У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


та організаційною допомогою за умов здійснення контролю [10, с. 9].

Отже, 18 листопада 2003 р. в Україні з'явився нормативно–правовий акт, який зайняв своє місце в усій системі молодіжного законодавства. Саме програми молодіжного спрямування не вистачало для того, щоб говорити про виконання на державному рівні вимог Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні». Процес розроблення цього документа тривав а 1996 по 2003 рік, хоча потреба в ньому існувала вже у 1992–1993 рр. Тільки після законодавчого врегулювання діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій, соціальної роботи з дітьми та молоддю склалися як об'єктивні, так і суб'єктивні умови для прийняття Закону України “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді в Україні на 2004–2008 роки”.

Висновки другого розділу

Отже, соціально–молодіжна політика має ґрунтуватися на таких загальнолюдських чи філософських цінностях, як право на життя, свобода, рівність і недискримінація, справедливість, солідарність та соціальна відповідальність. Саме такі цінності лежать в основі різних моделей соціально–правового захисту молоді.

Сучасна ситуація в Україні характеризується як відсутністю офіційно проголошеної державної ідеології, з притаманними їй цінностями, так і відсутністю чіткого уявлення про пріоритети тих чи інших цінностей у суспільній свідомості. Більшість соціологів погоджуються з думкою, що в Україні панує соціальна аномія, коли старі норми та цінності дискредитовані, а нові ще не сформувалися.

Перелік очікуваних результатів виконання Програми був створений досить великий і, зрозуміло, передбачав забезпечення необхідних стартових можливостей для молодих громадян, підвищення рівня освіти, вирішення проблем зайнятості, розвитку молодіжного підприємництва, поліпшення соціальної роботи з молоддю, формування високих моральних цінностей, створення умов для поліпшення здоров'я, зниження рівня негативних проявів серед молоді, активізацію молодіжного руху, зміцнення та стабілізацію структур органів державної влади, які займаються вирішенням молодіжних проблем, залученням молоді до державної служби, розширення обсягів наукових досліджень молодіжних проблем тощо.

РОЗДІЛ 3. Формування цінностей у молоді соціальним педагогом

3.1. Формування соціальним педагогом цінностей національно–патріотичного спрямування

У попередніх розділах було розглянуто природу цінностей та їхню роль у вихованні. У ділянці розвитку національного самоусвідомлення української молодої людини йдеться про систему ідеалів, до прийняття яких і до віри в які виховник приводить своїх вихованців. Як і в інших сферах виховання, він спирається на різні форми опредмечення національних ідеалів: на кодекс національних цінностей (їх перелік), на українську культуру, філософію, мову, звичаї, правові джерела, на символіку, приклади самопожертви українців задля свободи Батьківщини тощо.

За сучасних умов національне виховання молоді набуло особливої гостроти й актуальності. Воно втілює і віддзеркалює в собі процес національно-етнічного відродження української нації, як, зрештою, й інших поневолених і зросійщених колись етносів, що живуть в Україні, – поляків, євреїв, татар та ін.

Національне виховання передбачає визнання національних вартостей як визначальних. До них належать: українська ідея, що втілює в собі прагнення до державності та соборності, патріотизм і готовність до самопожертви у випадку потреби захисту Батьківщини, почуття національної самопошани і гідності, сторична пам'ять, повага до державних та національних символів та до Гімну України, любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій, повага до Конституції України, до обраних демократично владних чинників, орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави та прагнення побудувати справедливий державний устрій, протидія антиукраїнській ідеології, прагнення до розвитку духовного життя українців тощо [12, с. 322].

Серед названих вище національних цінностей сьогодні на особливу увагу заслуговують відродження національної (історичної) пам'яті та національної гідності.

Кожна людина, як і кожна нація, розвиваються у просторі й часі, і те, куди вони рухатимуться у перспективі, задається лінією їхнього розвитку в минулому. Якщо бачення цієї лінії (вектора руху) немає, то людину чи націю можна легко скерувати куди завгодно. Якщо ж таке усвідомлення є, якщо воно стійке, то всупереч труднощам і людина, і нація розвиватимуться в продовження заданого історією напрямку, своєю історичною дорогою. Так діє національна (історична) пам'ять. Отже, стає зрозумілим, чому так наполегливо нас її позбавляли і чому повернення історичної пам'яті – справа неабиякої ваги для долі нації. До чинників відновлення історичної пам'яті належить усе, що відбиває історичний шлях нашого народу, його боротьбу за волю аж до сьогоднішнього дня, його злети і поневіряння в ярмі чужинських народів. Таку інформацію в школі несуть історія, література, народна творчість, музичне і малярське мистецтво, історія культури тощо.

Жахливим засобом етноциду було формування в людини почуття національної меншовартості, що водночас культивувало повагу до "старшого брата", навіювало переконання в перевазі інших народів над нами. У самому слові "малороси", яким нас називали недруги, є щось зневажливе. Український характер і наші традиції постійно були предметом гумору і висміювання. І хоч українець дуже часто був свідомий своєї духовної переваги над поневолювачами, виражати і розвивати її змоги не мав. Це й сприяло виробленню почуття покривдженості, комплексу неповноцінності. Як зауважує з цього приводу І. Гончаренко, затиснуті в підсвідоме почуття не зникають, а лишаються там силою, що нас постійно турбує. Комплекс чужої кривди б'є по нас самих. Це почуття приводить до висновку, що ми не здатні жити самостійно і потребуємо опікуна [83, с. 107].

Метод духовної експансії чужинців був жахливо простим: позбавити український народ усіх ознак культурної самостійності, всіх цінностей, які визначають його обличчя, а що не забирається" – примусити забути. Цьому сприяла та обставина, що історична доля змушувала нас працювати на інші народи, бути їхніми інтелектуальними донорами. Духовна експансія і досі – зокрема, шляхом навмисного поширення російськомовної літературної та музично-пісенної


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32