Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища сім'ї, її соціальний захист. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді, створених на початку 90-х років.
Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1946 р. Загальна декларація прав людини у п.3 ст.16 констатує: “Сім’я є природною і основною ячейкою суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави”. Ця теза зафіксована у п.1 ст.23 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 р. Права, свободи людини і громадянина закріплені і у новій Конституції України.
Положення про перебування сім’ї під захистом держави вперше одержало своє юридичне закріплення в Конституції колишнього СРСР 1977 р., а потім в конституціях колишніх союзних республік. Нині в новій Конституції України у ст.51 записано: “… Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою”.
Захист шлюбу державою як важливий соціально-правовий інститут включає економічну і соціальну допомогу, сприяння і турботу, а також правову охорону сім’ї. На підтримку сім’ї провадиться широке коло економічних, соціальних і правових заходів.
Всебічний захист шлюбу входить у число актуальних проблем, що вирішуються нині незалежною Україною. Вирішуються, зокрема, питання правового захисту сім’ї, вже вжиті конкретні заходи щодо удосконалення норм сімейного законодавства. При переході України до ринкової економіки держава також виявляє турбрту про сім’ю. Наприклад, Закон “Про власність” у ст.17 передбачає, що майно, набуте в результаті спільної праці членів сім’ї, є спільною сумісною власністю; а у ст.2 Закону “Про підприємства” введено спеціальний вид підприємства – сімейне підприємство, що грунтується на власності і праці громадян – членів однієї сім’ї, що проживає спільно[43, с.307].
Шдюбно – сімейні стосунки – це складне соціальне явище і тому вони є об’єктом дослідження багатьох суспільних наук. Згідно зі специфікою свого предмету кожна з них виділяє і вивчає особливості сторони функціонування і розвитку сім’ї. А саме, правознавство – шлюбно-сімейні відносини як об’єкт права; соціологія – як суспільний інститут, що грунтується на шлюбі і виконує в суспільстві певні функції; демографія – як первинна ячейка відтворення населення; економіка – сторони життя сім’ї як споживчої , а нині і виробничої ячейки; філософія – загальні проблеми життя людини в сім’ї; етнографія – особливості духовної культури і побуту сім’ї у різних народів.
Правознавці визначають сім’ю як коло людей, пов’язаних правами і обов’язками, що випливають зі шлюбу або родства, тобто як людську групу, пов’язану правами і обов’язками, передбаченими законодавством про шлюб і сім’ю [38, с.37] .
Державна сімейна політика змінилася на краще: від невизнання ролі сім’ї у суспільстві до її підтримки і захисту з боку держави. Але сучасна державна сімейна політика в Україні орієнтується більше на шлюбні стосунки, які регулюють обов’язки батьків стосовно дітей. Сім’я як мала соціальна група розглядається у плані побуту і обов’язків, а в плані прав і емоційної близькості - ні. Сім’я повинна розглядатися не тільки на основі аналізу: а саме кількості членів, їх ролі, обов’язків тощо, але й на основі синтезу: які нові права має ця соціальна група, як їх максимально реалізувати.
Цілісність сім’ї, як соціальної системи полягає у взаєморозумінні, любові, емоційному зв’язку, моральних, економічних, правових та інших видах взаємної відповідальності.
Сім’я сприяє розвитку суспільства через виконання своїх функцій і розвитку кожного окремого члена сім’ї через розв’язання протиріч як у самій сім’ї, так і між сім’єю та суспільством. Отже, метою соціально-педагогічної роботи з сім’єю повинні бути: захист прав сім’ї і прав кожного її члена, задоволення запитів сім’ї, допомога у виконанні її функцій. Така орієнтація соціально-педагогічної роботи з сім'єю передбачає урахування [44, с.276-278]:
різних категорій сімей;
актуальних і найтиповіших проблем сім’ї;
умови життєдіяльності сім’ї;
обґрунтування і виділення прав сім’ї і кожного й члена.
Аналіз основних міжнародних документів з питань прав людини, а саме:
Загальної Декларації прав людини (1946), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966), Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (1979), Декларація прав дитини (1959), Всесвітньої Декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990), Плану дій по здійсненню Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей у 90-х роках (1990), Конвенції про права дитини (1989), Європейської Конвенції з прав людини (1950), дозволяють визначити роль, права і обов’язки сім’ї у суспільстві. Ця проблема є важливою, оскільки від того, як розглядається сім’я: як єдине ціле чи сукупність осіб, які мають різні особливості, ієрархію у стосунках, залежить сутність державної сімейної політики, державна допомога сім’ї у вихованні дітей, психологічна та соціально-педагогічна робота з сім’єю.
При роботі з сім”єю, дітьми та молоддю соціальний педагог також бере до уваги такий закон, як Сімейний кодекс України, де зазначається :
положення про шлюб;
права та обо”язки подружжя;
державну реєстрацію шлюбу;
недійсність шлюбу;
особисті немайнові права та обов”язки подружжя;
право особистої приватної власності дружини та чоловіка;
право спільної сумісної власності подружжя.
У Декларації “Про державну політику стосовно сім’ї та жінок в Україні” сказано, що держава гарантує дотримання прав сім’ї. Адже самі ці права ще ніде не були визначеними.
Права сім’ї: *
на захист з боку суспільства і держави; *
на охорону, піклування й допомогу; *
на виховання й розвиток дітей; *
на користування економічними, соціальними і культурними правами; *
на планування сім’ї; *
на відпочинок, заняття спортом, участь у заходах