на належні умови життя, особливо житлові умови, санітарні послуги, електро- і водозабезпечення, транспорт, засоби зв’язку; *

на вибір місця проживання, фактичного перебування і пересування; *

на придбання майна, володіння, користування, розпорядження і управління цим майном, укладення договорів; *

на сімейні зв’язки, спілкування між чденами сім’ї; *

на спільне проживання дітей з батьками.

Ці права, з одного боку, є правами людини, але реалізувати їх сім’я повинна із урахуванням поглядів інших членів сім’ї, а з іншого боку - це права, які надаються лише при наявності шлюбного статусу. Отже, шлюб надає сім’ї додаткові права, а не тільки обов’язки, а також дозволяє самостійно чи за допомогою держави якісно виконувати свої функції, що в цілому сприяє підвищенню рівня життя в суспільстві. Отже, соціальна робота з сім’єю повинна включати напрямок пропагування і підтримки сім’ї у шлюбі.

Права батьків і дітей в сім’ї: у цілому вони повторюють права людини, але дітям потрібна особлива допомога у здійсненні своїх прав. Між тим є особливі права дітей і окремі права батьків у сім’ї.

Права батьків у сім’ї на [34, с.93-97]: *

материнство і дитинство мають право на особливе піклування і допомогу; *

забезпечення рівності прав і обов’язків батьків; *

вибір освіти для своїх малолітніх дітей; *

охорона і допомога, особливо при утворенні сім’ї і поки на їх відповідальності лежать турбота про несамостійність дітей та їх виховання; *

свобода забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань; *

визнання материнства як соціальної функції; *

визначення громадянства дітей; *

виховання і розвиток дітей; *

надання дитині імені; *

одержання позик, закладів під нерухоме майно та інших форм фінансового кредиту; *

поєднання виконання сімейних обов’язків з працею.

Права дитини у сім’ї на: *

проживання і догляд у сім’ї; *

рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; *

спільне проживання дітей з батьками; *

висловлювання власних поглядів, у тому числі і при розв'язанні проблеми місця проживання дитини, у разі, коли батьки живуть окремо; *

однаковий соціальний захист для дітей, народжених у шлюбі та поза шлюбом; *

користування дитячими установами (по догляду за дітьми); *

захист усіх дітей після розлучення батьків; *

підтримання регулярних особистих стосунків і окремих контактів з батьками; *

таємницю кореспонденції та невтручання в особисте життя; *

захист від економічної та соціальної експлуатації, усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи, зловживань, відсутності піклування, недбалого чи брутального поводження, сексуальних зловживань з боку дорослих, батьків чи осіб, що їх замінюють; *

інформація; *

користування рідною мовою; *

користування надбаннями культури свого народу; *

релігія, виконання її обрядів; *

творчість.

Отже, визначення прав сім’ї та її членів дозволяє розв’язати проблему: надавати охорону, захист, допомогу усім або окремим членам сім’ї; усім сім’ям чи функціонально неспроможним. Адресність допомоги може бути визначеною через допомогу в реалізації прав сім’ї, прав окремих її членів і на основі можливостей сім’ї виконувати свої функції.

Висновки до 1 розділу

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї, тобто на рівень шлюбно – сімейних стосунків.

Ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї - її функції. Як видно всі функції між собою тісно пов'язані. Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

Успішність соціально - педагогічної роботи з сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої певні особливості, а значить потребує різних видів соціально - педагогічної допомоги, застосування певних форм і методів роботи.

Також, ми виокремили найважливіші чинники, що впливають на шлюбно-сімейні стосунки. Але не варто забувати, що кожна родина індивідуальна, шляхи досягнення сприятливого психологічного клімату теж різні, однак завжди базуються на повазі.

Розділ 2. ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПОКРАЩЕННЯ ШЛЮБНО - СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ.

2.1 Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сім'ями

Об'єктом соціально – педагогічної роботи може бути будь-яка лю-дина, яка добровільно звернулася за допомогою і потребує її.

Соціальна робота з сім 'єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, соціально – педагогічний супровід , надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.
Завдання соціального педагога, що працює в соціальній службі для молоді у роботі з сім'єю -надання конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сім'ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального