Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих "нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину. Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних[7; с.45].

Отже, завданнями соціального педагога у роботі з асоціальною сім'єю є:

виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї;

причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;

профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;

пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя, статеве виховання;

правова і психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу, прав людини;

організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні нормальних умов для її життєдіяльності, самореалізації і розвитку її членів.

Висновки до 2 розділу

Соціальний педагог у роботі із сім'єю повинен дотримуватися принципів, які допомагають йому в розв'язанні професійних завдань. Це гуманізм, віра в людину, кращі виявлення її особистості та потенційні можливості, які допоможуть розв'язати ті складні проблеми, які вона має; це віра в те, що людина має великі можливості щодо самовдосконалення . Здатність до емпатії допомагає соціальному працівнику зрозуміти внутрішній світ іншої людини, отже, правильно оцінити її особистість, знайти в ній внутрішні можливості для розв'язання особистісних проблем.

Робота соціального педагога з сім 'єю спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.
Мета соціальної роботи з сім'єю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, соціально – педагогічний супровід , надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.
Завдання соціального педагога, що працює в соціальній службі для молоді у роботі з сім'єю -надання конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сім'ї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сім'ї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розв'язання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та інше.

ВИСНОВКИ

Сьогодні шлюбно – сімейні стосунки стають центром роботи соціального педагога.

Шлюбно – сімейні стосунки – це добровільні, рівноправні, вільні від сторонніх втручань, утилітарних розрахунків, укладені з виконанням умов і порядку, встановлених український законодавством, союз чоловіка і жінки, побудований на почуттях взаємної любові, дружби, поваги до всіх членів сім’ї.

Сім’я - мала соціальна група суспільства, найважливіша форма організації особистого шлюбу, що базується на подружньому союзі та родиннім зв'язку, тобто відносинах між чоловіком і жінкою, батьками и дітьми (власними або усиновленими), братами і сестрами, іншими родичами, які живуть разом і ведуть спільне господарство.

До особливостей сумісності подружньої пари відносять: відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, розуміння, задоволення від спілкування одного з одним. У процесі гармонізації сімейних стосунків важлива роль відіграють такі особливості, як: модель сім’ї з якої походять чоловік і жінка; вид темпераменту подружжя; віра сповідання; співпадання уявлення членів сім’ї з їх очікуваннями; розподілення відповідальності та ролей між подружжям.

Шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, соціального, інтелектуального, сексуального і психологічного чинників.

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони.

Фізичний чинник виявляється в здатності викликати однієї людини до іншої симпатію чи антипатію..

Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, колом культурних інтересів, дозвіллям, а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані.

Соціальний чинник передбачає: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей.

Інтелектуальний - передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення, ерудованості кожного з партнерів, вміння правильно зрозуміти одне одного.

Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого.

Психологічний чинник передбачає сумісність темпераментів, характерів, емоційно-вольових особливостей людей.

Сукупність об’єктивних і суб’єктивних чинників об’єднують у поняття ”шлюбно-сімейний клімат сім’ї ” - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї.

Захист шлюбу державою як важливий соціально-правовий інститут включає економічну і соціальну допомогу, сприяння і турботу, а також правову охорону сім’ї. Шлюб надає сім’ї додаткові права, а не тільки обов’язки, а