Міжособистісні взаємини, серед з-поміж яких шлюбно-сімейні стосунки посідають центральне місце, складають психологічний простір життєвого світу особистості, визначаючи якість життя людини, обумовлюючи її суб’єктивне відчуття задоволеності собою та іншими. Саме шлюбно-сімейні стосунки забезпечують задоволення багатьох особистісних потреб, фрустрація яких призводить до викривлення у розвитку особистості та внутрішніх конфліктів, що роздирають людину зсередини.

Вчені досліджували проблеми сім’ї в різних аспектах: психологічну сумісність подружжя та емоційну адаптацію у перші роки після укладення шлюбу (М.М. Обозов, Т.М. Трапезнікова, П.М. Якобсон та інші), фактори, що впливають на задоволеність шлюбом чоловікі та жінок, розподіл ролей у сім’ї (Ю.Е. Альошина, Л.Я. Гозман та інші ), вивчався вплив ціннісних орієнтацій та шлюбно-сімейних настанов партнерів на майбутню подружню взаємодію (Ю.Е. Альошина, Т.В. Говорун, Г.М. Дубчак, Л.І. Мороз та інші), проведений психологічний аналіз розлучень (Л.З. Сердюк та інші). Вивчалася психологія емоційних стосунків: А.А. Богословського цікавила симпатія та механізми її виникнення, Л.Я. Гозман та Н.І. Ажгіхіна розглядали динаміку емоційних стосунків від аттракції до кохання. Зарубіжні психологи, яких цікавили інтимні міжособистісні стосунки, вивчали сутність феномену кохання, розробляли та доповнювали його типологію (А. Маслоу, Р. Мей, Е. Фромм та інші), досліджували причини та прояви невротичного кохання (З. Фрейд, К. Хорні), вплив на шлюбні стосунки моделей стосунків, що існували у батьківській сім’ї (Е. Берн та інші).

Більшість цих досліджень стосується традиційного шлюбу та потенційно шлюбних взаємин, інші ж форми шлюбно-сімейних стосунків залишилися поза увагою дослідників.

Особливості Третього тисячоліття з новим прискоренням науково-технічного прогресу, комп’ютеризацією та глобалізацією всіх форм життєдіяльності у світі деформують звичні стереотипи міжлюдських відносин і призвичаюють до нових форм спілкування та життєпобудови у різних сферах життєдіяльності людей, в тому числі і шлюбних стосунках.

У суспільстві, зокрема українському, стало фактом поширення і визнання серед молоді  цивільного шлюбу як такого, що задовольняє шлюбних партнерів своєю ніби-то полегшеною формою взаємозобов’язань. Проте майже відсутнє психологічне обґрунтування доцільності та переваг цивільного шлюбу над традиційним.

У зв’язку з тим, що сьогодні все більше і більше молодих людей не оформлюють свої стосунки юридично на їх початку або не оформлюють взагалі, постає проблема вивчення феномену цивільного шлюбу, наповнення його психологічним змістом та визначення особистісних передумов вибору саме такої форми шлюбно-сімейних стосунків. Наявність цієї психологічної і соціально – педагогічної проблеми робить особливо значущим її дослідження та розробку конкретних форм допомоги молоді у здійсненні оптимального вибору форми шлюбно-сімейних стосунків. Отже, актуальність означеної проблеми, її недостатня розробленість зумовили вібір теми нашого бакалаврського дослідження «Особливості роботи соціального педагога з покращення шлюбно – сімейних стосунків».

Об’єкт дослідження – проблеми шлюбно – сімейних стосунків на сучасному етапі.

Предмет дослідження – особливості роботи соціального педагога в покращенні шлюбно – сімейних стосунків.

Мета дослідження  полягає у визначенні змісту шлюбу та специфіки діяльності соціального педагога задля покращення шлюбно - сімейних стосунків.

Задля досягнення мети було поставлено такі завдання:

проаналізувати сутність шлюбно – сімейних стосунків;

викремити об’єктивні і суб’єктивні чинники розвитку сучасної сім’ї;

охарактеризувати діяльність соціального педагога з різними типами сімей в аспекті покращенні шлюбно – сімейних стосунків.

Тереотичну базу дослідження становлять праці О.Боднара, І.Гребеннікова, С.Ковальова, Б. Ковбаса, В.Костіва, В.Левицького, В.Сисенко та інших.

Методи дослідження : бібліотечно бібліографічний, логічної обробки тексту, аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення соціально – педагогічної роботи стосовно стану проблеми покращення шлюбно – сімейних стосунків.

Структура та обсяг дослідження. Бакалаврська робота складається з вступу, двох розділів, загальний висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ 1. ШЛЮБНО - СІМЕЙНІ СТОСУНКИ ЯК СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА.

1.1 Суть щлюбно-сімейних стосунків

Сім'я як первинний осередок суспільства і складне утворення стає об'єктом вивчення різних галузей наук та різних підрозділів однієї з конкретних наукових галузей. Визна-чальною є та ситуація, коли предметом вивчення стає сім'я як соціальний інститут, мала група і система взаємовідносин.

Існує чимало дефініцій поняття "сім'я". Згідно з визна--
ченням М. Соловйова, "сім'я - мала соціальна група суспільства, найважливіша форма організації власного побуту, заснована на подружньому союзі та родинних зв'язках, тобто відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами, та іншими родичами, які проживають разом
і ведуть спільне господарство" [36, с.56].

Серед визначень сім'ї, побудованих за категоріями сімей-них відносин, виділяється визначення, дане А. Харчевим: сім'я - це "історично конкретна система взаємовідносин подружжя, батьків і дітей, як малої групи, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною мо-ральною відповідальністю, соціальна необхідність в якій зумов-лена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення".[47, с.68 ].

А. Антонов визначає сім'ю "як спільність людей, яка базується на єдиній загальносімейній діяльності і пов'язана узами подружності - батьківства - спорідненості, яка здійснює відтворення населення і спадкоємність сімейних поколінь, а також соціалізацію дітей і підтримку існування членів сім'ї". „Ядерною" структурою у цьому соціологічному варіанті виступає нуклеарна сім'я, представлена у триєдності відносин подружності - батьківства - спорідненості. Випадання однієї із цих ланок, за Антоновим, характеризує фрагментарність сімей-них груп, які в повному змісті цього слова не є сім'ями [43, с. 54].

Отже, сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбно – сімейних стосунках, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою