Треба постійно привчати молодь, аби вони дивилися на світ очима громадян вільної, демократичної, самостійної Української Держави. В цьому значну допомогу дадуть бесіди про громадянство [54, с. 34].

Нині чинні комплексні національні програми для молоді дозволяють соціальному педагогові виділити провідні ідеї, що відображають основні тенденції розвитку сучасної науки й сприяють формуванню в молоді національного світогляду при неухильному дотриманні відповідних науково—педагогічних вимог.

Ідейні й політичні переконання не задаються додому за підручником, не заучуються і не викладаються у відповідях, не оцінюються балами. Вони живуть у думках, вчинках, діяльності, взаєминах людей.

Формування світогляду молоді соціальним педагогом вимагає дотримання низки науково – педагогічних вимог, а саме:

3) єдність засвоєння, застосування і неодноразового підтвердження, внаслідок критичної розумової праці, здобутих знань;

4) систематичне нагромадження молоддю досвіду позитивної поведінки;

5) ідейно-політична спрямованість навчально-виховного процесу;

Оскільки процес формування світогляду нерозривно зв'язаний з постійними й безперервними змінами в загальному розвитку молоді, то й система уявлень, понять та ідей про навколишній світ на різних етапах їх навчання й виховання різна. Тому й вироблення основ світогляду в молоді наділене своїми особливостями. Найголовніша з них полягає в тому, що школа не ставить перед собою завдання створення в учнів стрункої і закінченої системи поглядів на закономірності розвитку природи і суспільства, а дбає про засвоєння лише основних, але конче потрібних для дальшого навчання і виховання світоглядних компонентів [76, с. 92].

Початки наукового світогляду молоді формуються в процесі навчання і в позакласній виховній роботі, в діяльності дитячих та учнівських об'єднань, у суспільно корисній праці. Особливе значення мають вивчення молодими людьми рідної мови, історії, народознавства, а також різні доступні цьому вікові суспільно корисні справи.

3.2. Робота соціального педагога у формуванні загальнолюдських та особистісних цінностей молоді

У системі роботи соціального педагога на сучасному етапі особливого значення набуває формування загальнолюдських та особистісних цінностей молодої людини на основі морально-етичних норм суспільного життя.

На тлі загального падіння морально–етичних норм, бездуховності сучасного суспільства слід пам'ятати, що виховання неможливе без формування загальнолюдських, морально–етичних якостей молоді, розвитку її духовності.

На думку кандидата педагогічних наук, зав. лабораторією морально-етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України К. І. Чорної «найважливішою складовою громадянської свідомості є розвиток духовності особистості, її моральність. Вона включає гуманістичні риси, що являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості [28, с. 6].

Норми моралі полегшують сприймання норм правових, які, в свою чергу, сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральна свідомість дозволяє побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні і протиправні вчинки. Високоморальна свідомість стимулює соціально ціннісну поведінку, застерігає від правопорушень».

Аналіз даних духовно-моральних диспозицій є особливо значущим, коли йдеться про пошук шляхів громадянського виховання й, зокрема, про морально-етичні орієнтації, що відіграють вирішальне значення в процесі становлення й розвитку громадянина. У цьому зв'язку актуальною стає проблема осмислення моральних і виховних аспектів, громадянських навичок. Співіснуючи у людському суспільстві, особливо у сім'ї та школі, ми повинні шляхом громадянського виховання й освіти навчити учнів ще в молоді роки розділяти людське співчуття, бути толерантним не лише до малюка чи літньої людини, до тих, хто нам рідний та близький, а й до всіх, хто живе поруч із нами, й тих, хто живе на інших континентах нашого спільного дому – планети Земля.

Можна послідовно оглядати й аналізувати філософські системи і скрізь зустріти добро, добротворення, добропорядність, добродійність як головну вартість. Основне призначення людини на землі – творити добро. Від добра все буде добре.

Оця основна цінність червоною ниткою тягнеться через тисячоліття – закони Хаммурапі і Солона, Веди, Біблію, Коран, Домострой. У них викладені всесвітні, вічні перевірені практикою тисячоліть принципи добра: безкорислива любов, всепрощаюча доброта, відверта щиросердність, непідкупна чесність, спокійна мудрість, істина, примирення, допомога, подвижництво.

Незалежно від того, чи будемо ми вважати цю заповідь витвором людського розуму, чи Богоданого – вона вічна і неперехідна.

У Декалозі – десяти заповідях, що їх, за переказами, Бог передав людям через пророка Мойсея, – чотири визначають ставлення людей до Бога, а шість – стосуються відносин між людьми і за своїми узагальненнями є найдосконалішим формулюванням людських цінностей Ці заповіді вибиті на двох окремих скрижалях. Ось вони: шануй батька і матір своїх, не убий, не чини блуд; не кради, не давай фальшивих свідчень; не побажай добра (майна) свого ближнього [54, с. 154].

Отже, вища цінність – це щось, в ім'я чого людина живе, в ім'я чого вона готова навіть вмерти, стверджуючи цим справжність свого життя і самої себе. Спираючись на ці почуття і потреби свого духу, людина набуває здатності до осмислення самої себе і своїх вчинків, суддею яких є совість.

У сучасному розумінні етика, обґрунтовуючи відносну самостійність моралі як форми суспільної свідомості, затверджує суспільно-історичну зумовленість моральних вимог і норм, їхнього походження, розвитку і функціонування.

Педагоги та вчені сучасності працюють над проблемами морально-етичних норм і цінностей. Українські вчені, працюючи над проблемою морально-етичного виховання громадянина України