рівнішою, ніж упоперек. А коли відрізали дві смужки і протягували їх між пальцем і лезом ножиць, то смужка, в якій волокна розташовані впоперек, скрутилася більше, ніж та, в якій волокна лежать уздовж.
Проводили також дослід на визначення властивостей паперу за допомогою води і паперу. Він найбільше сподобався школярам. Оскільки вони вирізали з паперу круги для досліду. У той же час відбувалася активізація трудової діяльності, діти з більшою увагою спостерігали за результатами. Дослід проходив за схемою: вирізаний з паперу круг змочували з одного боку у воді, папір після змочування скручувався вздовж волокон.
Складання програми спостережень учнів, визначення часу закінчення досліду, підведення підсумків.
Дослід вважався завершеним, коли були вагомі показники властивостей паперу, що досліджувався. При підбитті підсумків важливою була не тільки констатація відмінностей паперу, а й їх наукове пояснення, рекомендації до застосування прийому на практиці. Щоб захопити школярів дослідженнями, ми спонукали їх до вдумливого осмислення спостережень, проводили короткочасні експерименти з відомими об’єктами, створювали проблемно-пошукові ситуації.
Проблемна ситуація на уроці трудового навчання в 1-4-х класах — це постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі протиріччя, викликало дискусію, спонукало до роздумів, пошуків і висновків.
Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечували виховання трудового інтересу, ми відзначали такі:
орієнтування розв'язуваної проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;
значущість розв’язання проблемної ситуації для учня (він повинен “прийняти” її на основі власного досвіду, спостережуваних об'єктів, явищ ).
Проблемні ситуації, створені нами, полягали у необхідності:
порівняти однотипні предмети, явища;
встановити причинно-наслідкові зв'язки;
виключити зайву інформацію;
У трудовому навчанні проблемна ситуація була доцільна тоді, коли вона викликала у дітей бажання вийти з цієї ситуації, що виникала лише за умов, коли зміст її викликав в учня інтерес і коли учень відчував, що проблема для нього посильна. У початкових класах найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів у процесі праці були такі:
а) зіткнення учнів із суперечливими фактами:
Метал у воді тоне, а дерево — ні. Чому?
б) постановка перед школярами дослідницьких завдань:
— Простежте, які кольори характерні для вишивки, що вишивають гуцули і вишивки Полісся?
в) спонукання учнів до узагальнення фактів;
г) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому трудовому досвіду.
Створенню проблемної ситуації завжди передувала підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечував дітей мінімумом знань, умінь і навичок, необхідних для розв’язання проблеми. Крім того, педагог збуджував в учнів пізнавальний інтерес, стимулював їх прагнення розв’язати проблему на трудову тематику. Якщо вони не в змозі були самостійно розв’язати проблему, тоді учитель використовував навідні запитання.
Під час розв’язання проблеми передбачалося, що діти самостійно узагальнюють знання, здобуті з різних джерел, використовують певною мірою і прийоми дослідницької діяльності.
Важливим засобом створення проблемних ситуацій на уроці трудового навчання була дослідницька робота, яка полягала в розв’язанні завдань із спеціально створених педагогічних умов. Створення проблемних ситуацій та їх розв’язання тут досягалося частково-пошуковим методом, іноді дослідницьким, за допомогою лабораторних, демонстраційних і домашніх дослідів. Відкриття, які учні робили при цьому, незначні, але дітям вони давали велике інтелектуальне задоволення. Чим більше створювалося для учнів складних ситуацій, які вони спроможні були подолати, тим інтенсивніше в них розвивався інтерес до знань, науки, праці. Проблемний підхід до вивчення і засвоєння певної теми з трудового навчання в молодших класах не лише зацікавлював учнів, а й стимулював у них потребу виконати трудове завдання, що значною мірою сприяло активному сприйманню нового матеріалу, розвивало їхні пізнавальні здібності.
Ефективним стимулом розвитку трудових інтересів учнів, а також їхнього вміння працювати з підручником і додатковою літературою була постановка проблемних завдань на етапі виконання трудових завдань.
З метою формування пізнавально-трудових інтересів молодших школярів ми використовували:–
постановку пізнавально-трудових завдань;–
здійснення опису предметів.
Постановка пізнавально- трудових завдань
Наше дослідження показало, що одним із ефективних засобів, які сприяють розвитку інтересу школярів до праці, було постановка пізнавальних завдань. У доборі різних типів розвивальних завдань для учнів молодших класів за основу ми взяли ті логічні операції, без яких їх виконання було неможливе:
порівняння;
узагальнення;
класифікація;
встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Трудові вправи на порівняння спрямовувалися на формування в учнів умінь виділяти ознаки предметів, диференціювати їх на істотні й другорядні. Наприклад, у роботі з предметами живої природи (листки, квіти, каштани, жолуді ) діти повинні були вказати, чим листки берези відрізняються від хвоїн ялинки. Нами був розроблений порядок порівняння (план):
1. Уважно розгляньте предмети, що порівнюються.
2. Поміркуйте, які ознаки має кожен предмет.
3. Які з них схожі, а які відмінні?
4. Порівняйте найістотніші ознаки.
5. Поясніть результати порівняння.
Виконання різноманітних розвивальних завдань на порівняння полегшувало перехід від поодиноких фактів до узагальнення – дальшого поглиблення синтезуючої діяльності головного мозку дитини. За допомогою цієї операції розкривалися загальні особливості й відношення реальної дійсності. Розвивальні завдання трудового характеру на узагальнення активізували розумову діяльність учнів. Наприклад, виключення зайвої інформації; дібрати дані, яких не вистачає.
Процедура опису предметів як один із видів пошукової діяльності учнів 1-4 класів.
Психолого-педагогічною наукою доведено, що розвиток мислення людини невіддільний від розвитку її мовлення. Отже, досконале володіння зв'язним мовленням було одним з найважливіших елементів творчої діяльності школярів на уроках праці. Воно передбачало уміння передавати свої думки, знання правильно (у відповідності до норм граматики, орфоепії, лексикології), точно (добирати найбільш вдалі в конкретній ситуації слова з синонімічного ряду), логічно (викладати матеріал у певній послідовності). Цей комплекс умінь формувався у дітей на уроках праці і допомагав учням