Соціальні проблеми молоді та їхнє теоретико–методологічне вивчення завжди цікавили дослідників різних галузей знань. Однак, якщо вести мову про молодіжні проблеми взагалі, то до сьогодні будь–які комплексні дослідження тут відсутні.

Враховуючи це, ми вважаємо доцільним виділити декілька груп досліджень, за допомогою яких є можливість приступити до аналізу соціальних проблем молоді.

До першої групи варто віднести дослідження загальнофілософського, методологічного характеру, що дають найбільш загальне уявлення про людину, про молоду людину зокрема, її особливості як специфічної соціально-демографічної групи суспільства, про місце молодих людей у суспільстві. Найперше – це збірники наукових статей та колективні монографії, зокрема “Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. – К, 1996”, “Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни соціально –економічних відносин.” – К., 1993 та інші [48; 49].

Однак перш ніж перейти до висвітлення соціальних проблем молоді українськими науковцями, слід звернути увагу на дослідження молодіжних проблем радянською наукою. Адже, вивчення молодіжних проблем було започатковано ще в радянський період. Серед монографічних робіт, що вийшли у ті роки, помітно виділяються монографії Б. Бессонова, Б. Вороновича, С. Іконникової, В. Кемерова. С. Ковальова. В. Москаленко, М. Руткевича, Л. Рубіної, Г. Смирнова, В.Столетоза, Г. Чередниченка, В. Шубкіна, В. Хмелько та інших авторів. Серед цих праць помітно виділяється монографія Г. Чередниченка та В. Шубкіна "Молодь вступає у життя" – М, 1985 р. В ній автори на значному соціологічному матеріалі вперше у 80–ті роки загострено обґрунтували одну з складних проблем молоді, що з року в рік все більше поглиблювалася – проблему вибору молоддю професії та працевлаштування. Багато в чому їхні прогнози щодо соціальної незахищеності молоді сьогодні підтвердило життя [74, с. 15-16].

Концентровані і досить різноманітні статистичні і фактичні дані стосовно молоді були вміщені, зокрема, в спеціальних збірниках до відкриття XXI з’їзду ВЛКСМ (1990 р.). Так у збірнику "Соціальний портрет молоді" – М, 1990 р. під редакцією Л. Рубіноі та М. Слепцова містилися матеріали стосовно соціально-демографічних характеристик молоді, занятості, життєвих інтересів, здоров’я і т. п.

З посиланням на вищезгадане, складається враження, що проблеми молоді в Україні розглядалися широко і достатньо. Однак, це не зовсім так. До середини 80–х років практично не маємо фундаментальних комплексних наукових праць, у яких соціальні проблеми молоді досліджувалися у динаміці, з урахуванням усіх форм її життєдіяльності. соціального становлення та розвитку. Вперше таке дослідження було започатковане під керівництвом доктора філософських наук, професора М. Титми. За його методикою у 1982 році колектив вчених–соціологів розпочав у 15 регіонах колишнього СРСР лонгитюдне дослідження під умовною назвою "Шляхи покоління". Всього протягом поетапного дослідження починаючи з 1982 р. проблем-включення молоді у громадсько-політичне життя вченими за програмою дослідження, було опитано понад п'ятдесят тисяч випускників середніх шкіл, профтехучилищ і середніх спеціальних учбових закладів; вдалося простежити результати включення у суспільне життя саме тих молодих людей, що були опитані у 1982 році. Переваг у дослідженнях такого характеру досить багато. Та головне – вченим вдалося прослідкувати долі молодих, людей віком до 30 років не лише в цілому по країні, але й по окремих регіонах, визначити суттєві особливості різних груп молоді [74, с. 17-19].

Приблизно у подібному плані було проведено дослідження, що стосується окремих аспектів життя, становлення та функціонування молоді у суспільстві вченими України. Йдеться про комплексне дослідження соціальних проблем працевлаштування, навчання, громадсько-політичної, культурно-художньої діяльності молоді. За підсумками дослідження видано колективну збірку "Соціальний портрет молоді" – К.: Наукова думка, 1990. Важливо, що автори згаданого дослідження не лише добули досить багатопланову та цікаву інформацію, але й співставили її з результатами інших дослідників, в тому числі і з колишніх республік СРСР. крім того, що буває не так і часто, автори дослідження виклали ряд цікавих порад, рекомендацій стосовно практичного вирішення молодіжних проблем і реалізації молодіжної політики загалом.

Група дослідників, сформована сектором соціальних проблем молоді Інституту соціології АН СРСР під керівництвом В. Чупрова, у 1989 році завершила досить об’ємне дослідження з проблеми "Соціальний розвиток радянської молоді: показники і тенденції" – М., 1989. Авторам вдалося виділити ряд досить суттєвих і специфічних проблем сучасної молоді, загострити окремі з них.

Феномен молоді, молодіжної політики є можливість дослідити шляхом виділення окремих аспектів формування особистості молодої людини. Що стосується теми нашого дослідження, то можемо виділити також джерела і літературу такого змісту і спрямованості.

При розгляді загальних проблем соціалізації молоді, формування у неї політичної культури, ми орієнтувалися на праці

Достатньо об’ємно, особливо в останні роки, представлена наукова література, у якій аналізуються причини та проблеми відхилень поведінки молоді від норм моралі, криміногенна ситуація в молодіжному середовищі. Серед таких праць помітно вирізняється монографія “Молодь України у дзеркалі соціології”. Значення цієї праці полягає в тому, що в ній на досить значному соціологічному матеріалі вперше у вітчизняній науці було доведено, що основа для антигромадських проявів у молодіжному середовищі перш за все обумовлена соціально–економічними, політичними деформаціями у самому суспільстві [49, с. 2-3].

Не варто повністю скидати з терезів з ті