Юнаки відчувають гостру потребу в нерегламентованому спілкуванні із дорослими, котрі складають їх найближче оточення.

Задоволеність юнаків своїм спілкуванням з дорослими сприяє розвитку здатності самостійно будувати взаємовідносини з іншими, оцінювати їхні якості та вчинки. А низька задоволеність спілкуванням з дорослими спричиняє формування агресивності, недовірливості та конфліктності – ці якості заважають людині побудувати адекватні стосунки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТИПУ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ СТОСУНКІВ НА ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ В ПЕРІОД РАННЬОЇ ЮНОСТІ

2.1. Методичне обґрунтування дослідження впливу дитячо-батьківських стосунків на переживання самотності в період ранньої юності.

У ході виконання бакалаврської роботи нами була висунута гіпотеза благополучність дитячо-батьківських стосунків обумовлює нижчий рівень переживання самотності дитиною у період ранньої юності.

Нами було проведене дослідження в Калуській школі №7 серед учнів 11 класів 15 – 16 років та студентів 1-го курсу ІФНТУНГ 16 – 17 років. Загалом в дослідженні брали участь 31 респондент. З них 13 – юнаки і 18 – дівчата.

Дослідження вимагало від нас здійснення емпіричного дослідження, яке реалізувалося посередництвом виконання наступних етапів:

Визначення основних методичних аспектів дослідження;

Підбір адекватного діагностичного інструментарію;

Реалізація емпіричного дослідження;

Опрацювання та інтерпретація отриманих емпіричних даних.

Нами було утворено батарею з 5 методик для дослідження рівня благополуччя взаємовідносин в сім’ї та рівня переживання самотності.

Робота з дитячо-батьківськими відносинами - один з найдавніших напрямів роботи в практичній психології. Як і в більшості інших, в цій сфері робота психолога будується за наступною схемою: збір інформації (діагностика) - аналіз інформації - робота з виділеними проблемами.

Існує велика кількість методик, що дозволяють описати картину відносин, що склалися в дитячо-батьківських стосунках. Цікаво, що протягом довгого часу для діагностики відносин переважно використовувалися методики, що орієнтовані на батьків, припускали, що саме батьки є об’єктивним джерелом інформації про дитячо-батьківські відносини.

Проте, за даними ряду дослідників, зокрема Д. Демо, М. Кер, С. Смол, А. Торнтон та ін., уявлення батьків і підлітка досить часто не співпадають, причому з віком ця розбіжність стає все сильнішою.

Прагнення отримати можливість будувати повнішу картину дитячо-батьківських відносин привело психологів до активного пошуку засобів і методик, які дозволили б прояснити, описати уявлення дитини.

При роботі з підлітками зростає ефективність використання опитувальників. Тому ми використовували наступні опитувальники.

Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім’я», який спрямований на вивчення ступеня вираженості в сімейному вихованні таких параметрів як: строгість-гнучкість виховних установок; виховання самостійності, ініціативності; домінантність матері чи батька; ставлення до школи та вчителів; жорсткість-гнучкість методів виховання; взаємовідносини в сім’ї: недружні чи теплі; взаємодопомога в сім’ї, наявність чи відсутність спільних справ; спільність інтересів; а також рівень благополуччя взаємовідносин в сім’ї.

Опитувальник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR – скорочено підлітки про батьків) вивчає установки поведінки і методи виховання батьків так, як бачать їх діти в підлітковому віці. У 1983 році цей опитувальник був адаптований в Росії співробітниками лабораторії клінічної психології Інституту ім. Бехтєрєва Л. І.Вассерманом, І. А.. Горьковою, Е.Е. Роміциной і став активно використовуватися під назвою ADOR («Підлітки про батьків»)10]. Методика дозволяє об’єктивно і надійно діагностувати особливості виховної практики батьків з погляду дітей і підлітків. Обстеження за допомогою даного тесту дозволяє істотно розширити уявлення про самосвідомість підлітків, яка формується, про взаємозв’язки сприйняття підлітками виховної практики батьків з їх характерологічними і патохарактерологічними особливостями, специфікою міжособистісного спілкування батьків. Ця методика дозволяє описати відносини з батьками по найбільш загальних проявах: доброзичливість, ворожість, автономія, директивність і непослідовність батьків, а також визначити стилі виховання характерні для батьків.

Аналіз отриманих результатів, співвіднесених з даними інших особистісних тестів, дозволяє краще зрозуміти причини порушення сімейних відносин.

Аналіз результатів по двох опитувальниках: «Моя сім’я» та ADOR «Підлітки про батьків» дасть нам можливість визначити стиль виховання, який на думку юнаків характерний для їхньої сім’ї. Проаналізувавши результати всіх шкал, ми можемо визначити наскільки благополучними є відносини в сім’ї, який рівень контролю їй характерний, чи сприяють батьки розвитку автономії своїх дітей та ін.

Діагностувати почуття самотності, а також дати йому єдине визначення є достатньо важко, оскільки на переживання стану самотності впливають не стільки реальні відносини чи почуття індивіда, скільки ідеальне уявлення про те, якими вони повинні бути [50].

Для визначення рівня самотності у досліджуваних ми використали методику «Діагностика рівня суб’єктивного почуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюссона; , ]. Це модифікована шкала вимірювання самотності UCLA - найбільш вживана шкала для вимірювання самотності була розроблена (в рамках одновимірного підходу) Данієлем Раселом із співробітниками. Вона включає 10 позитивно і 10 негативно сформульованих пунктів та є спрямованою на визначення рівня суб’єктивного почуття самотності людиною.

Також ми використали методику «Схильність до самотності»23; ], яка являє собою фрагмент тесту А. Е. Личко «Визначення акцентуацій характеру у підлітків». Дана методика спрямована на визначення прагнення людини залишатись наодинці, перебувати насамоті.

Аналіз результатів за цими двома методиками дозволить нам визначити, який рівень самотності характерний опитуваним і чи прагнуть вони залишатись насамоті.

Також нами були відібрані окремі шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві, які дозволяють дослідити ставлення підлітків до батька; до себе; до друзів; до сім’ї та до матері. Шкали які відображають ставлення до батька, матері та сім’ї дадуть нам можливість доповнити результати які були отримані по попередніх методиках. Шкала ставлення до друзів дозволить відзначити