Традиційне навчання | Проблемне навчання | Педагоіка співробіт-

ництва | Розвиваль-

не

навчання

Мета | Формуван-

ня знань, умінь, навичок. | Разв’язання проблемних задач, у ході чого відбуваєть-

ся засвоєння

знань,

умінь,нави-

чок та розвиток здібностей . | Розвиток природних здібностей, формуван-

ня навичок колективного та групового співробіт-

ництва | Навчання засобів навчальної діяльності

Характер мотивації | Зовнішня , засобами оцінки, змагання, заохочення, покарання | Внутрішня, з опорою на пізнавальний інтерес, внутрішні потреб особистості

Стиль

спілкування | Авторитарний стиль, примушення | Вільне вихован-

ня | Гуманно-особистіс- ний стиль спілкування | Діловий демократичний стиль спілкування

Методи навчання | Пояснювально-ілюстративний; дія за зразком;форму- вання понять від конкретного до загального | Використання проблемних методів навчання | Методи навчання: проблемно-пошукові, творчі, ігрові; вихід на креативний рівень навчання | Дедуктивний метод викладання матеріалу, метод навчання: розв’язан

ня навчальних задач

Можливі

сть саморозвитку | Самостійними є тільки домашні завдання,але вони не несуть розвивальної функції, оскільки є переважно репродуктив-

ними | Спрямовано на підготовку учня до творчого рівня проблемності: самостійна постановка та розв’язання проблем | Передбачає вихід на креативний рівень у пізнанні, самостійну практику | Задача вчителя полягає у пробудженні інстинкту самовдоскона-

лення, активної самостійної діяльності

Формування відповідального ставлення до навчання | Полягає у знанні учнем поставленої вчителем задачі та активності у виконанні команд | Розвиток відповідальності від рівня самостійного розв’язан-

ня проблем до самостійної постановки проблем з подальшим розв’язан-

ням | Закладена ідея самоаналізу, самоконтролю (поряд із зовнішнім контро-

лем) | Націленість усього навчального процесу на розвиток рефлексії, потягу до знань та творчого підходу до розв’язання навчальних задач

Виміром цінності освітньої технології є не стільки результат, скільки процес навчання [27, С. 61], отже для порівняльного аналізу робимо акцент на показниках, що відображають сутність навчального процесу.

Для порівняльної характеристики обраних освітніх технологій обрано такі критерії: мета навчання, характер пізнавальної мотивації, стиль спілкування вчителя і учнів, методи навчання (з точки зору їх впливу на розвиток інтелектуальних почуттів), надання можливості саморозвитку, формування відповідального ставлення до навчання.

Порівняльний аналіз означених технологій дозволив нам зробити висновок про найбільш повну реалізацію перерахованих позитивних умов у рамках розвивального навчання. Означена технологія поєднує в собі проблемні методи навчання, методи розвитку креативності та підхід до учня, реалізований у педагогіці співробітництва.

Проведемо більш детальне зіставлення традиційної технології розвивального навчання, яку ми умовно розглядаємо в нашому дослідженні як узагальнюючу технологію стратегії розвитку.

В основі організації навчального процесу означених технологій лежать майже протилежні принципи: по-перше, завданням традиційної технології є формування знань, умінь та навичок [46, c.60], тоді як автори розвивальної концепції висувають інше завдання: передати не стільки комплекс знань, умінь, навичок, скільки способи навчальної діяльності, організувати навчальний процес згідно з логікою наукового пізнання [71]; традиційний освітній процес проголошує урок основною формою навчання, тоді як розвивальна модель не обмежує вчителя у виборі форми організації навчальноі діяльності. Внаслідок цього традиційне навчання відрізняється розподілом навчального матеріалу за предметами та неузгодженістю програм, тоді як розвивальному навчанню притаманний синтезований зміст освіти і виховання. Головна відмінність традиційного навчання від розвивального полягає у способі формування понять: побудова логіки пізнання від конкретного до загального (індуктивний метод) протиставляється дедуктивному методу формування понять (від загального до конкретного). Радикально протилежними є також методи викладання: у традиційному навчанні переважають репродуктивні та пояснювально-ілюстративні матоди, тоді як розвивальна технологія використовує проблемні, пошукові творчі, моделюючі методи, які сприяють розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості учнів.

Якщо порівняти різні стилі спілкування вчителів з учнями в процесі навчальної діяльності, виявимо наступні ознаки: вчитель-авторитарист завдання уроку повідомляє чітко, економно, вимагає абсолютної тиші, тоді як прихильник особистісно-орієнтованої моделі завдання уроку повідомляє через діалог з класом; для авторитарного стилю характерними є часті переривання висловлювань дітей, вживання негативних виразів, тоді як учитель-демократ виправляє учня, спираючись на позитивне в його поведінці; прибічник першої моделі схильний приймати єдино правильне рішення, тоді як прибічник другої моделі спілкування схильний до прийняття варіативних рішень; нарешті, авторитарний педагог шукає причини невдачі в учнях, а демократичний педагог шукає причину непорозуміння з учнями в своїх діях [84, с. 140- 141].

Отже, ще одною важливою відмінністю традиційного навчання від розвивального ми вважаємо різницю в сприйнятті особистості учня: розвивальна модель будується на сприйнятті учня як суб'єкта навчання, а не об'єкта.

Важливим засобом побудови такої системи відношень є рефлексія, за допомогою якої учень встановлює та розширює межі свого пізнання. Таким чином, якщо мета пізнання в розумінні прихильників традиційної моделі полягає в навчанні дитини читання, письма, лічби, то мета розвивального навчання - у формуванні в дитини конкретних здібностей (рефлексія, аналіз, планування) з самовдосконалення.

На цьому положенні грунтуються основні методи та принципи розвивального навчання. Окрім вищназваних,: відзначимо відмінності у типах мотивації навчальної діяльності. Традиційна технологія використовує зовнішню мотивацію: схвалення, покарання, суперництво. Розвивальна технологія передбачає різноманітні типи внутрішньої мотивації: опора на пізнавальний інтерес (В.Давидов, Д.Ельконін, Л.Занков); на потреби самовдосконалення (Г.Селевко); на індивідуальний досвід особистості (І.Якиманська); на творчі потреби (Г.Альтшулер, І.Волков); на соціальні інстинкти [71]. В.Моргун, досліджуючи характер пізнавальної мотивації учнів, довів, що ставлення до навчання значно поліпшується завдяки прблемному включенню учнів у навчальну діяльність [54].

Порівнявши традиційну та розвивальні технології, ми дійшли висновку, що пояснювально-ілюстративний метод навчання, індуктивний метод формування понять, авторитаризм та нестійка пізнавальна мотивація, притаманні традиційному навчанню, гальмують свідомо-ініціативні прояви учнів і сприяють розвитку шаблонного мислення. Використання