Результати по шкалі «директивності» вказують, що батьки рідко обирають дерективний тип поведінки по відношенню до своїх дочок. Батьки рідко змушують їх підкорятись нормам та правилам поведінки, прийнятим в суспільстві і певній культурі, вкладаючи в її душу заповіді моралі. Ці результати доповнюються результатами за шкалою «автономності» достатньо часто батьки проявляють автономність по відношенню до дочок. Дівчата описують автономність батька як претензію на лідерство, причому лідерство недосяжне, недоступне для взаємодії з ним. Він видається людиною відгородженою від проблем сім’ї невидимою стіною, особою, що існує паралельно з рештою членів сім’ї. Батьку абсолютно все одно, що відбувається навколо, його дії найчастіше не узгоджуються з потребами і вимогами близьких, інтереси яких повністю ігноруються.

За шкалою «непослідовності» в деяких батьків достатньо високі результати. Тут батько представляється людиною абсолютно непередбачуваною. З достатньо високим ступенем ймовірності в його поведінці можуть проявлятись абсолютно суперечливі психологічні тенденції, причому амплітуда коливань максимальна.

Такій тип поведінки, якій обирають достатньо багато батьків при вихованні власних дочок деструктивно впливає на їх розвиток.

Серед батьків у ставленні до дочок частіше проявляється холодність та відстороненість – індиферентний стиль виховання, однак в більшості випадків батьки приймають своїх дочок, і застосовують ліберальний чи авторитетний стиль виховання.

Підбиваючи підсумки по методиці АDOR можна сказати, що матері частіше проявляють гіперопіку по відношенню до своїх дітей ніж батьки, але і вимогливість матерів до дітей значно вища ніж у батьків. Батьки частіше проявляють холодність та відстороненість по відношенню до дітей ніж матері. Також цікавим фактом є те, що обоє батьків частіше не приймають своїх дочок і не висувають до них ніяких вимог, обираючи таким чином індиферентний стиль виховання ніж синів.

Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім’я», дозволяє нам визначити ступінь вираженості в сімейному вихованні таких параметрів як: строгість-гнучкість виховних установок; виховання самостійності, ініціативності; домінантність матері чи батька; ставлення до школи та вчителів; жорсткість-гнучкість методів виховання; взаємовідносини в сім’ї: недружні чи теплі; взаємодопомога в сім’ї, наявність чи відсутність спільних справ; спільність інтересів; а також рівень благополуччя взаємовідносин в сім’ї. Отримані результати подаються в таблиці – додаток Д. Чим вищий бал отриманий по конкретному фактору тим позитивніше проявляєтьс даний фактор. Низькі результати отримані по певному фактору вказують на педагогічно негативний прояв фактора.

Також даний опитувальник дозволяє нам визначити одного з батьків, який є домінантним у вихованні дитини:

Мати – 80,6%;

Батько – 9,7%;

Обоє – 9,7%.

Такі результати свідчать про те, що батьки мало беруть участь у вихованні своїх дітей. В більшості сімей роль вихователя належить матері. Це призводить до нехватки батьківської опіки та його контролю при зростанні та становленні дітей. Юнаки втрачають зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися.

Ми можемо стверджувати, що саме стиль виховання домінантного родителя в сім’ї є домінантним для становлення особистості юнака, в тому випадку коли стилі батьківського виховання батьків не співпадають. Повернемось до таблиці «Результати отримані по опитувальнику «Підлітки про батьків» ADOR» додоток А і проаналізуємо у відсотковому співвідношенні домінуючі стилі, які для зручності аналізу виділені жирним шрифтом. У всіх випадках де домінує обоє батьків стилі виховання співпадають.

Домінуючі стилі виховання (рис. 2.7):

Рис. 2.7 Домінуючі стилі виховання

Як видно з рисунку 2.7. в більшості випадків батьки обирають ліберальний стиль виховання, який характеризується високим рівнем опіки, теплоти та турботи, однак не достатком контролю за поведінкою дітей. А юнакам дуже необхідний батьківський контроль, як би вони іноді не бунтували. Таким чином даний стиль виховання часто призволить до формування агресивної та імпульсивної поведінки дітей. Лише в окремих випадках при такому стилі виховання юнаки виростають внутрішньо багатими, креативними особистостями.

Хотілося б щоб батьки частіше використовували авторитетний стиль виховання, який поєднує в собі достатній рівень опіки із досатнім рівнем контролю.

Отримані результати по опитувальнику «Моя сім’я» дають можливість нам визначити рівень взаємовідносин в сім’ї. В опитувальнику передбачено 4 рівня благополучності: благополучний (високий), менш благополучний, задовільний та неблагополучний. В нашій групі не виявлено респондентів з благополучним та неблагополучним рівнем взаємовідносин в сім’ї

Рис. 2.8 Рівні благополуччя взаємовідносин в сім’ї

Розглянемо наявність чи відсутність взаємозв’язку між стилями виховання в сім’ї та рівнем благополуччя з точки зору дитини, співсталяючи дані з опитувальників АDOR та «Моя сім’я» (Рис. 2.9):

Рис. 2.9 Зведені дані з опитувальників АDOR та «Моя сім’я»

Згідно з Д. Бомрінд, Г Крайг та іншими дослідниками які займалися вивченням стилів виховання в сім’ї авторитетний стиль виховання вважається одним з найоптимальніших для виховання соціально адаптованих особистостей. Авторитетний та ліберальний стилі характеризуються високим рівнем прийняття теплоти та любові у взаємостосунках між дітьми та батьками, що в свою чергу спричинює вищий рівень взаєморозуміння та благополучність взаємовідноси в сім’ї. Авторитарний стиль, який арактеризуєься емоційною холодністю та високими вимогами по відношенню до дитини, а також індиферентний стиль – відсутність емоційного прийняття та вимог у відносинах з дитиною призводять до відсутності чи руйнації взаємовідносин між батьками і дитиною і характризуються низьким рівнем благополуччя.

Як ми бачимо на рис. .9 певне співвідношення між стилями виховання та рівнем благополуччя взаємовідносин в