під керівництвом Г. І. Ващенка, розробили систему вартостей суспільного та особистого життя:
Абсолютні, вічні цінності: сумління, правда, віра, надія, любов, доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення, досконалість, краса, свобода, нетерпимість до зла, великодушність, оберігання життя, мудрість, благородство.
Цінності сімейного життя: подружня вірність, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, пошана до предків, догляд за їхніми могилами, взаємна любов батьків, злагода та довір'я між членами сім'ї, гармонія стосунків поколінь у сім'ї, демократизм відносин, повага до прав дитини і старших, відповідальність за інших членів сім'ї, допомога слабшим членам сім'ї, гармонія батьківського і материнського впливу у вихованні, спільність духовних інтересів членів сім'ї, здоровий спосіб життя, прихильність до спорту, культ праці, дбайливе ставлення до її продуктів, дотримання народних звичаїв, охорона традицій, гостинність, сімейна відкритість щодо суспільного життя, гігієна сімейного життя, багатодітність.
Цінності особистого життя: орієнтація на пріоритет духовних цінностей, внутрішня свобода, особиста гідність, воля (самоконтроль, самодисципліна тощо), мудрість, розум, здоровий глузд, мужність, рішучість, героїзм, лагідність, доброзичливість, правдомовність, поміркованість (в їжі, статевих стосунках, висловлюванні, в товариськості тощо), урівноваженість в особистих і громадських справах, оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість, терпеливість, гармонія душі та зовнішньої поведінки, зовнішньоетична вихованість (звички, манери, гігієна та акуратність в побуті, відраза до злослів'я тощо), підприємливість, старанність, ініціативність, працьовитість, цілеспрямованість, витривалість, наполегливість, самостійність (в мисленні, діяльності тощо), творча активність (розвинена уява, спостережливість, інтелект тощо), твердість слова, точність, самокритичність, почуття відповідальності, ощадливість (у засобах, дбайливе ставлення до свого і чужого часу), вміння мовчати і слухати інших, культ доброго імені, надійність у праці, партнерстві, у збереженні чужої таємниці тощо, шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі, протидія згубним звичкам (алкоголізму, наркоманії, палінню тощо), щедрість, допомога хворим, слабшим, сиротам, захист знедолених, увага до власного здоров'я, занять спортом, вдалий вибір поля діяльності та повноцінна самореалізація, розвиток естетичних смаків і творчих здібностей [55, с. 29-32].
Російський вчений-педагог, провідник методики колективної творчої діяльності В. Караковський, розробив перелік загальнолюдських цінностей.
Загальнолюдські цінності
Земля – спільний дім людства, яке вступає в нову цивілізацію XXI століття, Земля людей і живої природи.
Вітчизна – єдина, унікальна для кожної людини Батьківщина, що дана їй долею, заповідана їй предками.
Сім'я – початкова структурна одиниця суспільства, природне середовище розвитку дитини, де закладаються основи особистості.
Праця – основа людського буття, що найбільш повно характеризує сутність людини.
Знання – результат різноманітної і перш за все творчої праці. Знання учня – критерій труда вчителя.
Культура – велике багатство, накоплене людством як у матеріальному, так, особливо, і в духовному житті людей.
Мир – спокій і згода між людьми, народами и державами, головна умова існування Землі й людства.
Свобода взагалі є початковою умовою існування людини як Людини.
У плані виховання духовності людини особливу увагу хотілось би звернути на такі цінності:
Національна гідність, її витоки у збереженні і шануванні національних традицій.
Морально-етичне усвідомлення самоцінності своєї особистості (як українця).
Розвиток культури тільки на ґрунті традицій, бо єдність поколінь здійснюється через культуру.
У формуванні загальнолюдських та особистісних цінностей, необхідно спиратися на вищезазначені цінності, не можна не відзначити, що все ж у їх центрі має стояти Людина з її Я-свідомістю; утвердження свого власного «Я», а вже потім розширення її самосвідомості, розуміння приналежності до свого народу, поступове усвідомлене прийняття цінностей [78, с. 166].
Слід зауважити, що освіта на цьому етапі повинна працювати над створенням особистості, яка здатна запобігти кривавим конфліктам та катастрофам, що загрожують людству. Це ідея міжнародної організації ЮНЕСКО, вона знайшла відгук в усіх країнах – членах ООН.
Якщо існує мораль, то існують і критерії, за якими судять про добро і зло і які є однаковими для всіх народів і часів, єдина загальнолюдська мораль.
Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок щодо завдань, які стоять перед сучасною школою:
Сформувати людину, здатну жити за своїм покликанням і вибором.
Сформувати людину, яка зможе жити щасливо і бути корисною для свого суспільства.
3. Сформувати людину з високою шкалою цінностей, яка розрізняє добре і погане, прекрасне і потворне, тобто опанувала те, що Платон називав наукою добра і зла.
Об'єктивною основою моральності є доброта. Існують і об'єктивні критерії добра і зла. Скажімо, егоїзм, ненависть і гноблення людини завжди вважали злом, а милосердя, любов, справедливість – добром.
Для визначення добра чи зла можна використати східну мудрість, яка звучить так: «Ми любимо людей за те добро, яке ми їм зробили, і ненавидимо за те зло, що ми їм заподіяли». Давайте ми з вами зараз зостанемось наодинці самі з собою. Та любов, яку ви відчуваєте до людей, що вас оточують, є мірою Вашого добра, а та ненависть чи неприязнь, яку ви відчуваєте до когось, є мірою зла, спричиненого людям (інтенсивність почуття адекватна кількості зробленого Вами добра) [54, с. 93].
Основою ж моралі особистості є почуття власної гідності. Ми повинні пам'ятати, що людина не може дозволити нікому, ні в ім'я будь-чого, ні жодного разу образити іншого, накричати, принизити, заборонити переконання іншого, завадити можливості висловити це переконання, порушити абсолютну суверенність особистісного «Я». І якщо у кожного з нас є внутрішній бар'єр, коли людина не може дозволити собі сама, тоді ми маємо право говорити про моральність.
Повага до себе і до іншого як до рівноправного – ось що лежить в основі моральності особистості. І це повинно стати основою педагогічної діяльності.
У педагогічній діяльності досить часто почуття власної гідності на шкалі