пережитків традиційної системи навчання суперечать головним завданням сучасної освіти та не відповідає напрямам реформування. Тому вчені переглядають форми подання змісту й набір предметів для початкової ланки, визначають їх місце з урахуванням психічних особливостей дитини і нової ситуації розвитку суспільства [70, c. 10]. Вченими розроблено принципи, покладені в основу нової розвивальної системи навчання. Вони проаналізовані та викладені у дослідженнях Пуховської Л. [77].
Однак, на нашу думку, розвивальна технологія може бути реалізована на двох рівнях: через активну та інтерактивну моделі (за класифікацією О.Пометун [75,c.8]). Проводячи паралелі між цією класифікацією та проблемним навчанням і педагогікою співробітництва , ми робимо висновок про співвідношення проблемного навчання з активною моделлю, тоді як основні положення педагогіки співробітництва є загальними принципами проблемного та розвивального навчання. Таким чином, педагогіка співробітництва певним чином узагальнює в собі проблемне навчання та співвідноситься з інтерактивною моделлю. Отже, розвивальний потенціал найбільш високого рівня містить інтерактивна модель навчання.
На сучасному етані розвитку освіти, за результатами нашого порівняльного аналізу освітніх технологій та спостережень у школі, існує нагальна потреба впровадження перерахованих принципів розвивального навчання на основі інтерактивних технологій.
Нами були також проведенаі бесіди з учителями, батьками учнів стосовно їх ставлення до традиційних методик навчання. Серед причин незадоволення батьків та педагогів були названі:
- велика кількість навчальних знань, умінь та навичок з кожного предмета;
- механічні навички читання та письма, які нівелюють мотивацію до навчання;
- стандартизоване оцінювання навчальних дорсягнень учнів, яке орієнтує вчителів і батьків на виявлення кінцевих результатів з даного предмету, а не на процес пізнання;
- предметний підхід до навчання має фрагментарний характер і не дає цілісного уявлення про картину світу в усіх його взаємозв'язках і протиріччях;
- знання з окремих дисциплін не використовуються в реальному житті.
У межах нашого експериментального дослідження ми намагалися з'ясувати ступінь задоволеності сучасною моделлю навчання з позиції батьків молодших школярів та готовність сучасних учителів початкових класів до впровадження інноваційних технологій в освітній процес. Для отримання результатів було опитано біля 50 батьків молодших школярів та 20 учителів початкових класів.
87,5% батьків зазначили, що вони загалом задоволені результатами навчання своєї дитини, а на питання про основну мету навчання в початковій школі більшість відповіли, що вбачають її у навчанні дитини читання, письма, лічби. Тобто батьки задоволені, що в дітей сформовані основні навчальні вміння. Ми не хочемо применшити безперечної значущості цих умінь, але вважаємо завдання навчання набагато ширшими. Деякі батьки (17,5%) сутність навчання вбачають у підготовці дітей до «навантаження в старших класах », тим самим нівелюючи важливість та самобутність дитинства шестирічного віку. Але ніхто з батьків не зазначив , що важливим є розвиток творчих здібностей, формування світогляду, соціалізація дітей у початковій школі. Про необхідність розвитку комунікативних здібностей зазначили тільки 2,5% опитаних, 12,5% наголосили на необхідності розвитку логічного мислення. Лише 7,5% батьків вважають, що вчитель має бути творчою особистістю, але розвитку творчих здібностей учнів більшість навіть не вимагає від процесу навчання.
За даними опитування, 50% батьків зазначають, що, на їх думку, розвиток творчих здібностей тне є актуальною проблемою для сучасної школи та висловлюють негативну оцінку цього явища; 50% опитаних задоволені розвитком творчих здібностей їх дітей, але серед видів творчих робіт, які виконує їх дитина в школі, називають тільки роботи з образотворчого мистецтва та художньої праці. Лише 2,9% успіх опитаних батьків зазначають, що вчителі залучають їх дітей до мовленнєвої творчості, 2,9% констатували, що діти виконують творчі проекти, зокрема створюють газети.
Опитуванння батьків учнів початкової школи дозволяє нам зробити висновок про те, що вони основну мету школи вбачають у формуванні системи знань, умінь та навичок і ставлять відповідні вимоги до своїх дітей. Таким чином, допитливість та творчість дитини , як правило, не знаходить розвитку в родині. Водночас 85% опитаних висловлюють позитивне ставлення до пропозицій замінити традиційні завдання творчими, впровадити проблемне навчання, інтегрування знань, залучення дітей до проектів, але прогнози щодо можливості впровадження таких змін у школі, де навчається їх дитина, в більшості випадків песимістичні. Така оцінка батьками шкільного навчання, на нашу думку, свідчить про тяжіння навчання в початковій школі до традиційної моделі, епізодичне використання новітніх технологій, що не призводить до розвитку допитливої, самостійної, творчої особистості, якої потребує сучасне суспільство.
Поглянемо на стан проблеми в сучасній школі з позиції вчителя початкових класів. Анкетування вчителів засвідчило, що 53% задоволені традиційною моделлю навчання, 6,7% зауважують, що навчання необхідно починати з семи років, а в цілому задоволені. Майже 40% висловлюють негативне ставлення до традиційної моделі навчання, наголошуючи, що вона вчить дитину стереотипного мислення.
Серед інноваційних технологій вчителі називали проблемне, розвивальне, теорію розв'язання винахідницьких завдань, що свідчить про певну обізнаність педагогів з сучасними технологіями. Більше половини вчителів (60%) зазначають, що проводять інтегровані заняття, ( читання +письмо, читання + математика, Я і Україна + грамота, математика +грамота). Проте додаткові бесіди з учителями показали, що не всі розуміють сутність цих технологій та впроваджують лише деякі методи і прийоми у навчальний процес, посилаючись на необхідність дотримання навчальної програми та підручників, що не відображають вказаних вище технологій. Але 86,7% опитаних учителів готові