Традиції яворівської школи різьбярства продовжують сьо-годні Василь Семенович Корпанюк та Дмитро Федорович Шкрібляк. Останній створив свою оригінальну школу різьби. На відміну від інших майстрів, композицію свого орнаменту він будує на елементах та мотивах рослинного характеру, за-стосовує глибокий вибраний фон, дещо грубуваті форми еле-ментів. Все це підкреслює незаперечну матеріальність виро-бів, підносить їх художню вартість.

КОСІВСЬКА ШКОЛА РІЗЬБИ

Важливу роль у розвитку гуцульської різь-би відіграла косівська школа. Основополож-ником її вважається Василь Девдюк (1873-1951). Із с.Старого Косова. Після проходжен-ня курсів у Відні в 1904-1905 роках він по-вертається додому і стає викладачем мета-левої орнаментики та інкрустації — «мере-жання» в місті Вижниці Чернівецької облас-ті. Поряд з виготовленням тарілок, шкату-лок, топірців, він виготовляє меблі. Прекрас-ним зразком є стіл, виконаний в гуцульських традиціях, прикрашений різьбою та інкрус-тацією деревом, металом і перламутром. За виготовлення і художнє оформлення шафи, стола, рам, які експонувалися на виставці домашнього промислу в Коломиї в 1912р., він був нагороджений золотою медаллю. У 1921 р. Дєвдюк організовує першу на Гуцульщині приватну школу, в якій навчалися мистецтву різьби багато сьогодні відомих май-стрів.

Першими випускниками, які отримали свідоцтва цієї школи,були П.Баранюк, В.Кабин, М.Тимків. Школу Девдюка про-йшли такі майстри, як В.Ю.Довбенчук (1908-1992), І.В.Балагурак (1922-2001), які внесли вагомий внесок у розвиток гуцуль-ського народного мистецтва. Косівська школа виділяється ори-гінальністю орнаментування виробів, пошуками форм, високою майстерністю техніки різьби та нових композицій. Одним з оригінальних майстрів, творцем цікавих форм виробів був Гуз В.В.(1904-1989). Його рахви, свічники, скрині вирізняють-ся новаторством, матеріальністю і вишуканістю форми.

Неперевершеним майстром високої культури різьби вважа-ються заслужений майстер народної творчості І.В.Балагурак. Його різьба, виконана на високому художньому рівні, межує з віртуозністю, а вироби — це справжні мистецькі твори.

БРУСТУРІВСЬКА ШКОЛА РІЗЬБИ

Представником брустурівської школи є відомий майсте Федір Дручків. Навчився різьбярства в школі деревного премислу у Вижниці під керівництвом В.Шкрібляка. Вироби виготовляв з білого явора, прикрашав їх переважно бісером та інкрустацією сливовим деревом. Ванджурак Олексій — також відомий майстер брустурівської школи різьби.

В цілому характерним для брустурівської школи є орнаментування великих, об'ємних виробів технікою інкрустації, а також своєрідні форми, які вишукують майстри (рахви у вигляді грибів, великі декоративні тарелі, вази, скрині)(мал. 3).

РІЧКІВСЬКА ШКОЛА РІЗЬБИ

На основі яворівської школи гуцульської різьби виникають інші осередки. Серед них виділяється річківська школа, основоположником якої вважається Марко Мегединюк (1842-1912). Стиль роботи майстра особливий, характерний прикрашуванням виробів із дерева різнокольоровим фар- форовим бісером (пацьорками). Він приніс йому добру славу, став основою його творчості. Поряд із подарунковими виробам (штукатулки-скрині, барильця, трійці, топірці, декоративні тарелі), майстер працює над виготовленням музичних інструментів, меблів. Основними мотивами декорування його виробів були прямі і криві лінії, зубці, трикутники, квадрати, кола та інше. На їх основі створювалися цікаві композиції. Загалом можна сказати, що всі роботи цього видатного майстра відзначаються тонким відчуттям дерева, точним акуратним виконанням інкрустації ніжним колоритом та вмілим поєднанням декору з формою виробів.

Вагомий внесок у розвиток і становлення річківської школі різьби зробили Яків (1903-1958) і Микола (1924-1977) Тонюки, їхню справу продовжує син Якова, Василь Якович Тонюк.

ІІ. Методика навчання учнів художньої обробки деревини у 5 класі.

2.1 Ознайомлення і зацікавлення учнів народним декоративно-

прикладним мистецтвом.

Методика викладання різьблення та інкрустації на уроках праці ґрунтується на врахуванні інтересу учнів до навчального процесу. Прагнення школярів до оволодіння прикладною діяльністю сприяє успішному засвоєнню ними технічних прийомів виконання різьблених мотивів, без знання яких не можна створювати надалі різьблений виріб; окремі мотиви служать для складання з них орнаментальних композицій.

Навчання технічних прийомів різьблення та інкрустації з наростаючою складністю здійснюється у п'ятих-сьомих класах. Вік учнів цих класів характеризується зростанням фізичних і інтелектуальних можливостей, інтенсивним нагромадженням різноманітних знань, прагненням до самостійності, зрілості, творчої праці. Природні дані в них достатньо пластичні і успішно розвиваються в умовах правильного навчання і виховання.

Успіх у роботі залежать від застосовуваних методів, раціональне використання яких дозволяє педагогу озброїти учнів міцними знаннями, уміннями і навичками.

У різьбленні та інкрустації, як вже зазначалося, велике значення мають інструменти для різьби по дереву і матеріал — деревина різних порід.

Основні види різців

Найпростіший прямий різець. Він має пряме вістря різної ширини (10 — 20-25 мм). Застосовується для затинання вибраного і підібраного фону, зарубування гнізд під вставки інкрустації.

Косий різець — «косак» — має вістря, зрізане під кутом 45-75 градусів, шириною 5-15 мм. Застосовується для виконаня мотиву «ширинки», «півширинки», різьблення «копаничок».

«Городничок» має вістря, зрізане з обох сторін під кутом 45 градусів до центру. Застосовується для різьблення квад-ратних та ромбовидних копаничок.

Характерним для всіх трьох видів різців є те, що загострю-ються вони з обох сторін під кутом 15-20 градусів.

Вибирачі прямі і колінчаті. Застосовують для вибирання фону при виконанні різьби та інкрустації. Ширина леза 1-5 мм. Прямі вибирачі загострюються з однієї сторони, як стамеска, а колінчаті — зверху.

Різці півкруглі — «пшеничка» — мають поло-ге, злегка вигнуте вістря завширшки 5-20 мм. Застосовуються для різьблення елементів «колосок», та для ін-крустації.

«Підківка» — різець з малим радіусом заокруглення, ши-риною 3-15 мм. Застосовуються