Для юнака природно в своєму розумовому розвитку прагнути до поглиблення і розширення свого психологічного простору, свого «Я». Секрет в тому, що це прагнення здійснюється серед дорослих, які вирішують свої завдання по відношенню до навчання молодих. юнаки безкінечно потребують допомоги і підтримки старших щодо вирішення життєво важливої задачі – розвитку своїх інтелектуальних властивостей, так як в цей період життя реальність власного мислення така ж, як реальність тіла, можна сказати, що вона міститься в результатах мислення і його процесі, як такому, що належить мені.

Це загострює значення спілкування між юнаком і дорослими людьми.

На поверхні побутової поведінки юнаків спостерігач бачить, що вони дуже багато часу і сили віддають спілкуванню з однолітками. Здавалось би значення дорослих суттєво змінюється у бік зменшення його значення. Але чудо життя «Я» полягає в тому, що запалити його повну силу у юнака може людина зріла, яка в своєму житті персоніфікує, конкретизує суттєві характеристики людини. Потреба в спілкуванні з дорослим обумовлена перш за все проблемами перспективного життєвого самовизначення. Вмістом спілкування з дорослими стають питання взаємовідносини людей, відносини між статями, вибір професії. Юнаки відчувають гостру потребу в нерегламентованому спілкуванні із дорослими, котрі складають їх найближче оточення.

Привертає до себе увагу ще одна особливість спілкування юнаків з дорослими. Якщо юнаки в більшості випадків незадоволені своїми відносинами з старшими, то дорослі ті ж відносини вважають достатньо задовільними2; 558].

Соціальна ситуація «порогу дорослого життя» вимагає від молодої людини вирішення найважливіших, у прямому розумінні доленосних питань професійного і соціального самовизначення. Далеко не всі старшокласники усвідомлюють значущість моменту, тому направити їх роздуми в потрібне русло, спонукати придивлятися до того, які є професії: вибирай на смак – першочергова турбота батьків. Важливо звернути увагу на відповідність вимог професії і індивідуальності молодої людини, стимулювати і підтримувати в розробці життєвого плану, що включає не тільки кінцевий результат, але і способи, шляхи його досягнення, об’єктивні і суб’єктивні ресурси, які для цього знадобляться. При цьому батьки не повинні бути надмірно наполегливі в обстоюванні своєї думки відносно майбутнього їх сина або дочки. У динамічних умовах життя сучасного суспільства старші не можуть бути абсолютно упевнені в правильності свого розуміння ситуації. Остаточний вибір повинен бути зроблений молодою людиною самостійно.

Цей період називають іноді часом «виривання коріння», деякого дистанціювання молоді від батьків, вимушених з розумінням відноситися до емоційної незалежності дітей, що росте. Проте численні дослідження показують, що і підлітки, і юнаки як і раніше мають гостру потребу у контакті з дорослою, досвідченішою людиною. Особливо виражена потреба в неформальному, нерегламентованому, довірливому спілкуванні з дорослим при визначенні перспектив майбутнього, при обговоренні моральних проблем (мета і спосіб життя, борг, любов, заміжжя, вірність і ін.). Діалог старших і молодших повинен продовжуватися на основі того, що взаємоповажає, довіри, що росте, і рівності59; 106].

Відносини з дітьми все більш втрачають ієрархічний характер, стають взаємодією між дорослими рівними людьми. Цей процес може пройти з меншими ускладненнями, якщо батьки налаштовані на ухвалення змін, своєчасно заохочують претензії юнака на самостійність і реальне просування в цьому напрямі. Іноді перехід до відносин взаємної рівності здійснюється в тривалій боротьбі батьків і дітей, перемежається періодами віддалення, навіть розриву, поки обидві сторони не зможуть прийняти реалістично свої позиції59; ].

Виявилось, що характер спілкування з дорослими суттєво впливає на параметри самооцінки. Г. С. Абрамова у своїй книзі подає такі цифри: у юнаків, які можуть довірливо спілкуватися з батьками, тільки в 8,3% неадекватна самооцінка. У юнаків з переважанням регламентованого типу спілкування з батьками неадекватна самооцінка в 87,9% випадків. Стійка ж самооцінка формується у 79,1% досліджуваних юнаків, якщо їм є з ким довірливо спілкуватись, при регламентованому спілкуванні з батьками – у 25%2; 558 – 560].

Як вже зазначалось нами вище самооцінка людини має пряме відношення до формування взаємовідносин з іншими людьми, та появи відчуття самотності.

Юнаки, які задоволені своїм довірливим спілкуванням з дорослим, характеризуються розвинутою здатністю самостійно, без допомоги інших, не по готовому шаблону, глибоко і у відповідності з властивостями реальності людського життя аналізувати і оцінювати якості своїх однолітків і дорослих, які складають круг їхнього спілкування. В них не має протиріч між потребою в довірливому спілкуванні і умовами його реального задоволення. Поведінку цих юнаків дорослі і однолітки сприймають і оцінюють як дорослу.

Зовсім інша картина характерна для юнаків з низькою задоволеністю спілкуванням з дорослими. Вони затрудняються самостійно аналізувати і оцінювати однолітків і дорослих, не вміють і не хочуть це робити. В поведінці цих юнаків спостерігачі відзначають агресивність, недовірливість, конфліктність, байдужість і так далі2; 560]

На основі здійсненого аналізу літератури, щодо впливу стилів виховання не переживання почуття самотності в період ранньої юності можна зробити наступні висновки:

Батьківське ставлення до дітей має важливе значення для формування в їхньому особистісному розвитку адекватної самооцінки, високого рівня домагань, навичок спілкування з іншими людьми та інших особистісних якостей. В залежності від того, яку поведінку та манеру спілкування обирають батьки у взаємовідносинах з дітьми, діти можуть формуватися або як самостійні цілісні особистості, які вміють бувати