сім’ї прослідковується. Авторитетний та ліберальний стилі виховання спільною ознакою яких є високий рівень емоційного прийняття та тепла можуть сприйматись та характеризуватись юнаками як з менш благополучним так із задовільним рівнем взаємовідносин у сім’ї. А авторитарний та індиферентний стилі виховання спільною ознакою яких є емоційне відкидання та холодне ставлення до дітей характеризуються лише задовільним рівнем взаємовідносин в сім’ї.
Обрані нами шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві дозволяють дослідити ставлення підлітків до себе; до батька; до друзів; до сім’ї та до матері. Проаналізуємо отримані результати по кожній шкалі окремо.
До шкали ставлення до себе відносились такі незавершені речення як: «Якщо всі троти мене, то…», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб…», «Моя найбільша слабкість полягає в тому…», «Коли мені починає не щастити я…». Для зручності інтерпретації ми розділили результати на позитивний, нейтральний та негативний рівень прийняття, як і пропонується авторами методики. У випадку коли переважають твердження такого характеру як: «Якщо всі троти мене, то я знайду вихід», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб досягти успіху і бути щасливим», «Коли мені починає не щастити я щось міняю, щоб це змінити», по ми можемо стверджувати, що досліджуваний позитивно ставиться до себе, він впевнений в собі знає, що може будувати власне життя і досягти успіху. Переважання таких тверджень: «Якщо всі троти мене, то, я падаю в депресію і нічого не можу змінити», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб бути», «Моя найбільша слабкість полягає в тому я ні на що не здатний», «Коли мені починає не щастити я… мені переважно не щастить, я в депресії», то ми стверджуємо, що в юнака негативне ставлення до себе, він не впевнений в своїх силах, навіть не пробує щось поміняти. Відповіді які знаходяться між позитивним ставленням та негативним трактуються нами, як нейтральне ставлення: «Якщо всі троти мене, то я не знаю що робити», «Думаю, що я достатньо здібний, щоб робити щось», «Коли мені починає не щастити я нервуюсь».
Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до себе у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.13):
Рис. 2.13 Ставлення досліджуваних до себе
На рисунку добре видно, що у підлітків переважає позитивне ставлення до себе. Вони сприймають себе спроможними самостійно будувати своє життя, здібними, щоб досягнути бажаного. Значно менша частина підлітків нейтрально ставляться до себе говорячи, що є речі яких вони не спроможні змінити, вважають, що не можуть і не бажають йти проти соціуму та проти обставин. І лише невелика частина підлітків негативно ставиться до себе. Вони вважають, що в них відсутні будь які здібності, вони не здатні нічого змінити.
До шкали ставлення до батька відносились такі незавершені речення як: «Думаю, що мій батько рідко…», «Якщо б мій батько тільки захотів…», «Я хотів би щоб мій батько досягнув своїх мрій; …залишався таким як є.», «Думаю, що мій батько…». Позивне ставлення характеризується твердженнями: «Думаю, що мій батько рідко свариться, …лишає мене», «Якщо б мій батько тільки захотів щось, він би цього досягнув», «Я хотів би щоб мій батько…», «Думаю, що мій батько дуже добрий; мене любить». Нейтральне ставлення виражається через такі вислови: «Думаю, що мій батько рідко щось робить», «Якщо б мій батько тільки захотів, щось поміняти», «Я хотів би щоб мій батько щось міняв». Негативне ставлення до батька висвітлюється в таких твердженнях: «Думаю, що мій батько рідко думає про мене; цікавиться мною», «Якщо б мій батько тільки захотів поговорити і зрозуміти; вислухати мене», «Я хотів би щоб мій батько приділив увагу мені», «Думаю, що мій батько егоїст;»
Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до себе у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.14):
Рис. 2.14 Ставлення досліджуваних до батька
(Примітка: сумарні результати по шкалах не дорівнюють 100% у зв’язку з тим, що є сім’ї в яких відсутні батьки).
Як ми бачимо більшість юнаків негативно ставиться до своїх батьків, характеризує їх як таких, що не цікавляться життям дітей, не приділяють достатньо уваги, не вислуховують та не розуміють. Часто пишуть в твердженнях, що батьки нічого не можуть змінити чи досягти. Також достатньо високий відсоток досліджуваних нейтрально ставляться до своїх батьків. І найменша частина досліджуваних позитивно ставиться до батьків. Оцінює їх як хороших батьків, які приділяють достатньо часу та уваги.
Такі результати показують, що спілкування дітей з батьками є проблемним та недостатнім. Батьки приділяють замало часу своїм дітям, мало беруть участь у вихованні. Юнаки не сприймають їх як зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися. Все це диструктивно впливає на розвиток особистості в юнацькому віці.
Шкала ставлення до матері містить такі твердження: «Моя мама і я…», «Моя мама…», «Вважаю, що більшість матерів…», «Я люблю свою маму, але…». У випадку коли переважають твердження такого характеру як: «Моя мама і я друзі; …маємо добрі відносини», «Моя мама найкраща, найтерпиміша;…робить все, щоб мені було добре», «Вважаю, що більшість матерів хороші матері», «Я люблю свою маму, але вона любить мене ще більше», то ми можемо стверджувати, що досліджуваний позитивно ставиться до матері. Переважання таких тверджень: «Моя мама і я родина; …обоє жінки», «Моя мама вчителька», «Вважаю, що більшість матерів вимушені жертвувати чимось», «Я люблю свою маму, але вона мене не завжди розуміє мене»., то ми стверджуємо, що в юнака нейтральне ставлення до матері. Відповіді такого