Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до матері у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.15):

Рис. 2.15 Ставлення досліджуваних до матері

У юнаків переважає позитивне ставлення до матері. В більшості випадків вони описують матерів, як дбаючих, розуміючих готових вислухати та допомогти. Однак всі вони зазначають що інколи матері не можуть зрозуміти їх, хоча дуже намагаються це зробити. Юнаки не можуть повністю відкритись своїм матерям, є речі про які говорити з матір’ю ніяково чи не коректно. Мати не може сприйняти все.

Шкала ставлення до сім’ї містить такі незавершені речення: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім’я…», «Моя сім’я поводиться зі мною як з…», «Більшість відомих мені сімей…», «Коли я був дитиною моя сім’я…». позитивне ставлення описується твердженнями: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім’я найкраща», «Моя сім’я поводиться зі мною як з підлітком; …особистістю, яка розвивається», «Більшість відомих мені сімей щасливі», «Коли я був дитиною моя сім’я була коло мене». Твердження: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім’я така сама», «Моя сім’я поводиться зі мною як з дитиною», «Більшість відомих мені сімей такі як моя», «Коли я був дитиною моя сім’я була не дуже дружньою; …любила мене» виражають нейтральне ставлення до сім’ї. Негативне ставлення проявляється в твердженнях: «В порівнянні з більшістю сімей моя сім’я якась дуже сумна», «Більшість відомих мені сімей мають проблеми з дітьми; …розпадаються», «Коли я був дитиною моя сім’я була закордоном; …часто свариться».

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до сім’ї у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.16):

Рис. 2.16 Ставлення досліджуваних до сім’ї

Більшість досліджуваних проявляють нейтральне ставлення до сім’ї. Вони характеризують свою сім’ю як більшість, нормальну. Ті досліджувані, які оцінюють свою сім’ю позитивно описують її як дружню, розуміючу, таку що підтримує і допомагає, сприймає та ставиться до юнака як до особистості яка розвивається і стає самостійною.

До шкали ставлення до друзів водять такі незавершені речення: «Думаю, що справжній друг…», «Не люблю людей які…», «Більше всього люблю тих людей які…», «Коли мене нема, мої друзі…». Позитивне ставлення висвітлюється в твердженнях: «Думаю, що справжній друг ніколи не зрадить; завжди поруч», «Не люблю людей які лицемірять», «Коли мене нема, мої друзі дзвонять мені; …сумують без мене». Твердження які виражають нейтральне ставлення до друзів: «Думаю, що справжній друг має бути», «Більше всього люблю тих людей які добре ставляться до мене», «Коли мене нема, мої друзі щось роблять, займаються тим, що завжди». Негативне ставлення проявляється в твердженнях: «Думаю, що справжній друг пес; хом’ячок», «Не люблю людей які зраджують», «Більше всього люблю тих людей які », «Коли мене нема, мої друзі пліткують про мене; …не помічають цього».

Розглянемо результати дослідження за шкалою ставлення до друзів у відсотковому співвідношенні (Рис. 2.17):

Рис. 2.17 Ставлення досліджуваних до друзів

Більшість досліджуваних позитивно ставляться до друзів, описують їх як вірних, таких що сумують, не лицемірних та щирих. Досліджувані які негативно ставляться до друзів описують їх як лицемірних та нечесних, однак зустрічаються такі вислови як: «Боюсь залишитись без друзів».

Вище ви описуєте ставлення до тата і до мами – це тема стосунків з батьками, а не переживання самотності.

Роблячи висновки по дослідженню стилів батьківського виховання ми можемо виділити:

У більшості сімей батьки обирають ліберальний стиль виховання, який характеризується слабкою регламентацією поведінки дитини та безумовною любов’ю. Батьки відкриті для спілкування, проте переважаючий напрям комунікації — від дитини до батьків. Дітям наданий надлишок свободи при незначному керівництві з боку батьків; батьки не встановлюють яких-небудь обмежень. Діти схильні до неслухняності і агресивності, на людях поводяться неадекватно і імпульсивні, невимогливі до себе.

Нажаль жодна із сімей не характеризується найвищим рівнем благополуччя в сім’ї, але також не виявлено і не задовільного рівня сімейних взаємовідносин, всі сім’ї характеризуються або задовільним або менш благополучним рівнем взаємовідносин.

Також нами було виявлено, що спілкування юнаків із батьками є достатньо проблемним. Батьки достатньо часто приділяють замало уваги своїм дітям, що негативно впливає на розвиток дітей. А матері виконують роль голови в сім’ї та є провідними у вихованні дітей. Вони достатньо часто проявляють гіперопіку та низький рівень контролю, що також не сприяє розвитку дитини, як цілісної, самостійної всесторонньо розвинутої особистості.

2.3. Психологічні особливості переживання почуття самотності в період юності

Почуття самотності, як стверджують дослідники, які займались вивченням даної проблеми (К. Боумен, Р. Вейс, В. Дерлега, О. Зілбург, С. Маргуліс, С. Мускатас, Е. Пепло, К. Роджерс, Х.С. Салліван та інші) переважно вперше з’являється в підлітковому та ранньому юнацькому віці і переживається самотність в цьому віці найгостріше. Юнаку здається, що він одинокий у всесвіті і не існує такої людини, яка б могла зрозуміти його чи розділити з ним його почуття.

Методика «діагностики рівня суб’єктивного почуття самотності» Д. Расела та М. Фергюссона дозволяє нам визначити рівень самотності, який суб’єктивно переживається людиною. Результати в таблиці додаток Е.

Висвітлимо дані у процентному відношенні (Рис. .10):

Рис. 2.10 Рівень самотності, який суб’єктивно переживається юнаками й дівчатами

Отримані результати підтверджують аспекти, які описані нами в теоретичній частині. Самотність достатньо часто супроводжує підлітковий та юнацький вік, а не є лише ознакою зрілого та похилого віку. Специфічні завдання які стоять перед особистістю в юнацькому віці часто