простору ще властива успадкована від минулого зверхність чоловіків стосовно жінок, яка успадковується багатьма вихованцями початкової школи з їх наближенням до підліткового віку щодо своїх ровесниць. А між тим шкільною педагогікою серед інших обійдена увагою і невелика за обсягом, що сприяє ознайомленню з нею під час уроку, народною казкою “Гостина” на близьку і зрозумілу дітям тему сімейного життя, стосунків дружини і чоловіка. Вона пропонувалася до обговорення з четвертокласниками у сімейному колі і ставала заохочувальним відкриттям для багатьох батьків дітей. Педагогіка казки при моделюванні подібних ситуацій непорозумінь як приклад для наслідування широко використовує доброзичливий гумор.

З тонким гумором і в той же час досить повчально влучними розважальними сценками, які охоче інсценізуються дітьми, змальовується, чоловіча безпорадність у побуті. Інший народний твір “Язиката Хвеська” дотепно іронізує над такою вже суто жіночою слабкістю як схильність до пліткарства, яка простежується і серед дівчаток у школі. Комічні поведінкові ситуації, якими насичені подібні твори, без найменшого моралізаторства, супроводжувані прозорими натяками на аналогії з життя дітей справляли помітний виховний вплив на початківців, ставали популярними у колі сімейного читання.

При обговоренні казки аналогії у дитячій уяві виникають швидше на інтуїтивному, образно-конкретному, ніж на логічно-абстрактному, понятійному рівні, що й підтверджує чуттєве, перцептивне сприйняття навколишнього світу молодшими школярами – дітьми 6 – 7 років. Ми пересвідчувалися, що при пропонованому нами підході народний твір створює досить сприят-ливі умови для успішного зародження позитивних рис. Він націлює не про-сто на самоаналіз, а на розвиток своїх здібностей, формування характеру, вчить удосконалювати себе завдяки власній діяльності. Відомо, що мотиви діяльності, поведінки дітей формуються в системі доступних їм відносин у соціумі. У цій системі й визначалися вимоги, які висувалися перед учнями. Від їх виконання залежить ставлення до неї з боку оточуючих, задоволення її потреб і бажань. Ці складові виховного процесу у найбільш відповідній формі проводяться етнопедагогікою і обов’язково враховувалися при експерименті.

Увага початківців зосереджувалася на мультиплікаційній продукції за сюжетами та мотивами української народної творчості. Серед них антипедагогічна за своєю суттю тенденція: націленість на бездумну розважальність промовисто простежується за широко відомим серед дітей завдяки телебаченню мультфільму за мотивами казки “Як вовк псові допоміг”, де мотив засудження людської невдячності взагалі не фігурує, нагнітається невластивий творові комізм навколо народного весілля. У казці ж увага зосереджена навколо доволі розповсюджених міжособистістих взаємин, які можуть простежуватися як між близькими людьми, між дітьми і батьками, так і, зрештою, за сучасних умов у розумінні дорослого оточення дітей – між роботодавцями і найманими працівниками. Учні підводилися до думки, що несправедливо відкинута окремою людиною, їх групою чи суспільством, а за умов школи колективом класу, особа може збитися на манівці. У даному випадку завдана несправедливість здружує між собою навіть антиподів – собаку і вовка.

На противагу авторам мультфільму пропонувалося увагу дітей звертати на долі безпритульних дітей, обійдених любов’ю батьків й увагою суспільства, їх часте моральне падіння, криміналізацію їх поведінки, вдавання до різного роду домагань, шантажу, рекету.

З огляду на викладене трактування соціокультурного змісту даної казки вона пропонувалася до обговорення на рівні четвертого класу - випускникам початкової школи орієнтовно такого плану:

Чи правильно повів себе господар стосовно вірного старого слуги – пса?

Чому вигнаний пес подружився зі своїм колишнім ворогом вовком?

Чи щирим виявився з донедавнім охоронцем людей собакою вовк?

Чи варто при образі, несправедливості вдаватися до помсти,