Гнучкість батьківської позиції розглядається як готовність і здатність змінювати стиль спілкування, способів впливу на дитину по мірі її дорослішання і в зв’язку з різними змінами умов життя сім’ї. «Застояна», інфантилізуюча позиція веде до бар’єрів спілкування, спалахів непослуху, бунту і протесту у відповідь на будь-які вимоги.

Прогностичність позиції виражається в її орієнтації на «зону найближчого розвитку» дитини і на задачі завтрашнього дня; це попереджуюча ініціатива дорослого, яка направлена на зміну спільного підходу до дитини з врахуванням перспектив її розвитку.

Одним із основних психолого-педагогічних понять для виділення різних типів сімейного виховання є стиль батьківського ставлення, чи стиль виховання – узагальнені, характерні, неспецифічні способи спілкування даного родителя з даною дитиною, це образ дій по відношенню до дитини59].

Найчастіше в психолого-педагогічних дослідженнях для визначення, аналізу батьківського ставлення використовуються два критерії: контроль і теплота.

Терміном батьківський контроль позначають ступінь вираженості у батьків заборонних тенденцій. Забороняючі батьки обмежують свободу своїх дітей; вони активно насаджують правила і стежать за тим, щоб дитина їм підкорялася і виконувала свої обов’язки. В протилежність цьому батьки, для яких заборонні тенденції не характерні, в набагато меншому ступені контролюють дітей, пред’являють до них менше вимог, накладають менше обмежень на їх поведінку і емоції, які вони виражають. Терміном батьківська теплота позначається кількість любові і схвалення, що демонструється батьками. Мати і батько, що відносяться до своїх дітей з теплотою і турботою, часто посміхаються їм, хвалять їх і підтримують. Вони прагнуть не критикувати і не карати дітей, а також утримуються від демонстрації свого несхвалення. Жорстокі батьки, навпаки, критикують, карають і ігнорують своїх дітей, рідко проявляючи свою любов або схвалення. Батьківський контроль і батьківська теплота впливають на прояв дітьми агресії і просоціальної поведінки, на формування їхньої Я-концепції, інтерналізацию етичних цінностей, а також на розвиток соціальних навиків28; 397].

Найбільш ґрунтовне дослідження стилів сімейного виховання здійснено Даяною Бомрінд. Автор вказує, для того, щоб оволодіти мистецтвом виховання, потрібно навчитися балансува-ти ступінь контролю за дитиною і духовної теплоти.

Різні співвідношення ступеня конт-ролю і теплоти утворюють авторитетний, авторитарний і ліберальний стиль ставлення батьків до дитини.

Авторитетний тип батьківської поведінки поєднує високий рівень контролю із теплотою, прийняттям і підтримкою зростаючої автономії своїх дітей. І якщо певні обмеження щодо поведінки дітей накладають-ся, їм пояснюються смисл і причини цих обмежень. Ці причини і рішен-ня не видаються дітям несправедливими, вони спокійно із ними погод-жуються. Авторитетні батьки готові вислухати заперечення своїх дітей і поступитись, якщо це буде доречно.

Діти авторитетних батьків адаптовані найкраще. Вони більш упев-нені у собі, повністю себе контролюють й соціально компетентні. З ча-сом у цих дітей розвивається висока самооцінка, у школі вони вчаться набагато краще, ніж діти, виховані батьками з іншими стилями по-ведінки.

Авторитарні батьки контролюють поведінку дітей і спонукають їх суворо дотримуватися встановлених ними правил. Вони зазвичай стри-мані у відносинах з дітьми, хоча бувають і виключення. Якщо дитина почне капризувати і настоювати на своєму проханні, можуть її покара-ти - можливо, й фізично. Авторитарні батьки віддають розпорядження й очікують їх чіткого й беззаперечного виконання. Усі спроби дитини здобути незалежність від таких батьків можуть залишитися для неї фруструючими.

Діти авторитарних батьків відрізняються замкнутістю і несміливі-стю, майже зовсім не прагнуть до незалежності, зазвичай похмурі, не-вибагливі і дратівливі. У ранньому юнацькому віці ці діти, особливо хлопчики, можуть бурхливо реагувати на заборони або покарання, на осіб, що їх здійснюють, стають неслухняними й агресивними. Дівчатка залишають-ся пасивними і залежними.

Ліберальні батьки – повна протилежність авторитарним: вони май-же або зовсім не обмежують поведінки дітей. У такій ситуації діти практично позбавлені батьківського керівництва. Навіть якщо вчинки дітей сердять і виводять із рівноваги, ліберальні батьки намагаються стримати свої почуття. Більшість з них настільки захоплюються демонстрацією безумовної любові, що припиняють ви-конувати безпосередні батьківські функції, зокрема встановлювати необхідні заборони для своїх дітей. Д. Бомрінд вважає, що ліберальні батьки ставляться до дітей із сердечністю й душевною теплотою, прий-мають їх такими, якими вони є.

Як не дивно, але діти ліберальних батьків теж можуть бути агресив-ними й неслухняними. До того ж вони схильні потурати своїм слабин-кам, імпульсивні і часто не вміють себе поводити на людях. У деяких випадках вони стають активними, рішучими й творчими людьми.

Е.Маккобі і С.Мартін виокремили ще четвертий, індиферент-ний тип батьківської поведінки, який відрізняється низьким контролем за поведінкою дітей і відсутністю теплоти й сердечності до них. Батьки не встановлюють обмежень для своїх дітей або через недостатність інте-ресу й уваги, або у результаті того, що турботи повсякденного життя залишають їм мало сил на виховання дітей. У випадку, коли потурання поєднується із відкритою неприязню, дитина відкрито дає волю своїм руйнівним імпульсам. Більшість неповнолітніх правопорушників вихо-вувалися саме у таких сім’ях72; _].

А. В. Петровский описує 4 тактики виховання в сім’ї і відповідно до них 4 типи сімейних взаємин.

Диктат в сім’ї виявляється в систематичному подавленні одними членами сімейства (переважно дорослими) ініціативи і відчуття власної гідності у інших його членів. Батьки, зрозуміло, можуть і повинні пред’являти вимоги до своєї дитини, виходячи з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, в яких необхідно приймати педагогічно і етично виправдані рішення. Проте ті з них, які віддають перевагу наказуванню і насильству перед іншими видами впливу, стикаються з опором дитини, яка відповідає на натиск, примушення, загрози своїми контрзаходами: лицемірством, обманом, спалахами грубості, а іноді відвертою ненавистю. Але