Зміст

Вступ

І. Історія розвитку художньої обробки дерева на Гуцульщині. Народні майстри гуцульської різьби

1.1 Народне декоративне мистецтво Гуцульщини.

2.1 Яворівська, Косівська, Брустурівська, Річківська школи різьби.

ІІ. Методика навчання учнів художньої обробки деревини у 5 класі

2.1 Ознайомлення і зацікавлення учнів народним декоративно-

прикладним мистецтвом.

2.2 Ознайомлення учнів з найпростішими композиційними

схемами гуцульського орнаменту.

ІІІ. Художня обробка дерева у 6 класі

3.1 Контурна різьба (орнаментальні мотиви на тренажних дошках)

3.2 Технологія обробки деревини, Створення різьбленого виробу.

IV. Методика навчання учнів 7 класів ручної обробки деревини

4.1 Прийоми роботи на токарному верстаті. Оздоблення виробів

випалюванням.

4.2 Художнє оздоблення виробів інкрустацією.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.

Можливості занять з художньої обробки деревини у вирішенні завдань гармонійного розвитку учнів і особливості психіки підлітків зумовили такий висновок: щоб забезпечити виховний і розвиваючий характер занять з художньої обробки деревини, необхідно надати всьому процесу навчання творчу спрямованість. Основою занять повинна стати робота учня над цілісним виробом, оскільки тільки це вчить його пов'язувати художній задум з формою, матеріалом і практичним призначенням предмета.

Враховуючи ці факти я вирішив обрати темою дослідження ”Методика обрання загально трудових вмінь і навичок учнів 5-7 класів на заняттях з трудового навчання”.

На перших заняттях різьблення по дереву та інкрустації підліткам треба навчитись аспектам роботи на тренажних дощечках, однак копіювання орнаменту повинне бути зведеним до нетривалого періоду на початку навчання, коли учні знайомляться з інструментами і одержують перші навички користування ними. Потім на тих самих тренажних дощечках можна виконувати найпростіші творчі завдання, наприклад: притримуючись зразка, вносити в орнамент різні зміни, додавати своє, щоб одержати вже не копію, а інший варіант мотиву.

У ході занять потрібно часто показувати різні мистецькі зразки, що містять різьбу по дереву, а пізніше — інкрустацію.

Основна мета занять — навчити підлітків створювати нові вироби, що відзначаються оригінальністю замислу, зв'язком декоративного вирішення з матеріалом і призначенням виробу, тобто глибиною декоративного образу. Цієї мети можна досягнути роботою над цілісним виробом, у якій підлітку доводиться проходити через всі стадії роботи, починаючи від замислу і закінчуючи готовим виробом.

Починати виготовлення цілісних виробів потрібно з простих предметів. Поступово переходити до більш складних (наприклад, топірця, указки, рамки). Завершувати навчання виготовленням найбільш складних речей — шкатулки, декоративної тарелі.

Проаналізувавши об’єкт та предмет досліджень « Навчально-виховний процес на уроках трудового навчання в 5-7 класах загальноосвітніх навчальних закладах», робимо висновок:

кожна тема повинна вивчатися протягом періоду 5 по7 клас;

повторюваність навчального матеріалу повинне супроводжуватись розширенням та доповненням;

при формуванні вмінь та навичок , враховуємо вікові особливості учнів на протязі всього періоду навчання.

На основі аналізу предмета та об’єкта досліджень формулюємо наступні завдання:

аналіз навчальної програми з трудового навчання в 5-7 класах;

місце « художній обробці деревини в 5-7 класах » в сучасній програмі;

виділення вмінь та навичок що формує дана програма;

прослідкувати формування вмінь та навичок на всіх етапах вивчення теми;

зробити висновки стосовно методики формування загально трудових вмінь та навичок на заняттях з трудового навчання.

І. Історія розвитку художньої обробки дерева на Гуцульщині. Народні майстри гуцульської різьби.

Народне декоративне мистецтво Гуцульщини.

У далекому минулому, в період натурального господарства, ремесла розділялися на чоловічі та жіночі. Чоловіки обробляли деревину, метал, шкіру, а жінки займалися ткацтвом, розписом, вишивкою, писанкарством та ін. Такий поділ передавався з покоління до покоління і певною мірою зберігся й досі.

Особливо добре розвинене народне декоративне мистецтво у гірських районах Прикарпаття, Буковини, Закарпаття. Зародження там національної народної творчості сягає глибокої давнини. Карпатські ліси давали деревину для різьбярів по дереву і бондарів. На гірських пасовищах-полонинах випасались отари овець, з вовни яких ткачі виготовляли декоративні ліжники, оригінальні килими і тканини для барвистого одягу. З місцевої глини вправні гончарі виробляли різноманітний орнаментований посуд — глечики, миски, тарілки,, а також кахлі. Окрім того, славилися гуцульські вироби зі шкіри, кольорових металів, широко відомі вишивки й писанки.

Останні роки можна назвати часом відродження художніх промислів Гуцульщини. На їх основі створено ряд підприємств художньої обробки дерева, ткацтва, кераміки, (дільниці, цехи, комбінати, виробничі об'єднання), а також художньо-виробничі майстерні регіонального відділення Спілки художників України. Окрім того майже в усіх населених пунктах працюють обдаровані майстри, вироби яких стали одним з головних джерел їх доходів.

Широкий розвиток туризму в Карпатах (а вони стають одним з найпопулярніших місць відпочинку міжнародного значення) і пов'язане з ним розширення виробництва сувенірів передбачає художнім промислам небачені досі перспективи розквіту. Виникає потреба в сотнях нових спеціалістів з обробки дерева і металу, керамістів, килимарниць,

вишивальниць, писанкарок тощо. Саме з таких міркувань вивчення

художньої обробки дерева було введене в програми середніх класів багатьох загальноосвітніх шкіл Гуцульщини.

2.1 Яворівська, Косівська, Брустурівська, Річківська школи різьби.

ЯВОРІВСЬКА ШКОЛА РІЗЬБИ

Зачинатель нового періоду у розвитку гуцульської різьби по дереву, основоположник яворівської школи різьби Юрій Шкрібляк дав поштовх до піднесення простого ремесла на вершину мистецтва. Його три сини Василь, Микола і Федір, які а своїй твор-чості спочатку наслідували батька, перерос- ли в яскраві творчі індивідуальності, іх творчість варта глибокого наукового дослідження і детального висвітлення в мистецтвознавчій літературі.

Характерним для яворівської школи різьби є те, що брати Корпанюки — Юрій (1892-1977) та Семен (1894-1970), продовжувачі творчої династії Шкрібляків, вписа-ли нову яскраву сторінку в історію гуцульської різьби їх