У вітчизняній дидактиці цей метод частіше визначається як варіант технології проблемного навчання, що є комплесним методом, який індивідуалізує навчальний процес та дає змогу дитині виявити самостійність у плануванні та контролі своєї діяльності.

Таким чином, за словами М.Енштейна, метод проектів – це технологія, що дозволяє перекинути міст між досвідом і проблемами педагогів першої третини ХХ століття та дослідженнями сьогодення .

На сучасному етапі проблемою впровадження методу проектів у практику роботи українських шкіл займається В.Тименко, який є автором програм , посібників та підручників з художньої праці для початкової школи.

Інтерпретація сучасними вченими методу проектів неоднозначна. Наприклад, А.Овчиннікова визначає проектування як “ особливий тип інтелектуальної діяльності, характерною основою якого є перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження” [62, c.11].

Розуміння сучасного дидакта І.Чечеля сутності проекту полягає у представленні його як дидактичного засобу пізнавальної діяльності, розвитку креативності мислення і, водночас, формування певних особистісних якостей [91, c. 13].

В. Афанасьєв відносить метод проектів до цільноблочних технологій [6, c.38], тобто розглядає його в рамках інтегративної освітньої технології.

Цікаве визначення сутності творчого проекту, на наш погляд, запропоновано Є.Новолодською, яка розуміє його як “ спосіб організації педагогічного процесу , основою якого є взаємодія педагога і вихованця між собою і навколишнім середовищем під час реалізації проекту - поетапної практичної діяльності для досягнення поставлених завдань” [60, c. 31].

Наведені визначення ілюструють варіативність поглядів на це поняття.

У нашому дослідженні під поняттям “метод проектів” ми будемо користуватися визначенням Е.Полат [72, c. 67], сутність якого полягає в розумінні означеного методу як сукупності навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв’язати ту чи іншу проблему внаслідок самостійних дій учня з обов’зковою кінцевою презентацією результатів. Якщо конкретизувати це поняття стосовно молодшого шкільного віку, необхідно зробити акцент на суб’єктивно -творчих винаходах, що є обов’язковою сладовою дитячої проектної діяльності . Отже, в молодшому шкільному вважаємо доцільним впровадження творчих проектів, які ми визначаємо як особистий чи колективний продукт спеціально організаваної творчої діяльності, в основі якої лежить суб’єкт-суб’єктна взаємодія учасників педагогічного процесу.

Творчі проекти класифікуються за певними типологічними ознаками.

За характером домінуючої діяльності : дослідницькі, пошукові, рольові, прикладні.

За предметно-змістовними галузями - моно-проекти (в межах однієї предметної галузі), міжпредметні.

За кількістю учасників та характером контактів в проекті:індивідуальні,

групові, колективні, шкільні, міські, всеукраїнські, міжнародні.

Всеукраїнські та міжнародні проекти виконуються в більш дорослому віці, тому що потребують більш високого рівня підготовки, знань та вмінь. Але на сучасному етапі досвід створення проектів такого рівня спостерігаємо у телекомунікаційних проектах, що за своєю сутністю є міжпредметними, міжнародними та вимагають глибокої інтеграції знань . Прикладом упровадження означеного виду проектів є програми Національної спілки США ( National Geographic Society), у межах якої виконуються проекти

“ Добридень !” , “ Кислотні дощі” , “ Погода у дії” , “ Що ми їмо ” ,

“ Сонячна енергія” з допомогою Дитячої Комп’ютерної Мережі (Kids Network).

За тривалістю викононня: короткочасні, середньої тривалості, тривалі.

Під короткочасними ми розуміємо проекти, що виконуються в межах одного уроку. Проекти середньої тривалості займають 2-3 уроки, причому це можуть бути уроки як з одного предмету, так і з різних. Тривалі проекти виконуються протягом місяця або декількох місяців.

За характером координації: безпосередній контроль (жорсткий або гнучкий), прихований ( такий, що імітує учасника проекту) [72, c. 71].

Безпосередній контроль передбачає виконання вчителем своєї функції керівника, який організовує та направляє роботу ( прямо або ненав'язливо у формі порад). Під час прихованого контролю вчитель виконує одну з ролей у проекті, опосередковано здійснюючи контроль.

С.Ящук, який досліджує метод творчих проектів у сучасному навчальному процесі, подає наступну класифікацію проектів за змістом:

- проектування як процес розробки не окремих предметів, а цілих систем;

- проектування як творчість, потенційно властива кожному;

- проектування як навчальна дисципліна, що синтезує мистецтво та науку;

- проектування без об’єкта як процес або образ життєвих функцій [99, c. 10].

На наш погля, така класифікація відображає найбільш грунтовно ієрархію проектів. У її контексті тип проектування , який ми пропонуємо для впровадження в початковій школі, збігається з наступним трактуванням: “ проектування як творчість, потенційно властива кожному”. Проте у межах нашого дослідження ми розглядаємо проекти не тільки як творчість, а й як спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Аналіз сучасних теоретичних досліджень та методичних розробок доводять, що цей аспект не розроблявся сучасними вченими та педагогами-новаторами: творчі проекти здійснюються за межами можливостей проектування. Увага нашого дослідження спрямована саме на можливість створення проектів у межах цих предметів або областей знань, які інтегрують навколо себе перераховані предметні галузі.

Базуючись на розроблених класифікаціях, ми виокремили макропроекти (тривалі, міжпредметні, що потребують спеціальної підготовки педагога та дітей, вимагають ретельного планування, роботи з літературою тощо); мікропроекти ( короткочасні, невеликі за обсягом, присвяченні розв'язанню проблемних завдань в рамках теми, що вивчається, або уроку в їх певній послідовності). Стосовно характеру контактів та кількості учасників мікропроекти виконуються в межах класу, для макропроектів можливее залучення більшої кількості учасників. За характером домінуючої діяльності проекти можуть бути варіативними: вони не мають зводитися до певного типу.

1.2. Метод проектів – сучасна ефективна технологія навчання

На порозі XXI століття закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та