Диференціація учнів відповідала умовам фронтальної, групової, парної та індивідуальної форм організації навчання, які створювали можливості для активізації навчально-трудової діяльності. Суттєвим тут було знання психологічних і розумових відмінностей школярів для утворення типологічних груп, котрі організовані на основі різного рівня знань дітей.

Як показала наша експериментальна робота, важливо було створювати оптимальні режими для інтенсифікації трудової діяльності різного рівня складності на кожному етапі уроку, щоб учні ефективніше засвоювали знання, набували уміння та навички.

Дати на уроці індивідуальні завдання кожному учневі фізично дуже складно. А тому ми пропонували завдання відповідно до рівня знань в групі. Дітей у кожному класі умовно ділили на три групи. Для кожної з груп розроблялися окремі завдання. Навчально-трудова робота проводилася за варіантами, а це не принижувало гідності школярів, бо вони могли працювати над будь-яким із варіантів, залежно від рівня засвоєння матеріалу.

Диференціація не виключала індивідуальної роботи з дітьми. Ми використовували різні варіанти завдань, визначали дидактичні умови ліквідації прогалин у знаннях, коригували трудову діяльність та зміст диференціації навчального процесу. Ми намагались активізувати учнів у праці. Особливістю цього процесу була організація різного виду роботи, яка сприяла подоланню труднощів під час засвоєння матеріалу слабкими учнями і поглибленого його вивчення середніми та сильними.

Ми пропонували школярам різноманітні завдання, враховуючи можливості кожної групи. Таким чином, створювали умови, які забезпечували:

- відновлення та відтворення необхідних логічних зв’язків для засвоєння матеріалу на трудову тематику;

- встановлення зв’язків попереднього матеріалу з новим;

- визначення шляхів ліквідації прогалин у знаннях, уміннях, навичках учнів;

- активізацію навчально-трудової діяльності школярів.

Наша експериментальна робота допомогла поділити учнів на три групи. Сильні учні характеризувалися високим рівнем активності мислення. Вони здатні були встановлювати зв’язки між явищами, подіями, фактами, а тому інтелектуальні операції процесу засвоєння навчального матеріалу у них здійснювалися на високому рівні абстрагування й узагальнення.

У середніх учнів процес набуття трудових умінь та навичок проходив повільніше. Причини цього – відсутність цілеспрямованості, невміння зосереджуватись на основному, непостійна увага. Імпульсом для активізації трудової діяльностей у таких дітей було застосування допоміжних дидактичних посібників, які необхідно використовувати, організовуючи самостійну роботу школярів.

Для слабких у трудовому навчанні учнів перехід від мисленнєвих дій до трудових процесів забезпечувався єдністю слова та наочності. Для того, щоб посилити сприймання змісту навчального матеріалу і активізувати учнів до праці, їм необхідні були консультаційні картки, навідні запитання та інші допоміжні засоби, які забезпечували перехід до творчості. Тільки за системи дидактичних прийомів учні групи могли використати свої завдання у нестандартних ситуаціях.

Ми готували три варіанти завдань різного навчального характеру. Вони були однакові за змістом, але різні за формою. Група сильних дітей працювала самостійно, середні – з незначною допомогою вчителя, а слабким доводилось серйозно допомагати. Для них були підготовлені допоміжні матеріали. Це малюнки, аплікації, технологічні та консультативні картки. Створюючи спеціальні умови для школярів, ми забезпечували успішне розв’язання запропонованих трудових завдань різними шляхами.

Отже, при диференційованому підході ми підбирали такі завдання, які відповідали рівневі трудової та пізнавальної діяльності школярів. Навчальний матеріал мав відповідати їх загальному розвитку, забезпечувати практичну діяльність, яка потребувала нестандартних, творчих, продуктивних рішень. Диференційовані завдання мали відображати методичні, логічні, психологічні, дидактичні вимоги до учнів різного рівня підготовленості. Різноманітні прийоми диференційованого підходу до школярів на усіх уроках, а особливо на уроках трудового навчання, забезпечували продуктивніше засвоєння навчального матеріалу, активнішу трудову діяльність, а це основа оволодіння знаннями, вміннями і навичками.

Слід зазначити, що часткове застосування диференційованих завдань, не давало бажаного результату, тому що частина учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, постійно відставали, не досягнувши основної мети – засвоєння хоча б мінімуму знань, а сильніші не мали можливості постійно розвивати свої творчі здібності.

Диференціація навчальної діяльності на уроках трудового навчання давала кращі результати, коли вчителі проводили нестандартні уроки. Особливість таких уроків полягала у специфічній структурі. Поява нетрадиційних уроків зумовлена тим, що в наш час активізувалась робота педагогів на предмет вдосконалення форм і методів навчання, які б сприяли гармонійному розвитку особистості молодшого школяра, стимулювали учнів до активного навчання та праці. Нестандартні уроки – це такі уроки, в яких традиційні елементи виконувалися нетрадиційними способами. Вони сприяли розвитку мислення і мовлення школярів, уваги, пам’яті, працьовитості, наполегливості.

Проблема впровадження нетрадиційних уроків у навчальний процес школи є особливо актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства. Адже, як показало наше дослідження, певна кількість школярів байдуже ставиться до праці. Це, насамперед, пов’язано з одноманітністю уроків, відсутністю стимулів до навчання та трудової діяльності. У зв’язку з такою ситуацією перед нами поставали питання, як зацікавити учнів до навчально-трудової діяльності на уроках праці. На наш погляд, саме нетрадиційні уроки допомагали вирішити ці проблеми. Адже нестандартний урок – це результати творчих пошуків вчителів і йому немає меж, це урок, на якому діяльність учнів стає різноманітнішою, цікавішою, що дає високі результати, спонукає учнів до праці.

Ми пропонуємо нетрадиційний урок, який проводили в 3-Б класі Гвіздецької ЗОШ І-ІІІ ступенів Коломийського району.

Тема. Світ професій “Людина — знакові системи”.

Мета уроку. Закріплювати вміння виконувати розмітку. Удосконалювати навички правильного ви-бору кольору, об'єму і матеріалу для коробки. Розви-вати естетичний смак, дрібні м'язи рук, мовлення. Повторити правила дорожнього руху. Виховувати культуру поведінки на вулиці.

Обладнання: зразок світлофора, під-ручник “Трудове навчання”, технологічні картки, цупкий кольо-ровий і білий папір, шаблони, ножиці, клей, прості олівці.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Девіз:Правила руху мусите знати — ми допоможемо вам їх запам'ятати!

Підготовка робочих місць.

II. Актуалізація опорних