За рішенням всесвітньої організації охорони здоров’я обдаровані діти входять до „групи ризику”, як і розумово відсталі, діти алкоголіків, малолітні правопорушники. Вони потребують особливого виховання, спеціальних навчальних програм, спеціальних класів, шкіл, підготовлених вчителів. Як зазначають Ю.С. Василькова та Т.А. Василькова, у роботі з обдарованими дітьми виникає певна складність. Серед них бувають „зазнайки”, „фанатики”, „ліниві”, „психопати”, „невротики”, „скромні”. Батькам і соціальному педагогу слід знати, як їх треба виховувати.

Соціальний педагог повинен:

знайти шляхи взаєморозуміння з обдарованою дитиною, визначити її особливості, взаємовідносини в сім’ї, конфлікти в сім’ї;

налагодити зв’язок з батьками;

бути терплячим.

Соціально-психологічний підхід до соціального захисту обдарованих дітей полягає в тому, що обдарованість дитини можуть встановити професійно підготовлені спеціалісти, які орієнтуються на такі параметри: інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, здібності щодо образотворчого мистецтва і музики, психомоторні здібності.

Соціально-інтегративний підхід до підтримки обдарованих дітей передбачає розгляд досвіду щодо створення різних типів навчальних закладів для обдарованої дитини. Ця проблема постає гостро. Так, певна кількість дослідників вважає, що поняття обдарованості не повинно існувати. Популярну точку зору займають прихильники елітної концепції навчання і виховання, які пропонують навчати таких дітей в окремих школах.

Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей – це перш за все пом’якшення для них негативних наслідків процесів, які відбуваються в суспільстві, створення умов для реалізації інтересів і життєво необхідних потреб, спираючись на принципи: орієнтація на загальнолюдські цінності, гуманізм, стимулювання обдарованих дітей на розвиток їх особистісних сил.

Специфіка й основна спрямованість соціально-педагогічного захисту обдарованих дітей – це, насамперед, пом’якшення для них негативних наслідків процесів, які відбуваються в суспільстві, а також створення умов для реалізації їхніх інтересів і життєво необхідних потреб[15].

Посилення гуманістичної спрямованості соціально-педагогічної діяльності в останні роки відбивається на її принципах і установках – від індивіда в його коректній ситуації до цілісного бачення людини в широкому соціальному середовищі. Це означає, що соціально-педагогічна діяльність покликана опиратися й орієнтуватися на пріоритет загальнолюдських цінностей. У зв’язку з даним підходом вчені, насамперед західні, вважають, що потрібно інтелектуалізувати педагогічну роботу відповідно до сучасних умов життя, підвести під неї міцний науковий фундамент, щоб соціально-педагогічна діяльність стала конструктивною, науковою. Другий принцип, який забезпечує гуманістичну спрямованість соціально-педагогічної діяльності – це принцип допомоги і самодопомоги, сутність якого полягає в підтримці та стимулюванні обдарованих дітей та розвиток їх особистісних сил, конструктивної діяльності, використання їх потенційних резервів.

Опираючись на зазначені напрями соціально-педагогічної підтримки обдарованих дітей, важливо окреслити рівні її реалізації. Цих рівнів два: загальнодержавний і місцевий. При цьому необхідно визначити, що саме на загальнодержавному рівні виявляється співвідношення між дитячими та іншими проблемами, які виникають в суспільстві. А на місцевому відбувається практичне здійснення соціально-педагогічної підтримки обдарованих дітей, яка реалізується з урахуванням особливостей конкретного регіону, формування соціального середовища, яке надає кращі можливості для збереження здоров’я дитини, її фізичного, психічного, інтелектуального і духовного розвитку. Важливим на цьому рівні є також урахування специфічних потреб обдарованих дітей різного віку.

Загальнодержавний рівень включає такі аспекти здійснення соціально-педагогічного захисту дітей:

здійснення державної соціальної дитячої політики;

реалізація спеціальних державно-громадських соціальних дитячих програм як комплекс, так і цільових, як на державному, так і на місцевому рівнях;

удосконалення законодавчого забезпечення і захисту дітей.

У той же час на місцевому рівні може ставитися питання щодо створення соціальних служб психолого-педагогічної підтримки обдарованих дітей. У цих службах соціально – педагогічний захист може бути організований за різними напрямами та різних формах: від діагностичної, консультативної до прямої підтримки обдарованої дитини, яка включати нематеріальне забезпечення, так і надання житла, забезпечення необхідними дидактичними матеріалами, оплату вчителів , працюючих з обдарованою дитиною індивідуально[22].

Методика роботи соціального педагога є різноплановою, але підхід до вирішенню проблемних питань – суто індивідуальний. Сфера його діяльності – полі професійна і полі функціональна: можлива концентрація, об’єднання соціальних педагогів у творчі групи за галузевими, територіальними та вузькопрофесійними ознаками, але соціальний педагог повинен входити до складу між професійних груп для вирішення проблем обдарованої дитини.

Соціальний-педагог здійснює соціальний контроль певною групою обдарованих дітей та надає всебічну соціальну підтримку в умовах ринкових відносин.

Високий професіоналізм соціальних педагогів повинен забезпечуватись системою підготовки кадрів за професією у вищих та середніх навчальних закладах, інститутах, курсах підвищення кваліфікації вчителів, працівників культури.

Діяльність соціального педагога спрямована на організацію служби допомоги обдарованим дітям. Саме тому її метою повинно бути:

збільшення ступеня самостійності обдарованих дітей, розвиток їх здібностей, здатності до вирішення різного роду проблем.

творення умов, за яких обдаровані діти мають змогу максимально виявити свої творчі здібності, а також отримувати пільги, які передбачені законом.

адаптація і реадаптація дітей[11].

У процесі роботи виникають нетипові особистості взаємовідносини між соціальним педагогом та обдарованою дитиною. Ці відносини характеризуються довір’ям. Становлення такої форми людських контактів є одним із інструментів соціальної діяльності педагога, який повинен вміти обдарованим дітям прийняти рішення. При цьому допомога не може мати форму наказу. Зокрема, у школах захист і підтримка обдарованої дитини повинні бути спрямовані на:

- навчання обдарованої дитини навичкам психологічної стійкості у психорегуляції ситуаціях;

- навчання навичкам психорегуляції;

- набуття вміння щодо адаптації у соціальному середовищі без зниження потреби та реалізації обдарованості;

- набуття навичок лідерства і спілкування на продуктивному рівні;

- навчанню умінню запобіг небезпеці ( наркотики, алкоголь, тощо);

- творчий саморозвиток;

Вказані напрямки соціального захисту обдарованої дитини, які є основою її розвитку і формування, потребують конкретизації у відповідних законодавчих проектах і документах, що відображають дії держави по відношенню до цієї категорії дітей. Кожний