Різчики — квадратні і ромбовидні, розміром 5-15 мм.

Застосовуються для різьблення зубців, зарубування гнізд під інкрустацію квадратних та ромбовидних елементів.

Фучок (трикутний, півкруглий) для виконання прямих орнаментальних ліній, «ільчастого письма», «сіканця», «драбинки» та інших.

Матеріал

Для того, щоб показати красу дерева в художній обробці, виявити природні якості матеріалу, потрібні знання декоративних і фізичних властивостей деревних порід, що вживаються у різьбленні та інкрустації.

Народні майстри глибоко і тонко відчувають художні особливості матеріалу. Перетворюючи дерево в предмет мистецтва, вони його оживляють, примушують грати всіма властивими йому особливостями.

Отже, навчанню різьбленню та інкрустації передує ознайомлення учнів з різними породами деревини, їх художніми і фізичними властивостями. Розуміння деревини дасть можливість школярам повноцінно виявляти її можливості, щоб досягнути художнього звучання матеріалу. Виявлення природної краси деревини шляхом художньої її обробки і складає основне в майстерності різьблення.

Як сказано вище, деревина, що використовується в різьбленні та інкрустації, повинна мати красиву текстуру, пластичність маси і слабко реагувати на зміни температури. У залежності від складності обробки деревні породи поділяються на тверді (груша, клен, явір, бук), середні (береза, тополя), м'які (липа, осика). Одні породи володіють хорошим природним малюнком волокон, в інших він майже непомітний. При виборі деревини намагаються уникнути недоліків, які негативно впливають на техніку різьблення: переплутане розташування волокон (завилькуватість), гвинтоподібне або спіральне розташування волокон (косошарість), сучки, гнилизна, трухлявість, червоточина та ін.

Деревина повинна бути сухою (8-10% вологості), щоб вона не кололася, не скручувалася. Висушений матеріал легше піддається нанесенню на нього орнаментального різьблення. Зайва вологість призводить до утворення тріщин при сушінні.

Ознайомлення учнів з породами дерева, що використовуються в різьбленні та інкрустації, проводили таким чином: під час бесіди вчитель демонстрував куски різних порід деревини і вироби народних майстрів, виготовлені з аналогічних порід дерева. Різноманітні різьблені заглиблення, що створюють приємну для ока гру світлотіні, особливо ефектно проявляються у матеріалі деяких деревних порід. Школярі наочно переконалися, як народні умільці вміють виявляти красу деревини.

Демонстрували учням також деревину в різних зрізах — радіальному, тангенціальному, торцевому, звертаючи увагу на текстуру і колір матеріалу. Особливо емоційно сприймали учні тангенціональний розріз бруска, при якому найбільш повно можна виявити малюнок його волокон. Вони вперше довідались, що деревині груші притаманні різноманітні кольорові відтінки в залежності від її різновидності, віку, вистояності та ін. їм стало відомо, що груша найбільш часто вживається в різьбленні та інкрустації; хвойні ж породи, що вміщують багато смоли, для різьблення майже не використовуються; на них добре випалювати. Учні довідалися також, що інкрустацію виконують на твердих породах. При виборі деревини для певного виробу звертають увагу не тільки на декоративні властивості, але й на її фізичні якості, тобто вагу, твердість, пружність, здатність розколюватися вздовж поздовжніх волокон.

Поряд з навчанням технічній майстерності різьблення та інкрустації дуже важливо розбудити в дітей любов до справи, до народного національного мистецтва, його історії, виховати повагу до таланту, праці, майстерності українських народних художників розвинути інтерес до творчої роботи. Цього досягається шляхом раціонального використання у навчальному процесі високохудожні творів відомих майстрів, класиків гуцульського різьблення та інкрустації.

2.2 Ознайомлення учнів з найпростішими композиційними

схемами гуцульського орнаменту.

Вивчення кожного мотиву розпочинається зі зразка виробу. Той чи інший мотив учні виділяють з загальної композиції орнаменту і замальовують у заданому масштабі в своїх зошитах.

Під час замальовки, розмітки на папері певного мотиву, учні використовують лінійку, кутник, циркуль, олівець. Виконання замальовок — досить важливий моменту навчанні, оскільки знайомить учнів з найпростішими композиційними схемами гуцульського орнаменту. Замальовка проводиться з демонстрацією зразка виробу, до композиції орнаменту якого входить мотив, що вивчається. Це необхідно, бо учні бачать і розуміють роль, місце і зв'язок його з іншими елементами в загальній композиції орнаменту. Замальовка мотиву закінчується його аналізом на зразку виробу, що сприяє розвитку розуміння учнями зображальних засобів, за допомогою яких він будується і пов'язується з іншими мотивами й формою предмета.

Таким чином, заняття із засвоєння мотивів будуються на конкретних предметах-зразках, і першим завданням для учнів було відображення їх на папері. При цьому вони вчилися самостійного аналітичного виділення частини (мотиву) із цілого (орнаменту виробу), а в подальшому— розуміння синтетичного об'єднання частин (мотивів) в одне ціле (орнамент).

ІІІ.Художня обробка дерева у 6 класі.

3.1 Контурна різьба (орнаментальні мотиви на тренажних дошках)

На уроках трудового навчання у 6 класі була перевіряються можливості подальшого розвитку в учнів здібності до декоративної композиції при виконанні виробу об'ємної прямокутної форми. Особливо велику увагу звертали на розуміння учнями ролі симетрії, а також лінії.

Виконання більш складних різьблених мотивів ґрунтувалося на знаннях і вміннях, набутих учнями в процесі виготовлення мотивів на першому етапі трудового навчання. У зв'язку з цим змінилась і методика проведення занять, зокрема, почали застосовувати частковий показ виконання того чи іншого мотиву.

Не зменшувалось, а зростало значення зразків-виробів народних майстрів — особливо при вивченні розмітки, зарисовки кожного наступного мотиву.

Засвоювані мотиви учні виконували вже знайомими різцями за винятком півкруглих стамесок і долот-вибирачів.

Мотив "головкате" складається з двох рядів зубців з головками, які своїми вершинами входять у проміжок між ними. Тому при його самостійному виконанні учні не відчували значних труднощів. Більшість з них фон, тобто "зубці", покривали "ільчастим письмом" (сіткою), що висуває на перший план гладку фігурну смужку, яка виділяється чітким ажуром, стає більш рельєфною. Цьому сприяють і глибоко врізані лінії-обриси смуги.