І з собою принесла чудову новину.

Хочу я вам розказати, що зі мною сталось.

Тільки ви з тої пригоди, щоб не насміялись.

Ось тому ви свої вушка усі приготуйте

І над моїми словами трішки поміркуйте.

Як була я ще маленька, лише білченятко,

Загубилась я від неньки і від свого татка.

Довгий час я їх шукала, плакали щоночі,

І не бачили нічого, окрім слізок, очі.

Та старання були марні – рідних не стрічала.

А тому, як далі жити, собі думать стала.

Стала я збирать на зиму грибочки і шишки…

Так, привикла; сумувала деколи ще трішки.

Та у серденько моє самота закрилась.

Друзі в кожного з нас є – я ж сама зосталась.

Довго друга я шукала – не знайшла такого.

Дуже гірко мені стало тільки, що ж із того?

Сіла собі у дуплі, та й стала гадати,

Чи не можна того друга собі змайструвати.

Зняла шишечку гарненьку і сухенький прутик.

Прутик буде ніжкою, а шишка – животик.

Потім знову відшукала притики кривенькі –

Рученьки і ніженьки для друга маленькі.

І головоньку йому з жолудя зробила.

Чепурненьку шапочку на голову одягнула.

Проколола шилом йому оченята,

Носик кирпатий взялась майструвати.

Але що ж робити – мій товариш босий?

Та який же розмір із взуття він носить?

Шапочка із жолудів туфельками стали.

О, такого друга ви ще не мали!

Все гарненько я з’єднала, дірочки пробивши,

І всі частинки клеєм закріпивши.

Подивіться ви на нього: від кумедний трішечки.

Ні, не зраджу я ніколи свого друга Шишечки.

Він тепер завжди зі мною буде мандрувати,

Ні на кого я не зможу його проміняти.

І якщо сподобавсь друг мій вам, малята,

То ви також можете його змайструвати.

Ну а зараз час прийшов з вами попрощатись,

Бо до лісу вже давно пора повертатись.

/Білочка виходить з класу/.

– До побачення, малята !

Хочемо вам сказати, що будемо ми завжди вас

В гості дожидати.

Вчитель:

То що ж, дітки, чи цікаво розповідала білочка,

Чи всім сподобався той кумедний Шишечка?

Діти:

Сподобався!

Вчитель:

Ну тоді давайте й ми будемо працювати

І такого Шишечку почнемо майструвати.

Але хто мені ще раз скаже, як почати?

Бо ви всі уже давно це повинні знати.

/ Діти пригадують послідовність виготовлення виробу/.

Молодці! Розпочинайте, робіть помаленько,

Щоб усе у вас було точно і гарненько.

З шилом будьте обережні, не поколіть пальчики.

Всі працюємо тихенько так, наче зайчики.

IV. Організація засобів праці та колективу класу на виконання трудового завдання за наміченим планом. Інструктаж з техніки безпеки.

/Учні виготовляють з природних матеріалів чоловічків/.

V. Аналіз та оцінка виконаної роботи. Творча виставка.

VI. Підсумок уроку.

1. Запитання та закріплення.

Що сьогодні на уроці ви робили, діти?

А чого навчились? Щоб ви ще хотіли вміти?

Молодці, ви дуже гарно всі попрацювали

І собі хороших друзів нині змайстрували.

А кось, як буде час, я вам обіцяю,

Що до Білочки разом у гості завітаємо.

А тепер усі разом можемо піднятись.

Наш урок закінчений, будемо прощатись.

До побачення!

VII. Завдання на наступний урок.

Матеріали та інструменти для роботи з природним матеріалом.

Урок 2

Тема. Робота з папером. Виготовлення іграшок способом згинання та складання паперу.

Мета. Вчити дітей виготовляти іграшки способом згинання та складання паперу. Розвивати творчість, фантазію. Формувати естетичний смак, прищеплювати навички акуратності в роботі. Виховувати почуття товариськості.

Об’єкт праці. Іграшки .

Обладнання уроку: папір, картон, таблиці, технологічні картки, зразки виробів.

Хід уроку

I Організаційна частина.

Підготовка до уроку робочих місць.

Організація дітей до уроку.

II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація доцільності визначеної трудової діяльності.

Діти, сьогодні ми помандруємо з вами у казку, яка буде надзвичайною. Чому? А тому, що вам необхідно разом з казковими героями працювати.

III . Актуалізація опорних знань. Планування наступних трудових дій. Пояснення нового матеріалу.

Спочатку пригадайте, з якими матеріалами ми працювали на попередньому уроці? Які інструменти використовували?

Сьогодні ми будемо виготовляти іграшки з паперу. Отже, підготуємо аркуші паперу та уважно послухаймо та попрацюймо:

Жив собі дід, і було в нього поле /аркуш паперу у вигляді квадрата/. Прийшов до нього пан і забрав частину землі /згинаємо кожен кутик листка до його центру/. Стало у діда менше землі. Але на другий рік пан забрав у нього ще частину /перевертаємо папір на іншу сторону і знову згинаємо всі кутики до центру/. Стало у діда ще менше землі. Тай третій рік забрав пан частину землі /знову перевертаємо папір на іншу сторону і загинаємо до центра листка/. Залишився у діда маленький клаптик, тому він і засумував. Але в нагороду за землю пан дав старому орден /беремо два протилежні кутики, загнутих до центру і розпрямляємо так, що верх і низ ордена виходить у вигляді двох маленьких прямокутників/. Але що було робити дідові з орденом? Продав він його і купив собі чоботи /беремо верх і низ ордена і складаємо їх докупи/, штани /розкладаємо чоботи і до кінця вивертаємо бічні сторони знову одержаного ордена, верхній і нижній прямокутники складаємо докупи/, сорочку /роз’єднаємо верхній і нижній прямокутники, один з них – верх сорочки, другий – низ/. А був у діда вірний йому друг і помічник, який рано будив старого, гарно співав і у всьому допомагав /розгорнути кути в протилежні сторони і зробити півника/ – півник Голосисте Горлечко. Простудився якось він і помер. Зажурився дід і з того часу почав ходити до корчми, оскільки від продажу ордена залишилося ще трохи грошей. Посадили його за стіл, який накрили білою скатертиною /верх і низ розгинаємо так, щоб вони прийняли таке положення, як рукави/. Невдовзі до діда підсів ще один чоловік, вони заприятелювали і купили собі корабель /два протилежні кути скатертини складаємо докупи, одержуємо корабель з вітрилами/. Але