А.М.Харченко, старший учитель школи – садка №45 м. Чернігова, працюючи над формуванням комунікативних умінь учнів, створює на уроках ситуації, що спонукають учнів до говоріння українською мовою . Так, педагог, стимулюючи розвиток комунікативного мовлення вихованців, навчає їх висловлювати свої думки з приводу ситуації, які виникають в повсякденному житті під час спілкування між школярами (хтось когось ненавмисно штовхнув, узяв чуже без дозволу, вдарив) . Відшукуючи разом з вихованцями найбільш раціональний шлях поведінки, вчителька організовує програвання ситуації, що виникла в «новій інтерпретації» з метою закріплення етикетної лексики, діалогових реплік, характерних для мовленнєвої поведінки в цій ситуації .
Основним принципом, що керується А.М.Харченко в навчанні дітей української мови, є такий : «жодного висловлювання без мотиву мовлення». Природні ситуації, які використовує вчителька для розвитку комунікативного мовлення, а також ситуації, які вона створює на уроках з цією ж метою, відповідають усім умовам виникнення комунікативного мовлення (наявність мотиву, мети та слухача) . Уроки проводяться в ігровій формі . Наприкінці уроку вчителька спонукає вихованців висловлювати та обґрунтовувати власні думки, оцінюючи активність своїх однокласників . Переможці (ті, що найкраще розмовляли) слухають справедливо заслужені компліменти на свою адресу від однокласників .
З метою формування комунікативних умінь молодших школярів учителі СШ № 272 м. Києва на уроках української мови застосовують рольові ігри («У лікаря», «У бібліотеці», «У магазині»). Серед прийомів і видів роботи використовуються такі : інсценування казок, складання та розігрування діалогів, читання в особах . Широкі можливості для розвитку комунікативного мовлення учнів педагоги вбачають у позакласній роботі : участь дітей у заходах, пов’язаних із необхідністю спілкуватися (організація КВК, колективна підготовка до святкових ранків, концертів для батьків), а також у гуртковій (драматичний гурток) роботі .
Для навчання учнів спілкуватися великого значення надають позакласній роботі педагоги середньої школи № 25 м. Чернігові, зокрема, тут організовуються «Сімейні вечори», «Давайте знайомитися», «Два роялі», «Що? Де? Коли? та ін .
Цікавий досвід мають учителі СШ № 25 м. Харкова, які працюють над розвитком діалогічного і монологічного мовлення вихованців шляхом прилучення учнів до народної культури .Організовуючи роботу в музеї народного побуту, вчителі зацікавлюють дітей, залучаючи їх до активної співпраці - пошуку предметів побуту українців, які збереглися в дідусів, бабусь, рідних . Роблячи нові надходження до музею предметом обговорення, створюють у такий спосіб, мотив мовлення учнів : бажання повідомити та розповісти однокласникам про свій предмет, його призначення, спосіб використан-ня . Зацікавленим слухачам школярі з гордістю розповідають про те, як їм пощастило дістати експонат . Таким чином, учні не лише прилучаються до культури українського народу, поповнюють свої знання відомостями з народознавства, задовольняють пізнавальний інтерес, але й збагачують словниковий запас українськими словами, активно розвивають монологічне та діалогічне мовлення [ ] .
На жаль, педагогів, які творчо підходять до розв’язання досліджу вальної проблеми, небагато . Як свідчать спостереження за навчально-виховним процесом у початковій ланці, вчитель перших класів, прагнучи сумлінно виконати програмові вимоги, поспішають якнайшвидше викласти під час добукварного періоду навчання грамоти мовний матеріал (сформувати уявлення про речення, слово, звук, склад, наголос тощо) для того, щоб швидше приступити до вивчення букв і навчити учнів читати . На формування навичок українського мовлення не вистачає часу . Окрім того, педагоги міських шкіл зазначених регіонів не враховують те, що діти російськомовні . Внаслідок, як уже зазначалося вище, школярі засвоюють мовні поняття, однак практичних