Окремо стоять наукові праці, у яких аналізуються проблеми роботи з різними категоріями молоді. Враховуючи досить велику кількість такої літератури, бачимо за можливе виділити монографію Перепелиці М. П. “Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект)” [60].

З точки зору проблем зайнятості молоді, її професійного становлення, адаптації на виробництві ці праці багато в чому можуть бути корисними і нині.

На кінець 80-х років значно збільшився потік наукової та спеціальної літератури з проблем так званих "неформальних" об'єднань, рухів, організацій молоді. Книги, присвячені цим об'єднанням, чітко вирізняються серед інших своєю новизною, неординарністю підходу до визначення психології молодої людини. Найбільш ґрунтовними щодо аналізу, характеристики, класифікації, форм і методів діяльності неформальних об'єднань можна назвати монографії А. Громова, О. Кузіна. В. Левічевої. Так, професор В. Левічева здійснила вдалу спробу аналізу тих причин, що спонукають молодь до участі у неформальних об'єднаннях, висловила цікаві ідеї /і час підтвердив їх правомірність/ відносно перспектив розвитку молодіжних неформальних об'єднань. Головне, вважає вона, /і ми цю думку повністю поділяємо/, що за останні два десятиліття молодь виявилася відчуженою від реальної політики "витиснутою на перефирію громадських стосунків [74, с. 20-22]. Саме це значною мірою і сприяло появі так званих неформальних об'єднань.

Враховуючи те, що у науково–практичному плані соціальні проблеми молоді по–справжньому почала досліджуватися, розроблятися і реалізовуватися лише впродовж кінця 80–х рр. початку 90–х рр. Суттєвий інтерес викликають ті праці, в яких молодіжні проблеми аналізуються критично, з метою виявити головні протиріччя, що призвели до серйозних деформацій у молодіжному середовищі, молодіжному русі. У названих виданнях чи не вперше за минулі роки відкрито буди показані реальні проблеми молоді, недоліки у її соціалізації.

В Україні також останнім часом з'явилося декілька цікавих досліджень, в тому числі і прикладного характеру, у яких розглядаються проблеми формування і реалізації молодіжної політики. Йдеться, насамперед, про спеціальні збірники, підготовлені у 1990-1992 рр. за ініціативою Комісії Верховної Ради України у справах молоді, Міністерства України у справах молоді і спорту, Українського науково-дослідного інституту проблем молоді – "Молодіжна політика: проблеми і вирішення" – К., 1991, "Механізм реалізації державної молодіжної політики" К, 1991; "Матеріали з проблем реалізації державної молодіжної політики на республіканському і регіональному рівнях" – К. 1991. Різнопланові і досить оригінальні матеріали було зібрано і видано окремою книгою "Молодіжна політика: досвід, проблеми, перспективи". – К.,1991 під час проведення у 1991 році Міністерством України у справах молоді і спорту, Українським науково-дослідним інститутом проблем молоді міжнародної науково-практичної конференції з питань молодіжної політики.

Загальновідомо, що з початком так званої перебудови молодіжна політика в Україні /а сьогодні - і поготів/ формувалася і реалізовувалася в умовах політичного плюралізму, багатогранного прояву ідеологій, поглядів, точок зору. А без урахування цієї обставини неможливо зрозуміти суть молодіжної політики держави, політичних партій, рухів, громадських організацій. Особливо слід акцентувати .увагу на необхідності вивчати молодіжну політику політичних партій, те, якою мірою вони впливають на молодіжне середовище, на молодіжний рух в Україні. Хоча б тому, що до сьогодні ми не маємо жодної праці, у якій би проблема впливу політичних партій на молодь, її організації була розглянута більш-менш ґрунтовно. До цього додамо і таке. Природу політичних сил /партій, організацій, рухів/, як і їх взаємозв'язок, взаємопроникнення і у сферу молодіжної політики також вбачається можливим аналізувати перш за все шляхом вияснення суті політичного плюралізму як явища, як обов'язкового атрибута демократії [29, с. 63-64].

Предметний аналіз, визначення характеру молодіжної політики нових політичних сил може бути здійснений, по-перше, у разі вивчення характеру і особливостей самих партій. рухів, організацій, а також їх програмно-статутних документів, По-друге, у разі детального аналізу поточної діяльності цих сил.

На сьогодні маємо декілька наукових прань загального характеру, що дають змогу сформувати найбільш загальне уявлення про нові політичні партії, рухи, організації в Україні. Наприклад, Слюсаренко А., Томенко М. "Нові політичні партії України" – К., 1990 та. ін. Зокрема, тут здійснена спроба класифікувати політичні партії.

Загалом в Україні спеціальних і ґрунтовних досліджень молодіжної політики політичних партій, рухів і об’єднань поки що немає. Як загальні проблеми молоді, так і особливості молодіжної політики в Україні зокрема, можуть бути усвідомлені лише з урахуванням і в контексті усіх молодіжних проблем, їх вирішення в інших країнах.

Успіх у розробці та успішному вирішенні молодіжних проблем багато в чому обумовлений ступенем розуміння, трактування термінів "молодіжна політика", "державна молодіжна політика".

Завершуючи аналіз стану наукової розробки і головних джерел дослідження молодіжної політики, вважаємо за можливе зробити наступні висновки.

1. Навіть за наявності багатьох наукових, публіцистичних та інших праць, присвячених проблемам молоді взагалі, різних аспектів формування молодої особистості, становлення її громадянської позиції, ми не маємо праць узагальнюючих, що дають змогу виділити суть, особливості формування і реалізації молодіжної політики у 70–80-ті роки.