Розглянемо більш докладно також другий аспект інтерактивної технології, який ми визначили як комунікативний.

Метод діалектичного формування знань, тобто система питань, що спрямовують думку співрозмовника до пошуку істини, був запроваджений ще Сократом. Він називав його процесом народження істини - “майевтикою”. Пізніше, Арістотель, аналізуючи діалоги Платона, заклав основи діалектики, що за своєю сутністю являла собою діалогіку, тобто мистецтво задавати серію питань та піддавати сумніву відповіді партнера за допомогою умовиводів. Метод, яким користувалися стародавні філософи, описаний багатьма сучасними філософами, психологами, педагогами та є актуальним і сьогодні. Зокрема, велике знання діалогу як методу пізнання надає Т.Анісімова, наголошуючи на тому, що “істина не знаходиться в голові окремої людини, вона народжується в процесі бесіди між людьми, які спільно шукають істину” [5,c. 51]. Навіть саме життя вона розглядав як безперервний діалог. Ці положення створюють підгрунтя інтерактивної технології, оскільки основою співробітництва є комунікація учасників, їх включення в діалог.

В інтерактивній технології переважають ситуації відкритого діалогу, прямого та зворотного зв'язку. Завдяки спільній активності у розв'язанні проблемних ситуацій вчитель та учень потрапляють один узгоджений темносвіт, тобто починають функціонувати з однією швидкістю, жити в одному темпі [31].

С.Рябцева в процесі роботи з молодшими школярами зазначала, що учні набагато краще пізнавали сутність проблеми, якщо мали можливість вести діалог між собою на предмет розв'язання проблеми. Хоча психологічні особливості молодших школярів створюють певні недоліки в спілкуванні: егоцентризм, нечіткість висловлювальних думок, слабка аргументованість точки зору [10, c. 23], багато дослідників вважають організацію спілкування та взаємодію молодших школярів необхідним фактором розвитку комунікативних умінь ( В.Андрієвська, Г.Балд, Г.Костюк), вміння будувати докази (Л.Левшин).

На доцільності впровадження навчання, основною формою взаємодії учасників якого є діалог, наголошує Хлєбнікова Т., яка стверджує, що “навчання контекстуальне щонайменше у трьох смислах: нові знання одержують розширення або переосмислення попереднього знання; нові ідеї набувають знання, коли вони подані у відношенні послідовності по відношенню один до одного; знання стає корисним, коли воно отримане в ситуаціях, які визначають їх застосування у розв’язанні конкретної проблеми”[89, с. 167].

Особливість діалогу в усвідомленні не тільки рішення, а й процесу цього пошуку. Таким чином, у спільній розумовій діяльності швидше відбувається виправлення помилок, а також подолання психологічних бар'єрів та негативних установок .

Найвищою формою діалогу, ознакою культури мислення (за визначенням Є.Ільсикова), є вміння вести полеміку із самим собою. Саме це вміння є передумовою самостійного мислення.

Отже, в навчальному процесі має місце навчальний діалог. Зокрема, технологія опрацювання дискусійних питань міститься в основі вміння правильно організовувати та проводити навчальний діалог.

Е.Машбиц визначає навчальний діалог як взаємодію між людьми в умовах навчальної ситуації, що втілюється у формі мовлення, в ході якого відбувається інформаційний обмін між партнерами та регулюються відносини між ними [53, c.29].

Глибоке розуміння діалогу як форми організації навчання та як принципу організації змісту науки відображено у “Діалозі культур ” В.Біблера. Автор цієї технології виділяє три види діалогу: внутрішньо-особистісний, зумовлений протиріччям між свідомістю та емоціями, діалоги як мовленнєве спілкування; діалоги культурних сутностей. Особливістю організації навчання за такою системою є його побудова навколо “точок здивування”. Згідно з цим принципом урок-діалог відрізняється такими методичними особливостями: переозначення загальної навчальної проблеми кожним учнем, породження ним свого питання як загадки; сенс в постійному поновленні ситуації “навчального незнання”; основна мета: не розв’язання проблеми, а її поглиблення [98].

В.Серіковим визначені особливості методики створення діалогу, що полягає в поетапному впровадженні діалогічного спілкування та організації дискусій: 1) діагностика готовності до діалогічного спілкування: базових знань, комунікативного досвіду, установки на викладання власних точок зору та сприймання інших; 2) пошук мотивів, тобто хвилюючих учнів питань та проблем; 3) переробка навчального матеріалу в систему проблемно-конфліктних питань та задач; 4) програмування різноманітних варіантів розвитку сюжетних ліній діалогу; 5) проектування способів взаємодії учасників дискусії, можливих ролей; 6) гіпотетичне виявлення зон імпровізації, тобто таких ситуацій діалогу, для яких важко передбачити поведінку цого учасників.

Діалогічне спілкування є основою взаємодії вчителя та учнів у системі розвивального навчання Ельконіна-Давидова. У межах діалогічної системи вчитель формулює навчальну проблему, вислуховує всі варіанти та визначення, учень має змогу подивитись на світ у цілому через окремий висновок.

Навчальний діалог, за нашим розумінням, - це спеціально організована форма спілкування вчителя та учнів, спрямована на розв'язання навчальної задачі, що реалізується за наступних умов: у тих, хто спілкується, різні точки зору на розв'язання проблеми; учасники діалогу розвивають власні думки за допомогою аргументів опонента.

Оскільки навчання першокласників організується фронтально, діалогічне спілкування відбувається одразу між всіма суб'єктами діялності, отже , доцільніше використовувати термін “полілог” , що передбачає спілкування не двох людей, а усієї групи, але за певними правилами (на основі правил ведення дискусій, запропонованих О.Пометун): говоріть по черзі а не всі одночасно; не перебивайте того, хто говорить; критикуйте ідеї, а не особу, що їх висловила; поважайте всі висловлені думки; не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком, якщо хтось жартує; не змінюйте тему дискусії; намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

Інтерактивні методи складають своєрідну формулу розвивального потенціалу творчого проектування. У проектуванні реалізується інтерактивність у двох аспектах, описаних ними: комунікативному та діяльнісному (такому, що забезпечує продуктивну взаємодію учасників педагогічного