людських цінностей посідає далеко не перше місце, що спонукає особистість учня відмовитись від нього. Педагог, особливо молодий, повинен зрозуміти, що втрата учнем почуття власної гідності – нещастя для педагога, сім'ї, суспільства. Успіхи видатних педагогів А.С. Макаренка, В. О. Сухомлинського полягали в тому, що з самого початку вони створили ситуацію, в якій приниження людини (учня) не тільки з боку педагога, але й з боку інших учнів недопустиме. Без цього не можна було створити «школу радості», в якій учень міг би жити, а не перебувати.
Основна ж функція в здійсненні сутності нових підходів до морально-етичного виховання в умовах цілісного виховного процесу, організація виховної діяльності підлітків належить соціальному педагогу та вчителю.
По-перше, це робота з батьками.
Батьки, відвідуючи позакласні заходи в школі, відкривають у підлітках такі якості, про які раніше не здогадувалися.
По-друге, оптимізація взаємовідносин сім'ї та школи.
Цілеспрямована спільна робота соціального педагога та батьків, направлена на підвищення рівня моральності сім'ї і школи, надання підліткам можливості формувати свої думки, власні судження, впливати на загальну духовну атмосферу своєї сім'ї. При цьому необхідно пам'ятати, що слід уникати так званої хвороби нав'язування думок.
Тут важливу роль можуть відіграти уроки, тематичні години спілкування, позакласні виховні заходи, на яких дитина зможе розкрити себе, розвинути і реалізувати свій духовний потенціал .
У роботі з молоддю, особливо в сфері морально-етичного виховання, необхідно пам'ятати вікові особливості молодіжної групи, такі, як:
Випереджальна свідомість. Моральна поведінка молоді складається із завчених конкретних кроків поведінки, яких вони дотримуються, щоб отримати нагороду, уникнути покарання або принести задоволення якійсь авторитетній особі. Оскільки емоційно діти прив'язані до батьків і дорослих, вони із задоволенням виконують те, про що їх просять дорослі.
Досвід дитини обмежується чуттєвим сприйняттям. Діти розуміють тільки те, що вони можуть пізнати за допомогою своїх п'яти органів чуття: смаку, дотику, зору, нюху, слуху. Одночасно вони не можуть зосередити увагу більш ніж на одному аспекті ситуації.
Дитина потребує любові, доброзичливості, Почуття власної цінності, гідності і здорової поваги до себе з боку батьків, вчителів, ровесників, почуття впевненості в тому, що дитину люблять, є фундаментом, на якому дитина будує свою любов до інших людей.
Дитина також відчуває потребу в похвалі і визнанні. Кожна дитина потребує визнання правильності своїх учинків і слів. Учителям необхідно зосереджувати увагу на позитивній поведінці дитини, свідомо вишукуючи її сильні боки, звертаючи увагу на те, що у дитини гарно виходить. Критика, висміювання шкодять уявленню дитини про себе і тільки уповільнюють розвиток.
У дитини існує потреба обирати і випробувати власні сили. Пропонуючи дитині вибір, ми вчимо її відповідальності. У дітей, яким ніколи не дозволялось обирати чи пізнавати різні способи або види навчання, виникають труднощі в пристосуванні до нових ситуацій.
Потреба в незалежності й відповідальності. Щоб стати повноцінною дорослою людинкою, дитина потребує збільшення можливостей для досягнення особистої незалежності в сім'ї і школі. Тому слід організувати життя дитини таким чином, щоб весь час постійно ускладнювались доручення і обов'язки, встановити в цьому визначений порядок, систему, в цьому випадку від батьків і педагогів вимагаються додаткові зусилля, щоб дати дитині можливість рости в своїй відповідальності за власні дії і вчинки [73, с. 226].
Дуже часто і батьки, і вчителі поспішають зробити підлітків дорослими. Але в цьому віці необхідне якраз інше: необхідне створення умов і середовища, в якому підлітки перебували б якнайдовше, так би мовити, «у своєму віці» — в періоді юнацького дозрівання, багатому на фантазії та події, і) якому, немов у калейдоскопі, чергуються жвава діяльність і дитяча мрійливість. Підлітковий вік це час ідеалізму, прихованого за зовнішніми проявами грубості і байдужості, який не дозволяє підліткові терпіти приниження гідності, зневагу до своєї особистості, до свого прихованого інтимного делікатного почуття.
У процесі морально-етичного виховання дитини особливо важливо дотримуватись таких принципів:
якомога менше дидактизму;
якомога більше щирості і природності;
якомога більше емоційного напруження, щоб дитина відчувала, що і вчителю, і однокласникам це не байдуже;
вдале використання спогадів і поглядів у майбутнє;
духовна єдність;
перенесення побаченого і почутого на себе, своє життя, своє ставлення;*
переживання власної причетності до морально-етичних ситуацій. Нагадаю вам методичні прийоми, що забезпечать максимальну користь від проведення виховних заходів морально-етичного змісту:
заохочування учнів до запитань і навіть сумнівів відносно їх світоглядних уявлень;
учителю бажано висловлювати свою точку зору, бо учні хочуть знати його особисту думку. При цьому слід поважати та підтримувати тих дітей, що не згодні з учителем, висловлюють свою думку;
на свободу вибору дітей впливає спосіб мислення та навчання. Використовуючи абстрактні ідеї, можна передати дітям думки дорослих;
для пояснення невірних уявлень або незакінчених думок краще користуватися методом розмови з дітьми, що керується вчителем і може починатися так: «Що ти можеш розповісти про...»
Наша традиційна шкільна концепція морального виховання надто обмежена, формальна. Ми асоціюємо термін етичний зі спеціальними вчинками показної доброчинності, що стоїть над усякою діяльністю, тим самим відриваючи доброчинність від звичних мотивів дитячої поведінки.
Насправді основні моральні мотиви і засади — це ніщо інше, як суспільний інтелект (вміння бачити й аналізувати суспільну ситуацію) і суспільна стійкість (розвинена здатність стояти на захисті суспільних інтересів на роботі, службі тощо). Безперечно, виховання, яке спирається на суспільство та збагачує собою його надбання, не може бути неморальним [70, с. 295].
Таким чином, основою морально-етичного виховання має бути суспільний інтелект, суспільна стійкість і суспільні інтереси.
І тільки тоді школа буде мати міцні етичні підвалини, коли там запанує справжній дух шкільної