У кожної людини існує свій кращий, або бажаний, рівень тривожності - це так звана потрібна тривожність. Оцінка людиною власного стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Підвищена тривога є основним механізмом неадаптивної поведінки, однак, певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість продуктивної активності людини. Кожний має свій рівень тривоги і тривожності. Самоконтроль і самооцінка цього стану є істотним компонентом-адаптивної саморегуляції, позаяк підвищений рівень тривоги є провідним «облігатним механізмом» дезадаптивних розладів.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна межа, що відображає, схильність суб'єкта, до тривоги і припускає наявність у нього тенденції приймати досить широкий спектр ситуацій як загрожуючі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюваних підлітком як небезпечні, пов'язаних із специфічними ситуаціями небезпеки його престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, або реактивна, тривожність як стан характеризується емоціями, які суб’єктивно переживає підліток: напругою, хвилюванням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним по інтенсивності і динаміці в часі.

Високотривожні особистості схильні сприймати загрозу самооцінці і життєдіяльності і реагувати вираженим станом тривоги. Якщо результати тесту виявляють високий рівень особистісної тривожності, то це дає підставу прогнозувати виникнення станів тривожного ряду в різноманітних ситуаціях, пов'язаних з оцінкою компетенції і престижу.

Велика частина з способів вимірювання тривожності дозволяє оцінювати лише або особистісну тривожність, або стан тривожності, або ще більш спеціальні реакції. Єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан, є методика, запропонована Ч.Д. Спілбергером, адаптована Ю.Л. Ханіним.

Шкала ситуативної тривожності (СТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтеся в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток С табл. 1).

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

ІНСТРУКЦІЯ. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтесь в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (див. додаток С табл 2). Обробка та інтерпретація результатів тесту

Користуючись ключем (див. додаток С табл. 3) підраховуємо окремо кількість балів оцінці ситуативної тривожності, потім кількість балів особистісної тривожності. Потім їх підсумовуємо, щоб дізнатися загальний показник тривожності.

Під час аналізу результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник за шкалами ситуативної й особистісної тривожності може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вищий підсумковий показник, тим вищий рівень тривожності (ситуативної чи особистісної).

Розглянемо цю методику на прикладі опитувальника Наталі (див. додаток F).

Підсумок балів по шкалі ситуативної тривожності в неї – 40, підсумок по шкалі особистісної тривожності – 48. підсумковий показник за двома шкалами – 88. Отже, в неї висока особистісна тривожність, тривожність ситуативна – помірна. Загальний рівень тривожності високий.

Орієнтовні оцінки рівня тривожності:

Від 0 до 30 балів — низька тривожність;

Від 31 до 44 балів – помірна тривожність

Від 45 і більше – висока тривожність.

Отже, за результатами цієї методики у 11% дітей – низька тривожність, у 58% - помірна тривожність і висока тривожність у 31% учнів.

Для виявлення рівня тривожності у підлітків нами була використана методика «Шкала тривожності», розроблена за принципом «Шкали соціально-ситуативної тривожності» Кондаша (1973). Особливість шкал такого типу полягає в тому, що в них людина оцінює не наявність або відсутність в себе яких-небудь переживань, симптомів тривожності, а ситуацію з погляду того, наскільки вона може викликати тривогу. Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, в тому, що вони дозволяють виявити області дійсності, об'єкти, що є для школяра основними джерелами тривоги, і, по-друге, у меншій мірі, ніж інші типи опитувальників, залежать від особливостей розвитку у учнів навичок самоспостереження.

Бланк методики містить інструкцію і завдання, що дозволяє використовувати її в групових опитуваннях. (див. додаток D табл. 1)

ІНСТРУКЦІЯ: На бланку перераховані ситуації, з якими Ви часто зустрічаєтеся в житті. Деякі з них можуть бути для Вас неприємними, викликати хвилювання, тривогу, страх.

Уважно прочитайте кожну пропозицію і обведіть кружком одну з цифр справа: 0, 1, 2, 3, 4 (див. додаток D табл 1).

Якщо ситуація абсолютно не здається Вам неприємною, обведіть цифру – 0. Якщо вона трохи хвилює, турбує Вас, обведіть цифру – 1. Якщо ситуація достатньо неприємна і викликає таку турботу, що Ви вважали б за краще уникнути її, обведіть цифру – 2. Якщо вона для Вас вкрай неприємна і викликає сильну турботу, тривогу, страх, обведіть – 3. Якщо ситуація для Вас вкрай неприємна, якщо Ви не можете перенести її і вона викликає у Вас дуже сильну турботу, дуже сильний страх, обведіть цифру – 4.

Ваша задача – уявити собі якомога ясніше кожну ситуацію і обвести кружком ту цифру, яка може указувати в якому ступені ця ситуація може викликати у Вас побоювання, турботу, тривогу або страх.

Обробка та інтерпретація результатів.

Підраховується загальна сума балів окремо по кожному розділу шкали і за шкалою в цілому. Одержані результати інтерпретуються як показники рівнів відповідних видів тривожності, показник по всій шкалі - загального рівня тривожності.

Методика включає ситуації трьох типів:

Ситуації, пов'язані зі школою, спілкуванням з вчителем;

Ситуації, що актуалізують уявлення про себе;

Ситуації