праксеологічний – наявність досвіду предметно-перетворювальної діяльності, сформованість виконавських і організаторських умінь і навичок, вияв при цьому ініціативи, самостійності, творчості, відповідальності;

афективний – визначає емоційно-почуттєве ставлення до праці, емоційне задоволення від самого процесу праці, її результатів.

Кожен із названих компонентів як частина єдиного цілого відносно самостійний, має свої специфічні особливості, але разом з тим вони взаємообумовлені і взаємопов'язані.

Рушійною силою трудової активності виступає взаємодія зовнішніх стимулів і внутрішніх мотивів. Зовнішні – зміст навчального матеріалу; форми організації трудової діяльності (колективна, групова, індивідуальна, індивідуалізована) та інші. Внутрішні – потреби, мотиви, ідеали.

Загалом стимули трудового навчання мають двоякий характер. Вони можуть бути зовнішніми і виступати у вигляді вимог навчальних планів, програм, школи, батьків, товаришів. Ці стимули формують мотиви обов’язку перед суспільством, сім’єю, учителем, товаришами. В їх основі – переконання в доцільності певної діяльності, почуття відповідальності, повага до вимог школи, бажання зміцнити свою репутацію доброго учня. Стимули можуть бути внутрішніми потребами, які пов’язані з інтересами особистості, її переконаннями, намірами, мріями, ідеалами.

Дія зовнішніх і внутрішніх стимулів мотивації ( “я повинен” і “мені хочеться”) має бути врівноваженою. Абсолютизація внутрішнього зацікавлення звужує фактичні можливості учня, а сухий підхід з позиції зовнішніх вимог позбавляє процес навчання емоційного забарвлення. Проте в усіх випадках найменшу користь приносять негативні мотиви – залякування поганою оцінкою тощо [5, с.52] .

Приходимо до висновку, що джерелом активізації трудової діяльності в найбільш загальному розумінні є певна потреба, що створюється на основі суперечностей між тим, що людина має, чим володіє, чого досягла, і тим, чого вона не має, чим не володіє, чого не досягла. Бажання мати, оволодіти, досягти становить зміст потреби. І якщо в сферу таких потреб потрапляє навчальний предмет, то є підстави говорити про мотивацію його засвоєння. Вчитель повинен стимулювати, створювати такі педагогічні ситуації, щоб в учня виникло переживання необхідності того, чого йому не вистачає, тобто виникла потреба в оволодінні знаннями, вміннями, навичками.

Ефективність активізації трудової діяльності учнів початкових класів можна значно підвищити, якщо організований вчителем навчально-виховний процес буде безпосередньо орієнтований на розвиток їх трудової активності, що стане умовою розвитку цілого комплексу властивостей і якостей особистості, дасть їй можливість реалізуватися в будь-якому виді трудової діяльності.

Активізація навчального процесу є більш складним процесом для вчителів, ніж традиційний навчальний процес, оскільки вчитель повинен не тільки сформувати навчальну мету, здійснити її моделювання, але й накреслити шляхи її реалізації, створити такі умови учням, щоб викликати в них інтерес до дослідження [24, с.3] .

Підвищення активності учнів у процесі трудового навчання є однією із умов ефективності трудової діяльності. Інший принцип полягає в тому, що неможливо примусити одержати знання, можна тільки стимулювати учнів до їх отримання. У трудовому навчанні важливу роль відіграють два взаємопов’язаних компоненти – керівна діяльність вчителя та розв’язання технічних задач учнями в процесі трудової діяльності. Особливе місце займає вибір форм навчання, які вчитель обирає для досягнення необхідних знань, умінь і навичок учнів, способів їх діяльності.

Активізація трудової діяльності учнів здійснюється не тільки внаслідок упровадження нових форм і методів активного навчання, а й шляхом удосконалення традиційних форм. Цінним методом активізації інтересу до трудового навчання є метод пізнавальних ігор, який спирається на створення в навчальному процесі “ігрових ситуацій”. Для стимулювання праці широко використовують рольові ігри, в яких учням необхідно приймати рішення у відповідності до ситуацій [5, с.55] .

Для формування теоретичних знань використовують такі методи як розповідь, бесіду, дискусію, роботу з книгою, ілюстрацію, відеометод; з метою активізації трудової діяльності застосовують лабораторний метод, практичні методи, пізнавальні ігри, методи програмованого навчання, ситуаційний метод. Формуванню практичних умінь і навичок сприятиме використання методу вправ, лабораторного методу, показ вчителем трудових прийомів та операцій, навчаючий контроль тощо.

Для активізації інтересу учнів до праці доцільно використовувати такі методи: бесіду, дискусію, роботу з книгою, демонстрацію, ілюстрацію, відеометод, лабораторний метод, практичний метод, пізнавальні ігри, методи проблемного навчання та ситуаційні методи.

Особливо ефективними, на нашу думку, є такі методи як бесіда, дискусія, пізнавальні ігри, методи проблемного навчання, ситуаційний метод. У роботі вчителів праці вони використовуються найчастіше, оскільки ці методи досить ефективно сприяють активізації трудової діяльності учнів на уроках трудового навчання, що впливає на глибину формування знань, трудових умінь та навичок учнів.

Оскільки процес навчання є двостороннім, то для зручності виділяємо паралельно методи викладання (тобто способи роботи вчителя) методи учіння (способи роботи учня), якими необхідно озброїти учнів. Враховуючи те, що кожний метод складається із окремих прийомів, під час роботи з підручником можна запропонувати учням порівняти, проаналізувати те, що написане в підручнику, наприклад, із натуральним зразком.

Важливу роль у підвищенні ефективності активізації трудової діяльності учнів на уроках праці відіграє розв'язування задач. У трудовому навчанні використовуються задачі, які конкретно відрізняються, наприклад, від математичних тим, що в них іноді відсутні готові дані. Разом з тим, у будь-якому трудовому завданні можна ставити різноманітні задачі: організаційні (пов'язані з колективною працею, робочим місцем, трудовим процесом взагалі, тощо); операційні (вибір необхідної операції); технологічні; розрахунково-креслярські; конструкторські [80, с.71] .

Вивчення проблеми показало, що активізація трудової діяльності учнів може здійснюватись двома шляхами. Перший — це виявлення способів активізації трудової діяльності учнів на різних етапах уроку: при поясненні нового матеріалу та перевірці знань, умінь та навичок тощо. Тут не передбачається зміна змісту