Освоєння на творчому рівні нових методик вимагає того, що на окремому уроці й у системі уроків вчитель досягав взаємозв’язку мети уроку та форм і методів його проведення, використовував різні форми співпраці з учнями.

Отже, відповідно до результатів проведеного нами констатуючого експерименту, у магістерській роботі ми розкриваємо основні педагогічні основи активізації трудової діяльності учнів молодшого шкільного віку на уроках технічної праці, що дало нам можливість визначити його рівень і актуальність та перейти до наступного етапу нашого дослідження – впровадження в навчально-виховний процес дидактичних умов активізації трудової діяльності учнів молодшого шкільного віку на уроках праці, його експериментальну перевірку і апробацію.

Розділ 2

Впровадження та використання в навчально-виховному процесі дидактичних умов активізації трудової діяльності учнів молодшого шкільного віку

В експериментальній частині нашого дослідження ми розкриваємо особливості сучасного уроку на предмет визначення дидактичних умов активізації трудової діяльності учнів молодшого шкільного віку.

Особливу увагу приділяємо оновленню уроку в початкових класах, тобто використанню інноваційних засобів активізації трудового процесу. Визначальним у цьому випадку стає організація навчальної діяльності залежно від змісту уроків і готовності дітей сприймати та застосовувати практичний навчальний матеріал. Саме це впливає на результати праці, розвиток та активізацію трудової діяльності в процесі праці.

Період молодшого шкільного віку є особливим. Він проявляється психо-фізіологічними змінами організму дитини. Цей час є найбільш сприятливим для розвитку трудової активності, оскільки діти відзначаються найбільшою допитливістю, рухливістю, бажанням брати участь у трудовій діяльності, робити щось корисне і цікаве для них.

Активізація трудової діяльності молодших школярів відбудеться, якщо розглядати два аспекти цієї проблеми: педагогічний та психологічний.

Якщо трактувати психологію, успішне формування трудової активності дітей можливе за умов врахування їхніх анатомо-фізіологічних особливостей. Це сприятиме уникненню перевантажень на уроках, позитивно впливатиме на розвиток організму дітей.

З педагогічної точки зору трудова діяльність залежить від умов організації навчання: форм і методів організації трудового процесу, взаємозв’язку навчального, розвивального та виховного компонентів навчальної діяльності.

Відповідно до результатів проведеного нами дослідження, ми розкриваємо основні шляхи активізації трудової діяльності учнів молодшого шкільного віку на уроках праці, а саме:

диференціація навчання на всіх етапах уроку;

організація пошукової діяльності учнів у процесі праці:

а) здійснення спостережень;

б) проведення дослідів.

використання ігрових форм організації праці.

Вивчивши та проаналізувавши методичні аспекти організації та проведення уроків трудового навчання, ми робимо висновок, що молодші школярі готові наполегливо, захоплено докладати значні зусилля, не завжди фізично приємні, якщо активізувати їх трудову діяльність. Це можливо тоді, коли учні розуміють, що результати їх праці потрібні і мають суспільно корисне значення.

Щоб уроки трудового навчання сприяли розвитку трудової активності молодших школярів, необхідно при виборі методів навчання орієнтуватись на ті, які стимулюють трудову діяльність, розширюють кругозір, сприяють розвитку творчої, активної особистості.

У процесі проведеного нами експериментального дослідження ми проаналізували форми і методи, які, за нашими висновками, у найбільшій мірі впливають на процес активізації трудової діяльності молодших школярів.

Під методами трудового навчання розуміють способи спільної роботи вчителя та учнів, у процесі якої досягається засвоєння учнями знань, формування трудових умінь і навичок, виховання загальнолюдського ставлення до праці, розвиваються пізнавальні здібності, самостійність, творча активність у навчальній і трудовій діяльності.

Це класичне визначення методів по відношенню до початкових класів можна трансформувати так: методи трудового навчання – це способи взаємопов’язаної і взаємозумовленої діяльності вчителя та учнів, під час якої учні під керівництвом учителя набувають теоретичних знань про працю людей, матеріали та інструменти, про планування технологічного процесу, виготовлення виробів, а також умінь та навичок з обробки матеріалів відповідними інструментами й виготовлення виробів. У процесі такої діяльності в учнів формується світогляд, розвиваються їх пізнавальні, розумові і фізичні сили. Розширюється загальний і технічний кругозір, що є передумовою підготовки до активного трудового життя.

На відміну від інших навчальних предметів, заняття з праці характеризуються певними особливостями, зокрема: виховна дія в процесі трудового навчання спрямована на формування і розвиток в учнів загальнолюдських якостей особистості, в тому числі й трудової активності.

2.1 Диференціація навчальної діяльності на уроках праці

Ефективність практичних занять із трудового навчання в багатьох випадках визначається тим, наскільки правильно вибрані учителем методи трудового навчання. Ми вибрали, на наш погляд, найефективніші з них, характеристику яких пропонуємо в даному розділі. Ми орієнтувались на те, що найхарактернішою ознакою методики сучасного уроку є орієнтація на гармонійний розвиток особистості учня. Цьому оптимально сприятимуть:–

диференційований підхід до організації навчального процесу:

а) застосування різноманітних методів на уроках праці;

б) проведення нестандартних уроків;

Диференціація як принцип навчання передбачає таку організацію роботи на уроці, за якої одному учневі або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного школяра.

Диференційовані завдання є давно відомим і ефективним засобом здійснення індивідуального підходу в організації навчальної діяльності, але їх застосування в масовому педагогічному досвіді залишається слабо освоєним. Зокрема, на багатьох уроках спостерігаємо перевагу фронтальних видів робіт, невміння діагнозувати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни у складність, темп, способи їх роботи; чимало класоводів використовують диференційовані завдання епізодично, працюють за спрощеною схемою: сильним учням дають більші за обсягом і складніші завдання, а слабшим — менші й простіші. Але часто такий підхід не виправдовує себе. Це зумовлено насамперед несистематичністю роботи, невмінням змінювати складність завдань відповідно