Щодо стосунків з учнями, 86% опитаних вчителів зазначають, що використовують демократичний стиль спілкування, 90% використовують інтерактивні технології навчання, але епізодично. Проте додаткові спостереження за роботою вчителів показали, що тільки 17% всіх опитаних дійсно будують взаємовідносини з учнями на демократичних засадах.

Отже, у практиці роботи сучасних шкіл порівняно з передовими, якісно новими методиками переважає традиційне навчання. Це явище пояснюється, з одного боку, непідготовленістю вчителів до кардинальних змін у методиці викладання, з іншого боку, відсутністю відповідності між різноманітністю методик та інваріантною частиною програми. Диференціація змісту навчання, проголошена в освітянських документах, у практиці роботи більшості шкіл зводиться до інтенсифікації навчаня та інтелектуального навантаження добре підготовлених учнів або створення класів підсиленої уваги для учнів зі складностями навчання. Диференціація змісту освіти в більш широкому розумінні ( використання різноманітних технологій навчання), на жаль, у більшості навчальних закладів залишається неможливою, хоча законодавчо передбачається використання не тільки типових, а й експерементальних, авторських програм, а також адаптація програм до навчального плану школи [29]. Водночас вимоги до знань, умінь та навичок молодших школярів, зазначені вшкільних програмах, є незаперечними; вони, в свою чергу, зумовлюють зміст підручників і певним чином обмежуть вибір методики викладання.

Принцип інтеграції у практиці роботи шкіл на сучасному етапі також слабо реалізований . Зазвичай за цим принципом будуються предмети художньо-естетичного циклу, хоча можливості інтеграції значно ширші. Необхідність їх використання зумовленна синкретичністю сприйняття світу дитиною.

Таким чином, означенні проблеми є надзвичайно актуальними для практики роботи сучасної початкової школи. Тому вважаємо за необхідне впровадити творче проектування як ефективну форму організації життєдіяльності шестирічок, що розглядається у межах проблемного навчання, та водночас передбачає використання інтерактивних методів. Крім того, проектування забезпечує інтеграцію знань, що також є однією з вимог до перебудови освітнього процесу та забезпечення розвивального потенціалу навчання..

Діагностика рівнів готовності шестирічок до творчої діяльності проводилася з метою більш глибокого вивчення протікання навчально-виховного процесу, визначення шляхів його вдосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компонентів. Другою важливою особливістю діагностики є прогностичний характер її висновків. Прогноз потрібний для того, щоб внести необхідні корекції в розвиток школяра; підсилити бажані і нейтралізувати небажані тенденції. Ми надавали перевагу інтегративній діагностиці, що передбачає оцінку ступеня сформованості позиції особистості та її навченості.

Критерії готовності шестирічок до творчої діяльності умовно можна поділити на дві групи:

1) пов'язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі - судження, оцінках, вчинках, діях особистості (провідні якості особистості, основні відношення особистості, віддалений результат виховання, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та ін.);

2) пов'язані з явищами, прихованими від очей вихователя - мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями.

Розробляючи інтегративну діагностику, ми виходили з того, що особистість характеризується таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє їй свідомо управляти власною поведінкою і діяльністю (С. Л. Рубінштейн). Отже, вихованість особистості характеризується не сукупністю окремих якостей, а їх певною ієрархією, змодельованою відносно вектора «мотив - ціль»; мотиви діяльності «цементують» загальну спрямованість особистості на суб'єктивну мету діяльності; осмислена мета виконує роль орієнтира в побудові програми дій; програма визначає модель діяльності, її етапи, засоби і способи вирішення тих чи інших завдань; ефективне виконання діяльності передбачає самоконтроль, самооцінку, корекцію, визначення цілей вищого рівня тощо. Отже, критеріями готовності шестирічок до творчої діяльності вихованості такі інтегративні прояви особистості, як система цінностей (смислів), здатність включитися у відповідний вид діяльності, проявити цілеспрямованість, самостійність, творчу активність, відповідальність, активність кожного учасника проекту у відповідності до його індивідуальних можливостей; характер спілкування та взаємодопомоги; необхідна та достатня глибина проникнення в проблему; аргументованість рішень, що приймаються; естетика оформлення результатів; уміння відповідати на питання опонентів [59, c. 45].

Кожен з визначених критеріїв тісно пов'язаний із суб'єктивною позицією особистості, її цілеспрямованою активністю. Тому визначені компоненти взаємодіють, утворюють цілісність.

Оскільки суб'єктом діяльності учень стає в міру того, як розвиваються мотиви, цілі, здатність свідомо і самостійно будувати і творчо реалізувати програму дій, здійснювати самоконтроль, самооцінку, корекцію діяльності,. Саме це співвідношення показує, які мотиви є домінуючими, як конкретизуються суб'єктивні цілі, як поєднуються знання, уміння, переконання, дії.

Інтегративне оцінювання позиції учня дозволяє виділити три рівні готовності молодших школярів до творчої діяльності.

Високий рівень. Вона характеризується позитивними оцінками всіх інтегративних проявів, їх взаємозв'язками, саморегуляцією. До цієї групи належать учня, які здатні активно включатися у відповідний вид діяльності, проявляють цілеспрямованість, самостійність, творчу активність, відповідальність, активно спілкуються та прагнуть до взаємодопомоги; н достатньо глибоко проникають у проблему; аргументують рішення, що приймаються; хїарактеризуються належною естетикою оформлення результатів; умінням відповідати на питання опонентів

Достатній рівень. Для цих учнів характерна сталість поведінки і діяльності. Проте активність не можна визнати достатньою. У зв'язку з цим нижчим є рівень їх самоорганізації і самоконтролю. Ці учні добросовісно виконують завдання педагогів, включаються в суспільно цінну діяльність, але спонукають їх до цього мотиви одного плану діяльності (частіше результативного). Однобічність мотивації недостатньо активізує сам процес діяльності, обмежує можливості прояву ініціативи, творчості, спілкування. Завданням педагога є актуалізація позиції цих школярів у системі колективних відносин, розвиток мотивів процесуального і результативного плану діяльності в єдності..

Недостатній рівень. Сталість поведінки і діяльності учнів оцінюється негативно. Ознаки активності, самоорганізації, саморегуляції відсутні. Це означає, що у вихованців цієї групи соціальні ідеї не набули статусу особистісних спонукальних сил поведінки і діяльності. Тому діяльність