План

Вступ | 3

Розділ 1. Теоретичні основи підготовки соціального педагога до роботи з обдарованими дітьми………………………………. | 5

1.1. Обдарованість як соціально-педагогічний феномен………………... | 5

1.2. Питання підготовки соціального педагога до роботи з обдарованими дітьми в науковій літературі………………………… | 15

Розділ 2. Дослідження та діагностика готовності соціального педагога до роботи з обдарованими дітьми……………………. | 30

2.1. Особистісно-орієнтована підготовка соціального педагога до роботи з обдарованими дітьми………………………………………. | 30

2.2. Готовність студентів-випускників до роботи з обдарованими дітьми………………………………………………………………….. | 42

Висновки ………………………………………………………… | 48

Література ……………………………………………………….. | 52

Вступ

В Україні професійна підготовка вчителів, соціальних педагогів здійснюється у відповідності із сучасними світовими стандартами, визначеними Болонським процесом та узгоджується з пріоритетними напрямами системи національної освіти та виховання, орієнтується на виконання соціального замовлення держави – формування творчих фахівців вищої категорії. Державна програма „ Вчитель” 2002 року є одним із перших в Україні документів, спрямованих на реалізацію заходів щодо модернізації змісту підготовки кадрів з урахуванням вимог реформування вітчизняної системи освіти в світі розвитку європейського освітнього простору, здійсненні переходу від репродуктивної освіти до освіти інноваційного гуманістичного типу. Підготовка соціально – педагогічних кадрів на початку нового тисячоліття в Україні обумовлюється кардинальними змінами в соціальному, громадському та індивідуальному бутті.

На сьогодні важливим є аналіз роботи соціального педагога з обдарованими дітьми. Тому, доречно звернути увагу на соціально-педагогічний підхід до соціального захисту обдарованих дітей, та соціально-інтегративний підхід до підтримки обдарованих дітей, а також на особливості соціально-педагогічної діяльності в педагогічних закладах для обдарованих дітей.

Сьогодні над проблемою розвитку обдарованих учнів працюють педагоги і науковці: І. Слободенюк, О. Кульчицька, Г. Костюк, А. Савченко, В. Стрельніков, В. Моргун, А. Богданова, І. Ручка, А. Матюшкін, Д. Богольмнська, Н. Лейтес та інші.

Якщо говорити про означення обдарованості, обдарована дитина то слід зазначити, що сьогодні, у найбільш загальному, вигляді обдарованість можна визначити як підвищений рівень розвитку однієї або кількох здібностей людини, на основі яких з’являється можливість досягти високих результатів у соціально значущих видах діяльності. Мета моєї роботи є те, як соціальний педагог має працювати з обдарованою дитиною.

Проблема підготовки соціально – педагогічних кадрів для роботи з обдарованими дітьми вказує на той факт, що більша частина працівників соціальної сфери не має спеціальної підготовки для роботи з обдарованими дітьми. Успіх розвитку дитячої обдарованості залежить від рівня професійної підготовки спеціалістів. У вищих педагогічних закладах має здійснюватись підготовка кадрів для соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми.

Прикладом такої інновації є освітньо-виховна робота факультету психології та соціальної роботи Ніжинського державного університету імені М. Гоголя. Факультет знаходиться в стані постійних змін і пошуків, орієнтиром яких стали демократичні перетворення в соціально-економічній, освітніх сферах тощо.

Отже, процес підготовки соціальних педагогів до роботи з обдарованими дітьми відбувається у контексті оновлення й модернізації державної системи загальної освіти, у відповідності до потреб дитячого населення, з урахуванням соціально-економічної ситуації регіону; вдосконалення змісту та форм підготовки соціально-педагогічних кадрів.

Р. 1. Теоретичні основи підготовки соціального педагога до роботи з обдарованими дітьми

1.1. Обдарованість як соціально-педагогічний феномен.

Останнім часом характерним для сучасної освіти є застосування технологій, які сприяють:

а) індивідуалізації навчання;

б) діяльнісній активізації учнів;

в) діалоговій взаємодії між вчителем і учнем.

Лише за таких умов можна досягти основних дидактичних цілей нової системи навчання у 12-річній школі. При цьому їх значущість полягає у спрямуванні навчального процесу на перетворення кожного учня, за сприятливої для навчання атмосфери, в суб’єкт пізнання, реалізації його творчих потенцій, розвитку обдарованості, креативності, новаторства.

Саме тому для збереження інтелектуального потенціалу нації, який є показником духовного і матеріального поступу країни, дедалі актуальнішою стає проблема навчання і розвитку обдарованих дітей. Про це свідчать Укази Президента України про державну підтримку обдарованої молоді ( квітень, 2000 р.) та про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 рр. ( лютий 2001р.), а також Закон Верховної Ради України „Про позашкільну освіту ” (червень 2000р.) [29].

Також планується замість програми „Діти України” розробити державну програму „Творчість, інтелект, обдарованість”[23], адже творчі особистості є носіями науково-технічного прогресу. Наприклад, з метою виявлення і розвитку обдарованих дітей США навіть створена галузь – психологія обдарованості.

Для виявлення таких дітей вчителі мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять „талант”, „обдарованість”, „здібність”, „обдарована дитина”, знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми. Зазначимо, що у давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації.

Здібності (за психологічним словником) – це такі індивідуально-психологічні особливості людини, які сприяють успішному виконанню нею тією чи іншої діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має. Від народження людини має лише задатки здібностей, з яких під впливом зовнішнього середовища, навчання й виховання розвиваються загальні, розумові, інтелектуальні, спеціальні (до окремих видів діяльності) здібності.

Термін „обдарований” був вперше вжитий А. Треєм у 1839 р. у розумінні слова „геній”. Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору. Перша – соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні їхніх здібностей зумовлена різницею життєвих умов(Дж. Локк, К.А.Гельвецій), і обдарованість – поширене явище (В. П. Ефроїмсон). Друга – генетична: обдарованість вроджене, досить рідкісне явище, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати,