Ми використовували такі методики:

Опитувальник соціалізації для школярів «Моя сім’я»;

Опитувальник «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR – скорочено підлітки про батьків);

методику «Діагностика рівня суб’єктивного почуття самотності» Д. Рассела та М. Фергюссона;

методику «Схильність до самотності», яка являє собою фрагмент тесту А. Е. Личко;

Окремі шкали із методики «Незавершені речення» Дж. М. Сакса та С. Леві.

Отримані результати описані та інтерпретовані у другому розділі. На основі цього ми можемо стверджувати, що більшість батьків обирають ліберальний стиль виховання дітей, який характеризується слабкою регламентацією поведінки дитини та безумовною любов’ю. Дітям наданий надлишок свободи при незначному керівництві з боку батьків; батьки не встановлюють яких-небудь обмежень. Тому часто в ранньому юнацькому віці у дітей проявляється неслухняність та агресивність.

Спілкування юнаків із батьками (з татом) є достатньо проблемним. Батьки дуже часто проявляють замало уваги до своїх дітей, приділяють їм мало часу. Матері беруть на себе роль голови сім’ї і це все негативно впливає на розвиток особистості юнака. У юнаків відсутній зразок дорослої, відповідальної поведінки, на який можна було б орієнтуватися.

В ході дослідження нами було виявлено, що жодна сім’я не характеризується високим рівнем благополуччя, всім сім’ям респондентів притаманний менш благополучний або задовільний рівень благополуччя сімейних стосунків.

Дослідження рівня самотності та рівня схильності до самотності в ранньому юнацькому віці показало, що більшості юнакам притаманний середній рівень самотності та прагнення до самотності. Було виявлено також обернено пропорційну залежність між цими двома показниками, що свідчить про те, що якщо у людини бажаний та реальний рівень взаємостосунків з людьми співпадають, у неї виникає бажання усамітнитись для збереження цілісності власної особистості. А якщо людина немає бажаного рівня комунікативних контактів, то усамітнення для неї починає служити ще одним нагадуванням її самотності.

Порівняння отриманих результатів по стилях виховання які використовуються батьками та рівнем благополуччя в сім’ї і наявним рівнем самотності та схильності до самотності, дозволяє нам зробити висновок, що гіпотеза про вплив рівня благополуччя взаємовідносин в сім’ї на рівень переживання самотності у період ранньої юності яка висувалася нами підтверджується.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання, які характеризуються високим рівнем теплоти та емоційного прийняття дітей, а також достатньо благополучним рівнем взаємовідносин в сім’ї зумовлюють у юнаків наявність низького чи середнього рівня самотності.

При авторитарному стилі виховання, ознаками якого є низький рівень теплоти та емоційного прийняття та високий рівень контролю зі сторони батьків наявний задовільний рівень благополуччя взаємовідносин в сім’ї для юнаків характерний середній рівень самотності.

Індиферентному стилю виховання, який характеризується емоційною холодністю ставлення батьків до дітей та безконтрольністю їх поведінки притаманний задовільний рівень благополуччя сімейних відносин. При такому поєднанні в юнаків наявний високий рівень самотності.

Авторитетний та ліберальний стилі виховання, які характеризуються високим рівнем теплоти та емоційного прийняття дітей, а також достатньо благополучним рівнем взаємовідносин в сім’ї зумовлюють у юнаків наявність низького чи середнього рівня самотності.

При авторитарному стилі виховання, ознаками якого є низький рівень теплоти та емоційного прийняття та високий рівень контролю зі сторони батьків наявний задовільний рівень благополуччя взаємовідносин в сім’ї для юнаків характерний середній рівень самотності.

Індиферентному стилю виховання, який характеризується емоційною холодністю ставлення батьків до дітей та безконтрольністю їх поведінки притаманний задовільний рівень благополуччя сімейних відносин. При такому поєднанні в юнаків наявний високий рівень самотності.

Однак нами був виявлений ще один чинник який впливає на рівень самотності в ранньому юнацькому віці – це наявність міжособистісних комунікативних зв’язків з однолітками на достатньому рівні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Абраменкова В. В. Проблемы отчужденности в отечественной психологии // Вопросы психологии, 1990 N 1, с. 5-12.

Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Издательский центр «Академія», 1997. – 704с.

Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Г.Є. Улунова; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 20 с. — укp.

Алексеев С.С. Гештальт одиночества (феномен одиночества: его роль в развитии и терапии невроза) ().

Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2-х томах, Т. 1. Под редакцией А.А. Бодалева, В.Ф. Ломова, Н.В. Кузьминой, Москва. «Педагогика», 1980.

Байярд Р., Байярд Дж. Ваш беспокойний подросток. – М.,1991.

Бердяев Н.А. Опыт философии одиночества и общения, Москва, «Республика», 1993.

Большой психологический словарь. Под ред. Мещерякова Б.Г., Зинченко В.П. М.: Прайм-Еврознак, 2003 - 672 с.

Варга А. Я. Типы неправильного родительського отношения // Автореф. Дис. … канд. психол. Наук. – М., 1987

Вассерман Л.И., Горьковая И.А., Ромицына Е.Е. Родители глазами подростка: психологическая диагностика в медико-педагогической практике. Учебное пособие. - СПб.: «Речь», 2004. - 256 с.

Вейс Р. Вопросы изучения одиночества // Лабиринты одиночества. - М.:Прогресс,1989.-624с.

Винникот Д. В. Разговор с родителями. – М., 1995.

Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа СПб.: «Наука», 1992. ()

Глозман Ж. В. Личность и нарушения общения, МГУ, 1987.

Джайнотт Х. Дж. Родители и дети. – М., 1986.

Дольто Ф. На стороне подростка. СПб., 1997.- 192 с.

Дружинин В. Н. Психология семьи. – М., 1996.

Долгинова 0. Б. Одиночество и отчужденность в подростковом и юношеском возрасте, дисс. конд. псих, наук, Санкт - Петербург, 1996.

Эйдемиллер Э. Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. – М., 1996.

Эриксон Э. Детство и общество. – Обнинск, 1993.

Эрриксон Э. Идентичность: юность и кризис, Москва, «Прогресс», 1996.

Захаров Л. И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982.

Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2002 – 512 с: ил. – (Серия «Мастера психологии»).

Ковалева Л. Е. Микроклимат семьи. – М: Знание. – 1979. – 96 с.

Ковалев