На заняттях ліплення необхідно виховувати художній смак учнів.

Перед школою постає задача - виховувати в кожному учні художній смак.

Основні завдання які учитель розв’язує на уроках ліплення:

-розвиток творчих здібностей учнів;

-естетичне виховання;

-виховання працелюбності;

-розвиток уміння спостерігати за предметами навколишнього середовища;

-художнє навчання дітей , розвиток інтереса до мистецтва;

-розвиток трудових умінь і навичок.

Розділ IV. Формування творчої особистості молодших школярів засобами формотворної діяльності.

Основними принципами реформування змісту сучасної шкільної освіти в Україні є гуманітаризація, диференціація та інтеграція. Їх реалізація має на меті формування творчої особистості як умови й результату повноцінного результату навчання.

Роль творчості в навчально-виховному процесі обумовлюється низкою важливих міркувань. По-перше, творчість допомагає виробляти вміння вирішувати нові задачі, орієнтуватися в нових умовах, долати різноманітні труднощі. По-друге, творчість пробуджує та стимулює розвиток інтересів до діяльності, оскільки завжди пов’язана з відкриттям нового, знаходженням чогось раніше невідомого.

Творчий труд – найскладніший, тому навчання в умовах творчої праці певною мірою гарантує в майбутньому успішну діяльність у менш складних умовах, а також постійну спрямованість на раціоналізацію своєї праці, покращення її якості та ефективності [2].

Усі ці висновки відображено в низці психолого-педагогічних досліджень (А.Брушлинський, В.Давидов, Т.Кудрявцев, А.Матюшкін, І.Якиманська).

Розробка методичних принципів, дидактичних вимог та методів трудового навчання молодших школярів, які б сприяли ефективному оволодінню різнобічними гнучкими вміннями, які легко переносяться на обробку різноманітних листових матеріалів, і зараз є першочерговим завданням психолого-педагогічних досліджень.

У цьому зв’язку виникає необхідність постановки нових та впровадження раніше розпочатих досліджень, які допомагають виявити суб’єктивні та об’єктивні умови, за яких оволодіння вміннями стане ефективним засобом естетичного та морального виховання особистості. Адже формувати позитивне ставлення до праці можна лише тоді, коли навчання має творчий характер, коли воно допомагає постійному збагаченню змісту пізнавальної та трудової діяльності учнів, гармонійному їх розвиткові.

Але нам слід визнати, що й досі ми не маємо достатнього обсягу дидактичних засобів, розрахованих на формування в молодших школярів формотворних та загальнотехнічних умінь.

Розв’язувати ці важливі завдання необхідно в умовах, де суттєве значення мають ритм, порядок, чіткість у організації трудової діяльності, доцільність інтер’єру робочого приміщення, кольорове вирішення обладнання та стін приміщення, зовнішній вигляд – одяг. Турбуючись про це, турбуємося про авторитет праці, про те, щоб і радістю від умов праці стверджувати образ життя, в якому праця – його основа.

Результат діяльності, його краса – ще один зі стимулів до праці. По-перше, в ньому явно представлено перед суспільством, як і перед тим, хто працює, його здібності, старанність та майстерність. Це також можливість самооцінки та суспільної оцінки, які є важливим виховним фактором. По-друге, формувати потяг до краси продукту праці в сучасних умовах – це робити радість людям, що само по собі гуманно.

Тому вихідним для нас є положення про пріоритетність особистої праці в трудовій діяльності в системі навчання та виховання особистості, де праця виступає як засіб усебічного та гармонійного розвитку людини, як основа виховання моралі, як засіб громадянського виховання, як умова формування загального світогляду, філософії, як виток формування колективістської спрямованості, як засіб підготовки учнів до підприємницької та суспільної діяльності, як сфера самоствердження та досягнення високих показників інтелектуального та фізичного розвитку, як міра соціальної значущості та змісту життя кожної людини (Г.Костюк, Б.Ломов, А.Макаренко, В.Сухомлинський, В.Чебишева) [2].

Щоб праця для виконавця стала бажаною, потрібна “творчість у праці, вільна гра фізичних та інтелектуальних сил (К.Маркс), що є найдосконалішою формою трудового процесу, найсуттєвішим елементом його краси”.

Школа може сприяти розвитку в дітей широкого спектру здібностей, даючи можливість молодшому школяреві проявити себе в активній діяльності з самого початку навчання.

Але в сучасних програмах з трудового навчання, як підкреслено в низці досліджень, недостатньо розкрито цілісне бачення виробничої діяльності. Дуже слабкий зв’язок трудового навчання з іншими навчальними дисциплінами. Не знайдено ще правильного сполучення вивчення технологічних процесів з виконанням трудових операцій при виготовленні вмотивованих, естетично привабливих виробів, які б викликали зацікавленість молодшого школяра трудовим процесом як творчою діяльністю.

Не забезпечується єдність розумових та практичних дій при виконанні трудових завдань, які б сприяли розвитку, вдосконаленню та виникненню нових типів мислення. Тому учні оволодівають лише виконавськими навичками без достатнього їх осмислення.

У результаті учні: а) не бачать суспільної оцінки наслідків власної праці; б) часто не мають можливості творчо працювати, займатись винахідництвом; в) не сприймають завдання як бажане, не відчувають необхідності в його виконанні.

Одним з ефективних шляхів розвитку індивідуальних творчих здібностей, на наш погляд, є залучення учнів 1-4 класів до формотворної діяльності. Формотворна діяльність молодшого школяра – це створення ним оригінального продукту праці, витвору, в процесі роботи над яким самостійно використовуються засвоєні ним знання, вміння, навички, в тому числі здійснено їх перенос, комбінування відомих способів діяльності та створення нового для учнів підходу до розв’язання тієї чи іншої задачі.

Відомі випадки, коли образ у своєму результативному вираженні (малюнку, конструюванні, відтворенні) стає набагато біднішим, ніж був у момент його задуму. На наш погляд, це пов’язано з тим, що учні у своєму арсеналі не мають достатньої кількості та різноманітності засобів для відтворення форм, образів, предметів, сюжетів тощо.

Як відомо, не можна оперувати тим, чого не маєш. Тому, чим більшим та різноманітнішим є запас вихідних форм, образів, чим повнішим є їх зміст, тим більше можливостей у дітей працювати творчо, отримуючи