У випадках, коли ситуативних малюнків у підручнику було замало, пропонувалися діалоги на основі уявних мовленнєвих ситуацій. До комунікативної діяльності на уроці ми намагалися залучити всіх (або якомога більше) першокласників.

У процесі розвитку комунікативного мовлення робота в парах («кравець» - «замовник» (тема «Одяг»); «продавець» - «покупець» (тема «Магазин»); «лікар» - «пацієнт» («Поліклініка») і т. д.) та в малих групах («екскурсовод» - «екскурсант»; «пасажири тролейбусу» - «кондуктор» і т. ін.) виявилися пріоритетними організаційними формами. Важливо було, щоб учні, спілкувались у парах та групах, не «переключалися», на російську мову.

Під час розігрування деяких ситуацій (рольових ігор) ефективно було використовувати реквізити, які допомагали «артистам» уявити себе певним героєм, «увійти в образ». Використання предметів ( «телефон», «гроші», «товар», «мікрофон») допомагало з’ясувати сюжет ситуації, що розігрувалася. На таких уроках дітям було цікаво і весело, всі учні із задоволенням брали активну участь у роботі класу.

Такі види роботи, як рольова гра, інсценування (прослуханої казки) виявилися досить ефективними для розвитку діалогічного мовлення. Під час їх проведення учні, залежно від рівня володіння українською мовою, або використовували завчені репліки героїв казок (нижчий рівень володіння мовою), або залучалися до імпровізації реплік чи виконували роль суфлерів (вищий рівень володіння мовою). У такий спосіб враховувався принцип диференціації навчання.

У ході експериментального навчання виявилося, що для переказування тексту, сприйнятого на слух, доцільно створювати мовленнєві ситуації, які б орієнтували мовлення учнів на певного слухача або групу слухачів, тобто мали комунікативне спрямування. Наприклад: «уяви собі, що матуся доручила тобі приспати молодшого братика або сестричку, для цього треба розказати йому казочку». Половина учнів класу грають роль старших дітей, вони переказують казку, а інша - «молодших братиків» чи «сестричок».

Основними мовними одиницями, якими дитина оперує на етапі навчання грамоти, є звуки мовлення, букви, слова, речення, текст (М.С. Вашуленко, С.І. Дорошенко, О.І. Мельничайко) [ 142, с.23].

Ураховуючи це, нами було дібрано вправи за чотирма блоками (див. додаток Д, с.215). Це робота над:

- словом, його вимовою та з’ясуванням значення, виділення із речення і т. ін.;

- словосполученням;

- побудовою речень;

- побудовою зв’язних речень (монологу).

У процесі експериментальної роботи ми пам’ятали, що кожне слово може закріпитись у пам’яті учня лише тоді, коли воно активно застосовується в мовленні. Бажаних результатів учитель досягає шляхом систематичної і наполегливої роботи над збагаченням активного словника, а тому роботу варто розпочинати з першого дня перебування дитини в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового складу першокласників та його обсягу. Обсяг словника становили слова всіх лексико-граматичних розділів, хоча переважали іменники і дієслова. Такий склад пояснюється конкретністю мислення дітей, шляхами збагачення словника – спочатку іменниками, на основі сприймання предметів, потім дієсловами (введення предмета в дію), а в подальшому – визначенням ознак, тобто збагачення мовлення прикметниками.

Для роботи над словом були дібрані різні вправи, а саме на

- вимову слова;

- накопичення словника;

- розкриття лексичного значення;

- застосування слів у мовленні.

Удосконалення вимови слова, залежало насамперед від виразності мовлення. Виходячи з того, що причиною недоліків є недостатній мовленнєвий досвід та нерозвинений мовленнєвий механізм, слух дитини, відбір і використання вправ спрямовували на розвиток здібності слухати, відтворювати почуте, розуміти та з’ясовувати його зміст, правильно застосовувати слова у мовленнєвій діяльності.

Наведемо для прикладу такі вправи (див. додаток Д. 1, с. 215):

1) Вивчіть вірш напам’ять. Попрацюйте над вимовою.

Гелгочуть під горою гуси.

В город забігло гусеня.

- Гиля, гиля! – гука Гануся,

Його з гороху виганя.

Н. Забіла

2) Правильно назвіть предмети: щиглик, дзвінок, дуб.

3) Назвіть дії, які виконуються дітьми на малюнку: несе, умивається, посадив.

4) Назвіть по порядку звуки у словах: рука, ріка, Коля.

Працюючи над збагаченням словника, його закріпленням, уточненням і активізацією, акцентували увагу на розкритті лексичного значення слова. Зміст такої роботи полягав у встановленні взаємозв’язків між словом та відповідним об’єктом, вироблені вміння на основі аналізу визначати та узагальнювати найістотніші зв’язки предмета, з’ясовувати смислові зв’язки між словами тощо. Наприклад:

1) Складіть тематичний словник до слова за запитанням:

малина (яка?)…(смачна, запашна, стигла)?

сонце (Що робить?)…(пригріває, світить, зігріває).

2) Прослухайте вірш. Дайте відповідь на запитання: «Що робить листя?»

Осіння картина

Листя сиплеться з дерев,

під ногами стелеться.

І летить, летить, летить

листяна метелиця.

Пролітає павутиння

з павуками в середині.

І високо від землі

пролетіли журавлі.

Все летить!

Сказали діти:

Відлітає наше літо.

О. Трутнева

3) Доберіть до