Одним із найважливіших завдань початкового навчання рідної мови є формування і вдосконалення комунікативних умінь молодших школярів, навичок оформлення зв’язного викладу своїх думок, почуттів, намірів. У вирішенні цього завдання велику роль відіграє продумана і систематична робота над реченням. Про особливості її методики свідчить добір вправ третього блоку (див. Д.3, с.232).

Виходячи з того, що речення - це основна одиниця спілкування, головним фактором підвищення мовленнєвої культури першокласників вважаємо вміння правильно будувати різні за своєю структурою речення, застосовувати їх у власному мовленні.

Для реалізації цих завдань, дібрали систему вправ, які включали дві основні групи: конструктивні і творчі.

Мета конструктивних вправ - формувати навички побудови речень на основі засвоєних закономірностей мовлення. Обов’язковим елементом для виконання таких вправ була конструктивна задача, зразок, практичне володіння правилами про зміну граматичних форм.

Творчі ж вправи не мали спеціального зразка, конкретної вказівки. Виконання їх базувалося на відчутті мови, самостійному визначенні структури речень і кількості слів у них; якісному їх доборі, забезпеченні відповідного змісту.

Такий підхід до добору вправ дає можливість розвивати:

а) репродуктивне мовлення, яке забезпечується побудовою речень за аналогією чи відтворенням їх відповідно до поданого зразка (в даному випадку є зміст і структура речення).

б) продуктивне мовлення, яке здійснюється за допомогою самостійного добору мовних засобів - лексичних, граматичних, стилістичних.

Наведемо, для прикладу, вправи для роботи над реченням, які були вироблені у ході дослідження.

1. Прослухайте речення і повторіть лише третє.

Восени йдуть дощі.

Восени часто йдуть дуже холодні дощі.

Восени йдуть холодні дощі.

2. Прослухайте речення і повторіть лише те, в якому вказано, куди перелітають птахи.

Птахи відлітають.

Перелітні птахи відлітають.

Перелітні птахи відлітають в теплі краї.

3. Проговоріть речення. Визначте кількість слів.

Прийшла до берези осінь.

Холодний осінній вітер зриває жовте листя з дерев.

4. Прослухайте слова. Побудуйте речення, використавши три слова.

Восени, холодні, дуже, йдуть, дощі.

В, білка, горішки, дуплі, гризе.

5. Назвіть число, яке відповідає кількості слів у реченні: 3, 4, 5.

Небо вкрите дощовими хмарами.

6. Прослухайте речення. Повторіть те, яке найбільше подобається.

Золота наступила осінь.

Наступила осінь золота.

Золота осінь наступила.

Наступила золота осінь.

7. Поширте речення, користуючись запитаннями.

Подув вітер.

- Який подув вітер? (холодний);

- Звідки подув холодний вітер? (з півночі).

8. Дайте відповіді на запитання.

- Які квіти називають польовими?

- Де можуть жити тварини?

Прочитайте вірш, скажіть скільки вух у зайця?

Зайчик жаби налякався

тай у ямку заховався.

Переляку весь дрижить,

тільки пара вух стирчить

9. Поширте речення словами, необхідними за змістом.

а) Літо

Розквітають в луках квіти,

Зеленіють в луці віти.

Все зелене, молоде …

За весною … (літо йде).

Н.Забіла

б) На городі ростуть … , … , … , … (яблука, дині, огірки, груші, помідори).

в) Настала пізня осінь, бо … (йдуть дощі, йдуть холодні дощі, йдуть густі дощі).

Мова – невичерпне джерело розумового розвитку дитини. Навчаючи першокласників мови, вчитель впливає на формування психічних процесів, розумових здібностей, активізує увагу школярів, розвиває спостережливість, пам'ять. А тому вчителям необхідно було подбати про наочність: виготовити моделі речень, схем, дібрати предметні малюнки, ілюстрації, а також визначити найдоцільніші дидактичні прийоми: приговорювання речень дітьми; послідовне називання слів у реченні; підрахування кількості слів; складання речень за аналогією, відповіді на запитання; поширення речень за допомогою опорних слів, запитань відповідно до змісту; редагування речень; самостійна побудова речень відповідно запропонованої теми.

Розпочинати роботу рекомендовано з простих речень, дотримуючись прямого порядку слів. Першими використовували вправи на побудову відповідей за запитаннями. Спочатку це були запитання, відповіді на які зводилися лише до перебудови питального речення у розповідне, потім такі, у реченні - відповіді можна використати речення - запитання, і, і нарешті, запитання, що вимагали від школярів самостійної відповіді.

Запитання, поставленні до учнів, включали лише ті поняття, які доступні дитячому розумінні. Зміст запитання визначався однозначністю відповіді, переважна більшість запитань носила розвивальний характер (формулюючи відповіді, першокласники мусили мислити, а не механічно відтворювати зміст запитання).

Монологічне мовлення є більш складним видом мовленнєвої діяльності. Його розвиток вважаємо основою мовної підготовки першокласників в період навчання грамоти. Такий підхід визначається тим, що монологічне мовлення є одночасно і об’єктом вивчення, і засобом навчання.

У процесі роботи над розвитком монологічного мовлення вчителі знайомили першокласників з такими видами зв’язного висловлення: розповідь, опис, міркування, переказ.

Відомо, що в усному монологічному мовленні, яке включає повідомлення про події чи міркування, повинні бути як мотив висловлення, так і загальний задум, створений мовцем. Обидва ці фактори впливають на стійкість і надання детермінуючого впливу на протікання всього розгорнутого монологічного висловлювання, яке складається з кількох смислових груп, пов’язаних між собою в цілісну, «замкнуту» структуру [122, с.207].

Розповідь – самостійний виклад матеріалу відповідно певного акту, події, явища [31, с.55]. Побудова розповіді вимагає від школяра 1) добору матеріалу, 2) його систематизації, 3) визначення змісту висловлювання, 4) відтворення висловлення логічно і послідовно, дотримуючись граматичних вимог.

Навчання будувати розповідь було розпочато з побудови висловлювання за запитаннями. Для цього використовували і тематичний словник, і сюжетні малюнки, розміщенні у порядку викладу думки.

Зважаючи на те, що розповіді за змістом бувають описовими і сюжетними, роботу розпочинали з сюжетних.

Змістом сюжетної розповіді були події, які відбувалися в певній часовій послідовності. В основі таких розповідей лежав конкретний факт