Результати констатувального експерименту представлені в таблиці 1.

Рівень готовності першокласників до творчого проектування

(констатувальний зріз)

Таблиця 3

Класи | Високий рівень | Достатній рівень | Недостатній рівень

Контрольний | - | 52 % | 48 %

Експериментальний | - | 51 % | 49 %

Як видно з таблиці, високим рівнем готовності до творчої діяльності не володів жоден учень як в експериментальному, так і в контрольному класі. Майже половина учнів обох класів характеризувалася недостатнім рівнем готовності до творчої діяльності.

Дані констатуючого експерименту підтвердили необхідність спеціально організованої роботи з формування умінь творчої діяльності шестирічних першокласників та застосування нових ефективних методів і засобів роботи з ними.

2.2. Інтерактивні методи як чинник успішності творчого проектування

У роботі з дітьми шемтирічного віку ми виходили з того, що творче проектування як форма організації діяльності дітей знаходиться в тісному взаємозв’язку з інтерактивними методами навчання, причому послідовність їх впровадження корелює з послідовністю впровадження творчих проектів.

Перед початком формуючого експерименту ми з’ясували сутність інтеракції та інтерактивних методів навчання, а потім визначили їх різновиди та особливості використання у творчому пректуванні.

За класифікацію О.Пометун, розвивальний потенціал освітніх технологій забезпечують активна та інтерактивна моделі навчання. Вони протиставляються пасивній моделі, яку виділяв ще Я.Голант у 60-х роках ХХ сторіччя. Термін “пасивна” Я.Голант використовує у значенні “активність низького рівня”, тобто переважно репродуктивна діяльність за майже певної відсутності самостійності і творчості. Отже, у пасивній моделі навчання учень виступає в ролі “об’єкта” навчання.

Під активною моделлю розуміють застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя.

В.Андреєва сутність активності пізнання вбачає в перетворювальному ставленні суб'єкта до об'єкта в опосередкованій системі [4, c.39]. В.Пилипчук, базуючись на дослідженнях Г.Щукіної, визначає активність як суспільну якість людини, результат її соціальної природи і, разом з тим, внутрішньо-особисте інтегроване утворення, яке обумовлює і діяльність, і поведінку людини [79, c. 157].

Інтерактивна модель навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету - створити комфортні умови для активного навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [81, c. 8-9].

Слово “інтерактив” англійського походження, від слів “interact”, де “inter”- взаємний, “act”-діяти. Таким чином, інтерактивний - здатний до взаємодії, діалогу.

Витоки інтерактивних технологій помічаємо у світовій педагогіці початку ХХ сторіччя у формі лабораторного-бригадного та проектного методів. Розповсюдженню взаємного навчання в школах Європи та Америки сприяв Дж.Ланкастер. Однак, хача бригадно-лабораторний метод та сучасні інтерактивні технології мають спільну характеристику (вони побудовані на взаємодії учасників педагогічного процессу), їх не можна ототожнювати, оскільки у першому випадку учасниками взаємодії є учні, а вчитель здійснює на них опосередкований вплив, сприймаючи їх як об'єкт навчання. Інтерактивні методи передбачають продуктивну взаємодію всіх суб'єктів навчання як рівних партнерів, їх діалогічне спілкування.

Подальшу реалізацію інтерактивне навчання здобуло у практиці В.Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70-80-х років ХХ ст. (Ш.Амонашвілі, Є.Ільїна, С.Лисенкової, В.Шаталова та ін.), у теорії розвивального навчання. Наприкінці ХХ сторіччя інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американських шкіл.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання ( колективнне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними.

Схарактеризуємо основні технології інтерактивного навчання, які були нами застосовані в ході формуючого експерименту.

Технології колективно-групового навчання (що передбачають фронтальні форми роботи). До них ми відносили методи обговорення проблеми в загальному колі (полілоги), мікрофон, незакінченні речення, броунівський рух, мозкову атаку, аналіз ситуації.

Полілог є одним із основних інтерактивних методів, який ми використовували як модифікацією евристичної бесіди. Проте, на відміну від бесіди, ми передбачали спілкування учнів між собою. За класифікацією О.Пометун, цей метод має назву “обговорення в загальному колі”. Його сутність полягає в організації інтерактивного обговорення певної проблеми, в ході якого кожен може висловити свою думку. Мікрофон є різновидом цього методу: висловлювати позицію можна тому, хто має в руках мікрофон. Цей метод дозволяє організувати відповіді дітей.

Незакінчені речення виступали в нашій роботі як стимулюючий матеріал до здійснення проектної діяльності. Сутність броунівського руху полягає у тому, що учні вільно рухаються по кімнаті, хаотично об’єднуються в пари з метою отримати відповідь на запитання; або рухаються цілеспрямовано, з метою знайти парну картинку, провадження висловлювання тощо.

Мозкова атака передбачає розв’язання проблеми шляхом колективного обговорення. Особливість цього методу полягає в тому, що діти могли висловлювати будь-які припущення, які приймалися без критики. Тільки після того, як були висловлені всі припущення, версії підлягли аналізу, в ході якого формувалося правильне вирішення проблеми.

Технології ситуативного моделювання передбачали симуляції або імітаційні ігри. Імітаціями (імітаційними іграми) ми називаємо процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності . Учасники імітації реагували на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію

Таким чином, колективно-групові технологіі відповідали колективним мікропроектам, кооперативне навчання - груповим мікро- та макропроектам з розподілом праці. До технології ситуативного моделювання ми відносили ігрові проекти. Відповідно методи, що використовувалися на підготовчому та дослідно-творчому етапах проектів, співвідносилися з інтерактивними методами, і їх взаємозв'язок відображено в таблиці 4.

Методи організації проектування

Таблиця 4

Тип проекту | Структура | методи

Інтерактивні | Методи, що використовують на кожній структурній одиниці

Колективні