Для соціального педагога значущий сенс має орієнтація педагогічного процесу на виховання в молоді довготривалих духовно-моральних цінностей: життя народів у мирі й не насиллі, партнерстві й взаємовигідному співробітництві; права і гідність людини як найвищі мірила цивілізації; любов до батьківського дому і батьківського краю; істинний гуманізм, який виражається в дієвій доброті, співстражданні й милосерді, піклуванні про довкілля, та ін.

Формування у підростаючої особистості таких цінностей означає творення вихователем і вихованцем складного духовного явища, яке постає як результат соціально спрямованої педагогічної організації того зовнішнього світу, де розвивається молода людина, яке має охоплювати різні рівні системи молодіжного розвитку (індивідуальний, етнічний, віковий, а також соціальний).

В умовах школи, вищої школи, позашкільного виховного закладу духовність – це той змістовний і емоційно виховуючий простір, який розкриває перед кожною молодою людиною світ освіти, збагачує її знаннями, добутими пізнавальною діяльністю попередніх поколінь, людським талантом і волею і, звичайно, великою духовною мудрістю людської культури, яка освітлює дорогу людству, народам і кожній особистості.

Сьогодні така освітня ідея стає домінуючою, бо проголошує людину найвищою цінністю суспільства, формує ставлення до молодою людини як самоцінності, до молодого віку – як важливого самостійного періоду в житті людини, пропонує шляхи і принципи виховання особистості, здатної до активної творчої діяльності, саморозвитку і самовдосконалення.

Тож провідна виховна позиція має передбачати створення такого соціокультурного середовища, яке забезпечило б оптимальні можливості самовираження вихованця, його самоутвердження, прояв його таланту, що з необхідністю передбачає наявність і виховання сили духу і здоров'я у його найширшому значенні: як здоров'я тіла, духу та способу життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Акбердина А. Р. Ценностные ориэнтации как главные факторы процесса профессиональной социализации молодёжи // Аспирант и соискатель. – 2006. – № 2. – С. 156-158.

Артюх О. Р. Структура ціннісних орієнтацій молодого покоління України // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. – К.: Столиця, 1997. – С. 107-110.

Артюшкіна Л. М., Поляничко А. О. Ціннісне ставлення до світу як основа формування культури життєвого самовизначення вихованців загальноосвітньої школи-інтернату // Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 25-26 лютого 2003 р., Ужгород / За заг. ред В. В. Сагарди, М. В. Опачко. – Ужгород: УжНУ, 2003. – C. 10-13.

Багдасарьян Н. Г. Инновации в ценностных ориэнтациях студентов // Социс. – 1995. – № 4. – С. 125-129.

Бакаєв О., Біленчук П. Деякі концептуальні проблеми молодіжної політики в Україні // Розбудова Держави. – 1996. – №1. – С.13-20.

Балакірєва О. М. Трансформація ціннісних орієнтацій в українському суспільстві // Український соціум. – 2002. – №1. – С. 65-69.

Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.–метод. посібник. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.

Бех І. Д. Психологічні джерела виховання майстерності: навч. посіб. / І. Д. Бех. – К.: Академвидав, 2009. – 248 с.

Білоус А. Не заважати! Або Дещо про політичні уподобання молоді України // Дніпро. – 1996. – №6. – С.112-113.

Бородін Є. І. Історія розробки загальнодержавної програми підтримки молоді в Україні (початок XXI сторіччя) // Грані. – 2005. –№ 3. – С. 3-9.

Букраба Е. М. Динамика социально–политических ориентаций молодежи Украины в ходе демократических преображений // Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни соціально–економічних відносин. – К., 1993. – С. 87-91.

Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навч. посіб. – 3-тє вид., доопрац. і доп. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

Вашкевич В. Світоглядна складова історичної свідомості сучасної студентської молоді // Людина і політика. – 2004. – №5. – С.140-144.

Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академія, 2001. – 576 с.

Всеукраїнська науково-практична конференція ’’Молодь та суспільство: шляхи розв’язання проблем’’ // Пульсар. – 2001. – №8. – С.49.

Головатий М. Ф. Деякий досвід і проблеми розробки і здійснення молодіжної політики у другій половині 80-х першій половині 90-х років у колишньому СРСР та в Україні // Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – К., 1993. – С. 84-114.

Головатий М. Особливості та суб’єкти формування і реалізації молодіжної політики в Україні у сучасних умовах // Ракурс УІМ. – 1994. – №1. – С. 5-9.

Гребенюк Л. І. Молодь і політика // Вісник Філософія. Політологія. – 2002. – №42-45. – С.189-201.

Дмитров М. Ф. Пріоритетні напрями молодіжної політики у діяльності державних місцевих структур та громадських організацій // Проблеми освіти. – 2006. – № 44. – С. 63-67.

Дослідження інституту психології ім. Г. С. Костюка. Звіт “Психилого–педагогічні засади гуманізації впливу інформаційного простору на підлітків та молодь”, 1996, 1998.

Дубщанська Я. Нейтральна територія: проблеми української молоді // Дзеркало тижня. – 2002. – 2 листопада – С. 21.

Дудар Н., Балакірєва О. Ціннісні орієнтації молодого покоління / Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О. Балакірєва і О. Яременко. – К.: УІСД, 2001. – С. 36-48.

Іванова О. Передумови формування соціальної політики в Україні / Соціальна робота в Україні: перші кроки / під ред. В. Полтавця. – К.: Академія, 2000. – С. 87-112

Іванова О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій. – К.: Академія, 2003.